5. Соціально-психологічні особливості проведення опитування

5.1. Фактори, які впливають на викривлення інформації при інтерв’юванні.

Універсальних відповідей на питання про те, яким чином різні групи респондентів сприймають інтерв’юера в залежності від його соціально-демографічних характеристик, зовнішнього вигляду, стилю комунікації, часу та місця проведення інтерв’ю тощо не існує. Проте практичний досвід підказує, що і бригадиру під час видачі завдання, і інтерв’юеру під час його отримання і роботи «в полі» при можливості треба уникати наступних ситуацій, оскільки вони призводять до підсилення «ефекту інтерв’юера»:

1. Вплив індивідуальних особливостей інтерв’юера:

а) різниця у віці, статі, освіті, етнічності;

б) негативний вплив фігури, зачіски, вбрання;

в) різниця у світоглядний установках респондента та інтерв’юера.

Якщо дослідження стосується гендерної проблематики, то краще щоб жінок опитували жінки, а мужчин – мужчини, тому що протилежна ситуація може вплинути на щирість, відкритість респондента/респонденти. Також статева приналежність інтерв’юера може мати значення при дослідженні традиційних спільнот, в яких не прийнято, що жінки задавали запитання чоловікам.

Так само при опитуванні молодих людей привільніше самому бути молодим (не тільки душею), а не належати до покоління батьків – тоді інтерв’юера будуть сприймати саме в такому контексті. І навпаки, старших людей варто опитувати інтерв’юерам наближених до них за віком, інакше на відповіді може вплинути віддалена вікова і, зрештою, соціокультурна дистанція [22, 23].

Під час проведення етносоціологічних досліджень, досліджень в середовищі мігрантів, важливо щоб зовнішні антропологічні ознаки не ставали перепоною в опитуванні. Бажано взагалі, щоб представника тієї чи іншої етнічної групи опитував інтерв’юер відповідної національності [7, 22].

2. Стиль поведінки інтерв’юера

а) демонстрація власної точки зору інтерв’юера;

б) реакція на відповіді респондента – міміка, схвалення, засудження;

в) повчання і полемічні обговорення в ході розмови;

г) приниження почуття власної гідності респондента;

д) демонстрація зверхності над респондентом.

3. Неправильний вибір місця інтерв’ювання – обговорення у присутності інших осіб. Розмову бажано проводити сам на сам з респондентом. Якщо хтось наполягає на своїй присутності, і цього не можливо уникнути, треба поставити умови, що стороння особа не втручатиметься у розмову або дати їй зайнятися чимось, наприклад, дати погортати журнал.

4. Неправильний вибір часу інтерв’ювання – незручного, занадто раннього, або занадто пізнього (після заходу сонця), коли респондент поспішає. Розмова не повинна проходити «на ходу», нашвидкуруч.

5. Неадекватне сприйняття інтерв’юера респондентом – як представника органа влади, адміністрації (людина з документами) [6].

6. Емпатія – надлишковий емоційний відгук на переживання інших людей. Інтерв’юер – все ж таки не соціальний працівник і не співробітник служби психологічної підтримки.

В якості загальної гіпотези, можна сформулювати припущення, що оптимальним варіантом піл час інтерв’ювання є методика «рівний – рівному», яка активно використовується в соціальній роботі, на психологічних тренінгах, наприклад, коли особа, яка живе з ВІЛ, і вже має певний соціальній досвід в цій сфері, консультує іншу особу, у якій ВІЛ було виявлено нещодавно. Так само ситуація «рівний – рівному», але вже у випадку інтерв’юер-респондент, може сприяти елімінації «ефекту інтерв’юера».