4.4. Вуличне опитування

Вуличне опитування – дуже специфічний вид дослідження, в тому числі і з огляду на роботу інтерв’юера та процедури контролю. Цей метод нерідко піддається критиці з боку соціологів за високу похибку вибірки, залежність від місця проведення і навіть погодних умов. Однак, на думку низки маркетологів, в деяких випадків саме вуличне опитування є найбільш ефективним інструментом, який дає найточніші результати.

Специфіка вуличних опитувань полягає, по-перше, в їх короткій тривалості, по-друге, у повній його анонімності (якщо не фіксуються жодні персональні данні, а навіть якщо і фіксуються (зазвичай мобільний телефон респондента), то зі слів респондента). Це надає додаткові можливості опитування важко досяжних респондентів.

Отримати згоду респондента на участь у вуличному опитуванні набагато простіше, Велику роль тут відіграє зоровий контакт і інші способи невербальної комунікації. Разом з тим звернення до незнайомої людини на вулиці, подолання його недовіри, бажання уникнути участі в опитуванні пославшись на спішку, вимагає від інтерв’юера особливої професійної майстерності у володінні методикою бліц-опитування. При уявній простоті вуличного опитування інтерв’юери повинні знати і враховувати масу тонкощів. Наприклад, на початку бесіди краще використовувати спонукальну форму, наприклад, фраза «Приділіть, будь ласка, кілька хвилин» ефективніше питання «Чи знайдеться у вас трохи вільного часу?».

Відбір потенційного респондента проходить за інструкцією з відбору. Наприклад, якщо дане опитування проводиться методом вуличних інтерв’ю за квотною вибіркою, свою роботу за визначеною вибіркою інтерв’юер починає з визначеною у вибірці географічної точки за конкретно визначеною адресою. Саме звідти інтерв’юер починає виконувати ланцюжок (маршрут разом з вибірковим завданням).

Схема може бути такою: інтерв’ю проводиться на відстані 10 метрів (вліво або вправо) від адреси географічної точки опитування, в місцях знаходження потенційних респондентів – тротуар, стежка, перехрестя, місця відпочинку. Респондент починає рухатися від географічної точки опитування за правилом «правої руки», тобто стає спиною до будівлі, що знаходиться за вказаною адресою та рухається направо, опитуючи респондентів. Якщо інтерв’юер доходить до перехрестя вулиць, а квотне завдання ще не виконано, він переходить на іншу вулицю, повертаючи направо, проходить 10 метрів та продовжує роботу і т.д. Виконуючи завдання на конкретній точці опитування, треба суворо дотримуватись меж (адрес вулиць), які вказані на даній географічній точці.

Якщо принциповим є місце проживання респондентів, тобто вас цікавлять люди, які мешкають саме у цьому районі, мікрорайоні, кварталі, то слід уникати місць скупчення людей з інших місцевостей – вокзалів, автостанцій, автобусних, тролейбусних, трамвайних зупинок, держустанов, великих торгових центрів, парків культури та відпочинку, розважальних об’єктів тощо. Також не треба опитувати людей в малолюдних місцях – десь у провулках, на «відшибі».

Одним з принципів виконання вибірки є механічність у відборі. Треба опитувати всіх, хто підходить за методикою, а не тільки тих, хто вам сподобався, або того, хто на ваш погляд налаштований на бесіду. Деколи респонденти можуть здивувати інтерв’юерів своєю реакцією. Підходити треба до всіх підряд: чим більше підходів, тим більше згод. Досвід переконує, що людина, яка поспішає може зупинитися і приділити вам 10-15 хвилин, а неквапливий - відмахнутися, заявивши, що йому ніколи.

Під час вуличних опитувань забороняється опитувати людей, які рухаються великими компаніями, родичів, друзів, а також громадян, які виконують свої службові обов’язки – двірників, міліціонерів, контролерів тощо.

Якщо вам трапилось декілька потенційних респондентів, і вони є родичами, друзями або колегами (про це ви можете в них безпосередньо запитати), то опитувати можна лише одного з них. Під час проведення вуличного опитування заборонено опитувати «ініціативників», тобто осіб, які самі пропонують, що їх опитали, особливо якщо вони з’являються «невчасно», наприклад, якщо використовується «крок» опитування, а «респондент-ініціативник» підійшов коли ще настала черга інтерв’ю.

Під час вуличних опитувань виникають і суто специфічні проблеми. Однією з них може стати протидія з боку правоохоронних органів та адміністрації довколишніх будівель – магазинів, офісів, банків тощо. Торгові центри часто взагалі встановлюють заборону на проведення опитувань поруч зі своїми будинками. Якщо необхідно провести опитування в безпосередній близькості від входу або всередині певної будівлі, необхідно заздалегідь отримати дозвіл.