5. Видавничо-редакторський цикл видання

Авторський оригінал, який приходить в редакцію, повинен пройти кілька етапів у видавництві, перш ніж він потрапить на поліграфічне виробництво. До нього (як текстової так і образотворчий частини) ставляться вимоги відповідно до ДСТУ 3772-98 «Оригінали для поліграфічного відтворення: Загальні технічні вимоги». Видавничий оригінал, підготовлений до друку, може бути у вигляді файлів, фотоформ або репродуктивного оригінал-макету.

Після прийняття авторського оригіналу до друку у видавництві починається робота над ним. Спочатку оригінал підганяють в зручну для корегування та редагування форму - друкують і переводять в електронну форму у форматі, яким користуються у видавництві. Текстовий файл друкується в операційному середовищі Windows останньої версії текстового процесора Word або в іншому. Причому такий текст не повинен мати будь-які особливості розміщення та форматування, або це має бути узгоджено з руководітельства. Всі спеціальні символи, математичні знаки, іноземні літери також повинні бути відзначені в тексті.

Автор обов'язково пред'являє надрукований примірник свого тексту. Також автор може дати кодований оригінал у вигляді файлів, надрукованих на комп'ютері, переслати оригінал електронною поштою, передати по мережі. Оформлення кодованого варіанта оригіналу крім відповідності до вимог стандарту, повинен бути ретельно узгоджений з вимогами видавництва. З автором обговорюються вимоги до розмітки сторінок і всіх структурних одиниць. Для цього йому або дають електронний шаблон, якщо автор працює зі стандартним пакетом, наприклад, Microsoft Word або QuarkXPress, або мережу, в яку автор зможе ввести або вставити свій матеріал. Простий електронний шаблон або мережу можуть також містити вказівки на розміщення внутрішніх заголовків, колонцифр, розділень, перших рядків нових розділень, маркери центрування, інтерліньяж.

При кодуванні тексту заголовкам всіх рівнів потрібно привласнювати певні стилі, які мають свої коди. Фотоскладальне пристосування потім інтерпретує ці коди автоматично. Спеціальні літери: математичні знаки або символи, дробові числа, іноземні літери, які не можуть бути надруковані автором, теж повинні бути кодовані, щоб з потім можна було розпізнати в процесі передачі тексту.

Якщо ж автор подає матеріал, відформатований на власний лад, з великою кількістю виділень, різних знаків, позначень, набагато краще передрукувати весь текст, ніж переробити його в зручний для подальшої обробки формат.

6. Загальні принципи редагування та оформлення дитячих книжкових видань. Зовнішнє оформлення книги

До зовнішніх елементів книги відносять обкладинку, палітурка, суперобкладинку, форзац і футляр. У літературно-художніх виданнях, так само як і у всіх інших виданнях, всі вони (за винятком форзаца) виконують кілька функцій - захисну, інформаційну, естетичну та рекламно-пропагандистську.

В.Н. Ляхов у своїй праці «Оформлення радянської книги. Суперобкладинка, палітурка, обкладинка, форзац »(М.: Книга, 1966) розробив класифікацію типів зовнішнього оформлення. За цією класифікацією вони поділяються на шрифтові, орнаментально-декоративні, предметно-тематичні, ідейно-символічні і сюжетно-тематичні. Не вдаючись у детальну характеристику кожного типу оформлення, зміст якої зрозумілий вже з самої назви, відзначимо, що всі вони, за винятком предметно-тематичного типу, що застосовується в основному при оформленні технічної та навчальної літератури, знаходять собі місце при оформленні творів художньої літератури. Це обумовлено широким діапазоном різних за характером тем та ідей, укладених в літературно-художніх творах, а це, в свою чергу, вимагає дуже розвиненою форми їх відображення. На додаток необхідно звернутися до того, що стосується оформлення палітурок, виготовлених з різних палітурних (тканих і синтетичних) матеріалів. Справа в тому, що якщо дотримані всі технологічні умови при виготовленні книжкового блоку і палітурки (щільно обтиснутий блок, правильно вироблено кругление або каширування корінця і окатка рубчика між палітурної кришкою і корінцем і т.д.), та ще палітурні кришки обклеєні доброякісним матеріалом з цікавою фактурою, то книга вже сама по собі представляє твір поліграфічного мистецтва і вимагає мінімуму оформлення.

Застосовуючи мінімальні засоби оформлення (шрифт або дуже нескладний образотворчий матеріал), художник цілком досягає і інформаційної, і естетичної мети. Прикладом тому служать численні книжкові видання, які експонувалися на міжнародних книжкових ярмарках, що регулярно проводяться в Росії. З цього можна зробити висновок, що поліграфічний задум та його виконання теж визначають тип оформлення палітурки.

Все що випускаються нашими видавництвами літературно-художні видання з видавничої класифікації діляться на зібрання творів, вибрані твори (одно-тритомник), видання журнального типу («Роман-газета»), портативні видання, серійні видання та бібліотеки, альманахи і, нарешті, окремі видання . Всі вони можуть бути, у свою чергу, масовими (випускаються великими тиражами і порівняно дешевими) і поліпшеними. У якому вигляді буде випускатися та чи інша книга, вирішує видавництво. Чи буде вона рясно ілюстрована або вийде без ілюстрацій, який папір і палітурні матеріали будуть виділені для видання, чи буде вона масової або поліпшеної - все це залежить від безлічі різних причин: від великої кількості або, навпаки, недоліку в асортименті паперів та палітурних матеріалів, від купівельного попиту, від значущості книги, від того, випускається чи книга до ювілейної дати чи ні, і т.д.

Але все ж у практиці випуску літературно-художніх видань склалися певні вимоги, пропоновані до зазначених типами видань. Так, наприклад, всі зібрання творів видавництва зобов'язані випускати в твердих цельнотканевих палітурках, так як вони зберігаються довго і цього вимагає покупець. Це ж відноситься до обраним творам прозаїків і поетів. Масову літературу, що випускається дуже великими тиражами, таку, наприклад, як «Роман-газета» або серія «Класики та сучасники», видавництво намагається робити дешевше, доступніше для покупця, і тому такі видання випускаються в обкладинках.

В принципі, формування майбутнього оформлення книги та визначення головних ліній його розвитку - це творчий процес, яким займаються художник книги і її художній редактор. Задум оформлення будь-якої книги будь-якого виду літератури, який повинен потім втілитися в реальний проект, завжди повинен виходити з того, що для кожного літературного твору може бути знайдено таке оформлення, що, знаходячись з ним в активній взаємозв'язку, при точному призначенні видання і при існуючих реальних економічних і технічних умов буде найкращим.

Особливість літературно-художніх видань полягає в тому, що при оформленні такого виду літератури головні зусилля художника і художнього редактора направлені на розкриття емоційних сторін літературного твору. Наприклад, у планах видавництва «Художня література» значилися дві книги віршів Гете, які входили в серію «Класики та сучасники», і двотомник «Російська лірика XIX століття», який був включений в план по заявці художника як особливо художнє видання.Підхід до оформлення цих книг був різний.

Для серії було розроблено типове зовнішнє і внутрішнє оформлення.

Зовнішнє полягало в наступному: формат стандартний, невеликий (70 × 100/32); м'яка обкладинка з білого міцного товстого фінського паперу типу «Люксоарт» з фактурним тисненням поверхні, друк офсетний в шість фарб, тираж - 40 000 екз.

Внутрішнє оформлення: авантитул, розвороту титул, шмуцтитули, для друку тексту дешевий папір № 2, друк тексту віршів вподверстку, вгорі кожної смуги легка орнаментальна лінійка, при великих прогалинах мальовані прикраси (антети), на обкладинці (на лицьовій стороні і на звороті) змінна кольорова картинка і марка серії, яка повторюється на корінці (завдяки гарному папері ілюстрована кольорова обкладинка вийшла яскравою та свіжою). Велика частина емоційного навантаження падає на обкладинку. Книга вийшла привабливою і дешевої, в чому і полягала задача оформлення серійного масового видання.

Зовсім інший підхід був до оформлення двотомника російської лірики. Видання являє собою збірник віршів таких відомих російських поетів XIX століття, як О. Пушкін, М. Лермонтов, В. Жуковський, і менш відомих, вірніше напівзабутих в наш час, таких, як А. Апухтін, С. Надсон і ін Склад збірки сам по собі дуже цікавий, тому що в нього включені кращі вірші поетів. Видавництво задумало це видання як подарункове. Тому художник Г. Клодт був щедрий у виборі засобів на оформлення: палітурка зроблений з хорошого матеріалу типу «Балакрон», одягнене видання в суперобкладинку, надруковану в шість фарб; головка видання зафарбована, томик забезпечений ляссе (закладкою). Видання видрукувано на міцній щільному крейдованому папері. Принцип внутрішнього оформлення такий: циклу віршів кожного поета передує його портрет, кожне вірш починається з нової смуги, крім того, всі видання рясно оформлено лінійками, заставками, кінцівками, виконаними в чотири кольори. Незважаючи на велику кількість оформлювальних засобів, видання не здається «перевантаженим», так як все це носить характер «ліричного акомпанементу», а кожен розворот являє собою гармонійно закінчену поліграфічну форму. Цього домагався художник, і це у нього в значній мірі вийшло. Весь «емоційний настрій» оформлення такий, що книгу хочеться не тільки читати, але й милуватися нею, так як все зроблено художником в міру, з великим тактом і смаком.