3.1.2.2 Повідомлення протоколу sip

Відповідно до архітектури «клієнт-сервер» всі повідомлення діляться на запити, передані від клієнта до сервера, і на відповіді сервера клієнтові.

Щоб ініціювати встановлення з’єднання користувач повинен повідомити серверу ряд параметрів, зокрема, адресу викликуваного користувача, параметри інформаційних каналів й ін. Ці параметри передаються в спеціальному SIP-запиті. Від викликуваного користувача передається відповідь на запит, що також містить ряд параметрів.

Всі повідомлення протоколу SIP, запити й відповіді, являють собою послідовності закодованих текстових рядків. Структура й синтаксис повідомлень SIP ідентична використовуваним у протоколі HTTP. На малюнку 2.3.1 представлена структура повідомлень протоколу SIP.

Стартовий рядок

Заголовки

Пустий рядок

Тіло повідомлення

Рис. 3 Структура повідомлень протоколу SIP

Стартовий рядок являє собою початковий рядок будь-якого SIP-повідомлення. Якщо повідомлення є запитом, у цьому рядку вказуються тип запиту, адресат і номер версії протоколу. Якщо повідомлення є відповіддю на запит, у стартовому рядку вказуються номер версії протоколу, тип відповіді і його коротка розшифровка, призначена тільки для користувача.

Заголовки повідомлень містять відомості про відправника, адресата, шлях проходження і ін., тобто, переносять інформацію, необхідну для обслуговування даного повідомлення. Про тип заголовка можна дізнатися по його імені.

Повідомлення протоколу SIP можуть містити так зване тіло повідомлення. У запитах АСК, INVITE й OPTIONS тіло повідомлення містить опис сеансів зв’язку. Запит BYE тіла повідомлення не містить. При цьому будь-які відповіді можуть містити тіло повідомлення, але вміст тіла в них буває різним.

У протоколі SIP визначено чотири види заголовків:

• загальні заголовки, що є присутнім у запитах і відповідях;

• заголовки змісту, переносять інформацію про розмір тіла повідомлення або про джерело запиту (починаються зі слова «Content»);

• заголовки запитів, що передають додаткову інформацію про запит;

• заголовки відповідей, що передають додаткову інформацію про відповідь.

Заголовок містить назву, за якою, відділене двокрапкою, слідує значення заголовка. У полі значення містяться передані дані. Слід зазначити, що якщо сервер приймає повідомлення, заголовки яких йому не відомі, те ці заголовки ігноруються.

Перелік найбільш поширених заголовків протоколу SIP:

Заголовок Call-ID - унікальний ідентифікатор сеансу зв’язку або всіх реєстрації окремого клієнта, він складається з буквено-числового значення і імені робочої станції, що привласнила значення цьому ідентифікатору. Між ними повинен стояти символ @.

Заголовок То - визначає адресата.

Заголовок From - ідентифікує відправника запиту; за структурою аналогічний полю То.

Заголовок CSeq - унікальний ідентифікатор запиту, що відноситься до одного з'єднання. Він служить для кореляції запиту з відповіддю на нього.

Заголовок Via служить для того, щоб уникнути ситуації, у яких запит піде по замкнутому шляху, а також для тих випадків, коли необхідно, щоб запити й відповіді обов’язково проходили по однакових шляхах. Тобто в заголовку Via вказується весь шлях, пройдений запитом.

Заголовок Content-Type визначає формат опису сеансу зв’язку.

Заголовок Content-Length указує розмір тіла повідомлення.

У дійсній версії протоколу SIP 2.0 визначено шість типів запитів. Кожний з них призначений для виконання досить широкого кола завдань, що є явною позитивною можливістю протоколу SIP, тому що завдяки цьому число повідомлень, якими обмінюються термінали й сервери, зведено до мінімуму. За допомогою запитів клієнт повідомляє про поточне місце розташування, запрошує користувачів взяти участь у сеансах зв’язку, модифікує вже встановлені сеанси, завершує їх і т.д. Сервер визначає тип прийнятого запиту за назвою, зазначеному в стартовому рядку. В тому ж рядку в полі Request-URI зазначена SIP-адреса терміналу, якому цей запит адресований. Зміст полів То і Request-URI може різнитися, наприклад, у полі То може бути зазначена адреса абонента, а в полі Request-URI — поточна адреса користувача.

INVITE — запит залучає користувача або послугу до участі в сеансі зв’язку й містить опис параметрів цього зв’язку. За допомогою цього запиту користувач може визначити функціональні можливості термінала абонента і почати сеанс зв’язку, використовуючи обмежене число повідомлень і підтверджень їхнього прийому.

АСК — запит підтвердження прийому від викликуваної сторони відповіді на команду INVITE і завершує транзакцію.

OPTIONS — запит дозволяє одержати інформацію про функціональні можливості агентів користувачів і мережних серверів. Однак цей запит не використається для організації сеансів зв'язку.

BYE — запит використається ініціаторами і викликуваною сторонами для руйнування з’єднання. Перед тим як зруйнувати з’єднання, користувачі відправляють цей запит до сервера, повідомляючи про намір припинити сеанс зв’язку.

CANCEL — запит дозволяє агентам користувачів і мережним серверам скасовувати раніше передані запити, якщо відповіді на них ще не були отримані.

REGISTER — запит застосовується клієнтами для реєстрації інформації про місце розташування з використанням серверів SIP.

Після прийому й інтерпретації запиту, адресат (проксі-сервер ) передає відповідь на цей запит. Зміст відповідей буває різним: підтвердження встановлення з’єднання, передача запитуваної інформації, відомості про несправності тощо. Структуру відповідей і їхні види протокол SIP успадкував від протоколу HTTP.

Визначено шість типів відповідей, що несуть різні функціональні навантаження. Тип відповіді кодується тризначним числом. Найважливішою є перша цифра, що визначає клас відповіді, інші дві цифри лише доповнюють першу. У деяких випадках обладнання навіть може не знати всі коди відповідей, але воно обов’язково повинне інтерпретувати першу цифру відповіді.

Всі відповіді поділяються на дві групи: інформаційні і фінальні. Інформаційні відповіді показують, що запит перебуває на стадії обробки. Вони кодуються тризначним числом, що починається з одиниці — 1хх.

Фінальні відповіді кодуються тризначними числами, що починаються із цифр 2, 3, 4, 5 і 6. Вони означають завершення обробки запиту й містять, а коли це потрібно, результат обробки запиту.

Відповіді 2хх означають, що запит був успішно оброблений. У цей час із всіх відповідей типу 2хх визначений лише один — 200 ОК. Його значення залежить від того, на який запит він відповідає.

Відповіді 3хх інформують термінал користувача про нове місце розташування викликуваного користувача або переносять іншу інформацію, що може бути використана для нового виклику.

Відповіді 4хх інформують про те, що в запиті виявлена помилка. Після одержання такої відповіді користувач не повинен передавати той же самий запит без його модифікації.

Відповіді 5хх інформують про те, що запит не може бути оброблений через відмову сервера.

Відповіді 6хх інформують про те, що з’єднання з викликуваним користувачем установити неможливо.

Запити й відповіді на них утворюють SIP-транзакцію. Вона здійснюється між клієнтом і сервером і містить у собі всі повідомлення, починаючи з першого запиту й закінчуючи фінальною відповіддю.

Крім того, протокол SIP передбачає різні алгоритми встановлення з’єднання. При цьому ті самі відповіді можна інтерпретувати по-різному залежно від конкретної ситуації.