3.1.2 Опис протоколу sip

SIP — протокол ініціювання сеансів зв’язку, є протоколом прикладного рівня, призначається для організації, модифікації і завершення сеансів зв’язку: мультимедійних конференцій, телефонних з’єднань і розподілу мультимедійної інформації. Користувачі мережі SIP можуть брати участь у сеансах зв’язку, запрошувати інших користувачів і бути запрошеними ними до нового сеансу зв’язку. Запрошення можуть бути адресовані певному користувачеві або групі користувачів.

Протокол ініціювання сеансів зв’язку (SIP)	Прикладний рівень
Протокол TCP	Транспортний рівень
Протоколи IPv4 й IPv6	Мережний рівень
PPP, ATM, Ethernet	Канальний
UTP5, SDH	Фізичний рівень

Рис. 2. Місце протоколу SIP у стеку протоколів TCP/IP

SIP, хоча й може використовуватися в IP-телефонії, не є протоколом для передачі тільки голосових даних — він взагалі не прив’язаний до передачі даних якогось певного виду. Сама назва протоколу означає, що SIP забезпечує ініціювання, контроль і ліквідацію сеансів обміну інформацією, а якості переданої інформації може виступати що завгодно: мова (як у випадку IP-телефонії), музика, відео, і, наприклад, текст. Тип переданих даних визначається окремим протоколом SDP (Session Description Protocol — протокол опису сеансу), що використовується в парі з SIP і має здатність змінювати параметри сеансу в ході обміну даними, зокрема визначає мережні порти для прийому й передачі голосових даних протоколу RTP.

Протокол SIP розроблений групою MMUSIC (Multiparty Multimedia Session Control) комітету IETF (Internet Engineering Task Force), а специфікації протоколу представлені в документі RFC 3261.

В основу протоколу робоча група MMUSIC заклала такі принципи:

Персональна мобільність користувачів. Користувачі можуть переміщатися без обмежень у межах мережі, тому послуги зв’язку повинні надаватися їм у будь-якому місці цієї мережі. Користувачеві присвоюється унікальний ідентифікатор і мережа надає йому послуги зв’язку незалежно від тог, де він перебуває.

Масштабованість мережі. Вона характеризується, у першу чергу, можливістю збільшення кількості елементів мережі при її розширенні.

Розширюваність протоколу. Вона характеризується можливістю доповнення протоколу новими функціями при введенні нових послуг і його адаптації до роботи з різними додатками. Розширення функцій протоколу SIP може бути здійснене за рахунок введення нових заголовків повідомлень, а також впровадженням нових типів повідомлень.

Інтеграція в стек наявних протоколів Internet, розроблених IETF.

Взаємодія з іншими протоколами сигналізації. Протокол SIP може бути використаний разом із протоколом Н.323. Можливо також взаємодія протоколу SIP із системами сигналізації ТфЗК — DSS1 й ОКС7. Однією з найважливіших особливостей протоколу SIP є його незалежність від транспортних технологій.