Тема 2. Суб’єкти інвестиційної діяльності

Інвестори та учасники інвестиційної діяльності.

Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності. Шляхи впливу держави на інвестиційну діяльність. Форми прямого та опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес. Вплив на інвестиційну діяльність державних інститутів.

Фінансово-кредитна система України в інвестиційній діяльності. Фінансове посередництво. Банківське та небанківське фінансове посередництво. Участь в інвестуванні інвестиційних банків, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств, страхових компаній і недержавних пенсійних фондів.

Функціональні учасники інвестиційної діяльності.

Суб’єкти господарської діяльності як суб’єкти інвестиційної діяльності. Типи господарських утворень, які займаються інвестиційною діяльністю.

Мета теми: ознайомлення студентів з функціями учасників та інвесторів в інвестиційній діяльності, в тому числі державних інститутів, фінансових посередників, функціональних учасників інвестування.

Ключові терміни і поняття: адміністративна форма, цільова форма впливу держави на інвестиційну діяльність, облікова ставка, норми обов’язкових резервів комерційних банків, операції на відкритому ринку з державними цінними паперами, фінансові посередники, інвестиційні банки, інститути спільного інвестування, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, фірма-девелопер, фірма-ріелтер, консалтингові, інжинірингові, еккаутингові фірми.

Студент повинен засвоїти характеристику суб’єктів інвестиційної діяльності, до числа яких можуть бути віднесені практично всі учасники фінансово-економічних відносин та держава.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ 1

1. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.

2. Державні інститути в інвестиційній діяльності.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ 2

1. Фінансові посередники та їх функції.

2. Банківські фінансові посередники.

3. Небанківські фінансово-кредитні інститут в інвестиційній діяльності.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювання Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001 р. №2299-ІІІ.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. (Глава 9).

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.

№2121-ІІІ.

4. Закон України “Про страхування” (у редакції Закону від 04.10.2001 №2745-14, зі змінами та доповненнями).

5. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 р. №1057-IV.

6. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 1

1. Вплив держави на інвестиційну діяльність.

2. Участь державних інститутів в інвестиційній діяльності.

3. Фінансово-кредитна система України в інвестиційній діяльності.

4. Фінансові посередники та їх функції.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 2

1. Банківське інвестиційне посередництво.

2. Небанківські фінансово-кредитні установи в інвестуванні.

3. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.

4. Типи господарських утворень та їх інвестиційна діяльність.

Прямий вплив держави на інвестиційні процеси здійснюється через державний сектор економіки в адміністративній і цільовій формах. Адміністративна форма – це пряме дотаційне фінансування, що здійснюється згідно спеціальних законів. Цільова форма – елемент системи контрактних відносин, при яких укладаються угоди між підрядником і замовником. Це може бути конкретне фінансування шляхом державних цільових програм підтримки інвестицій.

До форм опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність можна віднести: державне кредитування, державні позики; роздержавлення і приватизацію; податкове регулювання; амортизаційну політику; державний лізинг; ліцензування і квотування; антимонопольні заходи; стандартизацію тощо.

Найбільший вплив на інвестування здійснює Національний банк України, Фонд державного майна України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Державний антимонопольний комітет.

Фінансові посередники – спеціалізовані професійні оператори ринку, фінансово-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, тобто між інвесторами (кредиторами) та реципієнтами коштів.

Залежно від ролі банків на ринку корпоративних цінних паперів можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківська (європейська) модель, небанківська (американська) модель, змішана модель.

Комерційні банки можуть брати участь в інвестуванні таким чином: обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування, мобілізувати накопичення для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів, вкладати в інвестиційні проекти власні і залучені ресурси. Окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підлягають під визначення професійної діяльності, зокрема це емісія цінних паперів, депозитарна, реєстраторська, розрахунково-клірингова діяльність тощо.

Інвестиційний банк – це фінансовий інститут, що спеціалізується на операціях з цінними паперами, реалізації інвестиційних проектів та довгостроковому кредитуванні і виконують такі основні функції: участь у фінансових програмах емітентів, формування інвестиційних портфелів; андеррайтинг; продаж-купівля цінних паперів на вторинному ринку (комісійна і комерційна діяльність), портфельне управління фінансовими активами; інвестиційне проектування, моніторинг реалізації планів розвитку; довгострокове кредитування під заставу цінних паперів.

Інститут спільного інвестування – корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Довірчі товариства (трасти від англ. „trust” – довіра) за чинним законодавством є товариствами з додатковою п’ятикратною відповідальністю, що здійснюють представницьку діяльність з довіреним майном щодо реалізації прав власності довірителів.

Страхові компанії і пенсійні фонди, акумулюючи значні кошти у формі страхових резервів і пенсійних внесків, розміщують їх на фінансових ринках.

Кредитні спілки – це небанківські фінансово-кредитні заклади, суспільні організації, що залучають грошові заощадження своїх членів для взаємного кредитування.

Ломбард – це кредитний заклад, який видає позички під заставу рухомого майна (вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння, побутова техніка, цінні папери, промислова і сільськогосподарська продукція тощо).

Лізингові компанії здійснюють довгострокову оренду обладнання.

Фірма-девелопер – юридична особа, що бере на себе функції щодо повної реалізації інвестиційного капіталу. Фірми-ріелтери – це фірми-посередники з торгівлі нерухомістю. Консалтингова фірма – це фірма, що займається професійним консалтингом, а саме: надає консультаційні послуги клієнтам за допомогою спеціально підготовлених осіб відповідної кваліфікації, здатних визначити, проаналізувати та розробити модель вирішення будь-якої управлінської проблеми. Інжинірингові та еккаутингові фірми на договірних засадах розробляють різного роду документацію для інвестора: науково-технічну, проектно-кошторисну, опрацьовують проекти бізнес-планів тощо.

Повне товариство характеризується важливою особливістю, яка зближує його з приватними підприємствами: його учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями підприємства всім своїм майном, а не лише його частиною, вкладеною у справу. Товариство з обмеженою відповідальністю – це товариство зі статутним капіталом, розділеним на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. Командитне товариство є об’єднанням пайовиків, частина з яких може нести необмежену матеріальну відповідальність, а інші співвласники – обмежену. Товариство з додатковою відповідальністю як організаційна форма бізнесу в принципі ідентичне товариству з обмеженою відповідальністю, але має істотну відмінність: учасники відповідають за його боргами належними їм паями у статутному капіталі, а у разі їх недостатності – особистим майном пропорційно своїй частці у статутному капіталі. Акціонерне товариство – це товариство, що має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій, і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань тільки майном товариства.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Адміністративна форма прямого втручання держави в економіку означає:

а) пряме дотаційне фінансування, що здійснюється згідно спеціальних законів;

б) фінансування шляхом державних цільових програм підтримки інвестицій;

в) державне кредитування, державні позики;

г) вірної відповіді немає.

2. Інструментами грошово-кредитного регулювання є:

а) зміна облікової ставки;

б) зміна норми обов’язкових резервів;

в) ... .

3. Критерієм поділу політики НБУ на кредитну експансію і рестрикцію є:

а) відносини НБУ з міжнародними фінансовими організаціями;

б) емісійні операції НБУ;

в) вартість кредитних ресурсів;

г) вірної відповіді немає.

4. Методами кредитної експансії є:

а) збільшення облікової ставки і ставки резервів;

б) зменшення ломбардної, облікової ставки і ставки резервів;

в) вкладання коштів у найбільш прибуткові проекти;

г) вірної відповіді немає.

5. Кредитна рестрикція проводиться НБУ через:

а) зменшення норм обов’язкових резервів;

б) збільшення облікової ставки, норм обов’язкових резервів;

в) зменшення облікової ставки, норм обов’язкових резервів;

г) вірної відповіді немає.

6. Діяльність на ринку корпоративних цінних паперів банків та спеціальних інвестиційних інститутів передбачає:

а) європейська модель;

б) американська модель;

в) змішана модель;

г) вірної відповіді немає.

7. Комерційні банки можуть брати участь в інвестуванні шляхом:

а) обслуговування руху коштів інвесторів;

б) мобілізації заощаджень і спрямування їх на інвестування через ринок цінних паперів;

в) вкладання в інвестиційні проекти власних і залучених ресурсів;

г) всі відповіді вірні.

8. Банки проводять операції і послуги:

а) депозитні;

б) депозитарні;

в) посередницькі;

г) всі відповіді вірні.

9. Інвестиційний фонд, який випускає цінні папери із зобов’язаннями їх викупу на вимогу інвестора є:

а) відкритим;

б) інтервальним;

в) закритим;

г) взаємним.

10. Гарантоване розміщення цінних паперів емітентів – це:

а) кліринг;

б) андеррайтинг;

в) еккаутинг;

г) вірної відповіді немає.

Література: 1, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 24, 29, 32, 56, 60, 62, 63, 69, 70, 71, 79, 89, 98.