2.3. Практична робота №3. Вивчення Порядку розробки і затвердження нормативів гранично-допустимих викидів у атмосферне повітря стаціонарними джерелами

ЗАВДАННЯ

1. Ознайомитись з Порядком розробки ГДВ.

2. Дати письмову відповідь на наступні запитання:

а) що таке ГДВ?

б) на основі яких первинних нормативів встановлюють ГДВ?

в) які фактори враховують при визначенні ГДВ?

г) одиниці виміру ГДВ?

д) що таке граничні нормативи утворення?

е) що таке ТПВ?

є) за яких умов встановлюють ТПВ?

ж) описати порядок розробки нормативу ГДВ (або ТПВ),

з) описати порядок затвердження нормативу ГДВ (або ТПВ),

и) яким чином забезпечується контроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ)?

і) які законодавчі акти покладені в основу встановлення нормативу ГДВ (ТПВ)?

й)форма журналу реєстрації затвердженого нормативу ГДВ?

Висновок: У чому полягає роль та значення нормативу ГДВ? Від яких показників він залежить?

2.4. Практична робота № 4. Розрахунок проекту гдв за речовинами – забруднювачами

ЗАВДАННЯ

1. Ознайомитись з методикою розрахунку нормативу ГДВ, законспектувати основні положення.

2. За даними свого варіанта розрахувати значення ГДВ за кожною речовиною-забруднювачем.

3. Згрупувати речовини-забруднювачі згідно зменшення значення ГДВ.

Висновок: У чому полягає роль та значення нормативу ГДВ? На основі яких вихідних даних він розраховується?

Методика розрахунку, теоретичні положення

Методика розрахунку ГДВ призначена для розрахунку гранично допустимих викидів для точкового стаціонарного джерела, надземного і з круглим діаметром устя викиду.

Норматив ГДВ розраховується з врахуванням показника С – фактичної концентрації речовини у викидах підприємства.

Основні етапи розрахунку проекту гдв:

1. Обчислення с (фактичної концентрації речовини у викидах підприємства):

C = (A*M*F*m*n*n) / H²*^_^Т*V₁ мг/ м³,

де А – це коефіцієнт, що залежить від географічної широти місцевості і вертикальної температурної стратифікації атмосфери і її здатності до самоочищення.

Для України: А = 160 ( >52⁰ пн. ш);

А = 180 (50⁰<  <52⁰ пн. ш.);

А = 200 ( <50⁰ пн. ш.);

М – це маса речовини – забруднювача, в г/с.

F – це коефіцієнт, який залежить від швидкості осідання речовин – забруднювачів на поверхню землі.

Для твердих аерозолів F = 1;

для рідких аерозолів F = 2;

для газоподібних F = 2,5.

Н – це висота джерела викиду, в м ( беремо для загального випадку Н = 25м).

 – це коефіцієнт, який залежить від рельєфу місцевості (для рівнини  = 1).

_^Т – це різниця температури викидів даного підприємства і оточуючого повітря (_^Т = Т_в – Т_о = 25 ^оС – 18 ^оС = 7 ^оС).

Де Т_о – середня температура самого теплого місяця року (t_липня = +18 ^оС).

Т_в = 25 ^оС (середнє значення, приймається для загального випадку).

V₁ – це витрата газів, що викидається з джерела викидів за одиницю часу, в м ³/с.

m, n – коефіцієнти впливу: m – залежить від типу речовини – забруднювача; n – залежить від типу підприємства.

2. Визначення V₁ (витрати газів, що викидаються з джерела викидів за одиницю часу) : V₁ = (Д² * W_o) / 4 (м ³/с),

де Д – це діаметер устя джерела викиду, в м ( для загального випадку приймаємо Д =2м ).

W_o – це середня швидкість виходу газів з джерела, в м/с ( для загального випадку приймаємо W_o =3 м/с).