- •Міністерство освіти та науки України Національний університет “Львівська політехніка”
- •Визначення хімічного складу матеріалів методом емісійного оптичного спектрального аналізу
- •Порядок виконання роботи:
- •Лабораторні роботи № 2-4
- •Мета роботи
- •Прилади і обладнання
- •Опис установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
Порядок виконання роботи:
Зарядити касету фотопластиною, поклавши її в центр, встановити касету і підняти шторку.
Провести включення лазера, що використовується для збудження свічення зразків.
По черзі закріплюючи еталонні і для аналізу зразки та переміщаючи касету на 3 - 5 мм, фотографувати спектри в наступних умовах: енергія лазерного імпульсу 0,2 - 0,3 Дж, діаметр фокусу 1 мм, час експозиції 1 хв. при частоті слідування лазерних імпульсів 26 Гц, ширина щілини спектрографа 0,03 мм.
Проявити, зафіксувати, промити і висушити фотопластинку.
Користуючись графіком для орієнтовного визначення спектральної області за шкалою ( (рис.2) технічного опису приладу ИСП-30) та спектральними таблицями знайти хімічні елементи зразка та відмітити аналітичну пару Hg 365 - Cd 361( нм).
Профотометрувати аналітичну пару ліній мікрофотометром і занести результати в таблицю 1.
Таблиця.1.
Поділки на барабані механізму переміщення касет |
№ - зразка і еталону |
СHg% |
lgCHg |
Результати фотометрування |
|||
SHg |
SCd |
S |
|
||||
|
|
|
|
||||
7. За результатами фотометрування побудувати градуювальний графік.
8. Визначити за графіком вміст ртуті Сх в досліджуваному зразку.
9. Оцінити похибку вимірювань за формулою
.
Значення Cicm дізнатися у викладача, після визначення Cx.
10. Оформити результати за наступною схемою:
a) короткий огляд теоретичних основ якісного і кількісного спектрального аналізів;
б) оптична схема спектрографа ИСП - 30;
в) картина ділянки спектру для якісного аналізу зі спектром аналітичної пари;
г) таблиця з результатами вимірювань;
д) градуювальний графік;
е) оцінка точності визначення концентрації ртуті.
Лабораторні роботи № 2-4
ВИВЧЕННЯ спектрІВ поглинання матеріалів методом оптичного абсорбційного спектрального аналізу
Мета роботи
Ознайомитись з принципом дії фотоелектричного спектрофотометра типу КФК–3-01, який використовується для проведення спектральних досліджень і навчитись визначати спектральний розподіл оптичного поглинання матеріалів
Для виконання лабораторної роботи студенту попередньо необхідно: знати закони геометричної оптики та бути ознайомленим з явищем поглинання світла
Прилади і обладнання
Фотоелектричний фотометр типу КФК–3-01, набір прозорих оптичних матеріалів
Опис установки
Основною функцією спектрального приладу є просторове розділення на монохроматичні складові оптичного випромінювання і спрямування його на досліджуваний об’єкт. Таке завдання реалізується за допомогою основних елементів спектрального приладу прозорої для випромінювання призми або дифракційної гратки.
В даній лабораторній роботі для дослідження спектрального розподілу поглинання матеріалів використовується фотоелектричний спектрофотометр типу КФК–3-01, оптична схема якого наведена на рис. 1. У спектрофотометрі можна умовно виділити дві основні частини оптичну і фотоелектричну. Головним елементом оптичної схеми спектрофотометра є дифракційна гратка 4, яка працює на відбивання. Така дифракційна гратка є дзеркальною поверхнею, яка розбита на велику кількість смужок (елементів) подібно до того, як це зроблено в дифракційній гратці, що працює на пропускання. Світло, що випромінюється лампочкою розжарення 1, після проходження конденсора 2 та діафрагми Д1 утворює вузький паралельний пучок світла, який попадає на дифракційну гратку. За рахунок виникнення оптичної різниці ходу променів, що відбиваються від кожного з елементів решітки, на “екрані” (дзеркало 5) утворюється дифракційний спектр, який спрямовується на вихідну діафрагму Д2 так, що в її щілину проходить лише невелика частина загального спектру. Цим досягається утворення пучка світла, що характеризується вузьким інтервалом довжин хвиль (7нм), який в подальшому спрямовується на досліджуваний розчин.
Обертаючи дифракційну гратку 4 навколо осі, паралельної її штрихам, спрямовують пучки світла на вихідну щілину з інтервалу довжин хвиль 315 –990 нм.
Рис. 1
Принцип
дії фотометра ґрунтується на порівнянні
світлових потоків, а саме світлового
потоку
,
який проходить через прозору кювету, і
світлового потоку Ф,
що пройшов через кювету з досліджуваним
матеріалом. Світлові потоки
і Ф
попадають на фотодіод, який перетворює
їх в у струми
та
,
і
разом з темновим струмом
фотодіода (коли фотодіод неосвітлений)
обробляються мікропроцесорною системою
фотометра. Чисельний результат обробки
для коефіцієнта пропускання (прозорості)
–
або оптичної густини D
висвітлюється
на цифровому табло приладу.
Загальний вигляд спектрофотометра КФК−3 зображено на рис. 2.
Рис. 2
1 – ручка встановлення довжин хвиль; 2 важіль переміщення кювет; 3 − кришка кюветного відсіку; 4 − клавіатура мікропроцесорної системи; 5 світлове табло
Коефіцієнт
пропускання (прозорості) показує
яка частина світлового потоку, що падає
на досліджуваний обєкт
і проходить через нього не поглинаючись:
.
(1)
Оптична густина D речовини характеризує ступінь поглинання нею монохроматичного випромінювання і описується співвідношенням
.
(2)
