Форми бухгалтерського обліку План

1. Форми обліку, вимоги до них

2. Меморіально-ордерна форма обліку

3. Журнально-ордерна форма обліку

4. Автоматизована форма обліку

1. Форми обліку, вимоги до них

Під формою обліку розуміють систему взаємозв'язку встановлених облікових регістрів певної форми і змісту, призначених для відображення наявності й руху засобів підприємства, джерел їх утворення та процесів господарської діяльності, а також способи запису операцій в облікових регістрах.

Головними ознаками, що відрізняють одну форму обліку від іншої, є:

— зовнішній вигляд, будова та кількість облікових регістрів;

— поєднання регістрів хронологічного, систематичного, синтетичного й аналітичного обліку;

— послідовність і способи запису господарських операцій у облікових регістрах.

Кожному етапу розвитку господарської діяльності, відповідному рівню стану обліку, його досконалості відповідає (водночас і характеризує його) певна форма ведення обліку.

Вимоги до форм обліку:

— забезпечувати повноту й реальність відображення в облікових регістрах здійснюваних господарських операцій, контроль за наявністю та рухом засобів підприємства та ефективністю їх використання;

— сприяти раціональному розподілу облікових робіт між окремими працівниками для своєчасного їх виконання;

— забезпечувати необхідні дані про виконання встановлених завдань щодо кожного господарського підрозділу та підприємства в цілому;

— забезпечувати належну економічність, тобто узгодження витрат на ведення обліку з обсягом діяльності підприємства;

— забезпечувати необхідні дані для складання звітності, здійснення аналізу та контролю.

2. Меморіально-ордерна форма обліку

Меморіально-ордерна форма обліку передбачає обов'язкове складання, оформлення меморіальних ордерів на кожний документ чи групу однорідних документів. В ордері вказують зміст запису, посилання на відповідні документи, кореспондуючі рахунки та відповідні суми.

Ця форма обліку передбачає наявність цілої системи регістрів:

реєстраційного журналу, Головної книги, карток чи допоміжних книг аналітичного обліку. Взаємозв'язок цих регістрів та послідовність запису в них і становить суть вказаної форми обліку. Вона дає можливість розподілити облікову роботу між окремими виконавцями з урахуванням рівня їхньої кваліфікації.

Найбільш складною і відповідальною роботою тут є оформлення меморіальних ордерів, її виконує найбільш кваліфікована особа, а підписує і перевіряє кожний меморіальний ордер головний бухгалтер (його заступник). Такий порядок забезпечує постійний контроль за правильністю відображення операцій за відповідними синтетичними рахунками. Складання меморіальних ордерів окремо для кожного документа зумовило велику їхню кількість, громіздкість облікового процесу. Тому з

33

розвитком цієї форми все більше використовувалось групування документів у накопичувальних відомостях, на підставі яких і складався меморіальний ордер. З часом за меморіальними ордерами закріпилися постійні номери для відображення операцій на певній дільниці облікової роботи. Усе це дало змогу значно скоротити кількість використовуваних ордерів та дещо зменшити кількість облікових записів і посилити контроль за ними.

Документи, узагальнені в меморіальному ордері, реєструються в реєстраційному журналі, де, власне, і здійснюється хронологічний запис усіх операцій. У цьому журналі відображаються дані окремо за кожним меморіальним ордером із зазначенням його загальної суми. Загальний підсумок цього журналу відбиває обсяг господарської діяльності підприємства і використовується для контролю за повнотою відображення операцій на синтетичних рахунках. Він повинен дорівнювати дебетовому і окремо кредитовому обороту за всіма синтетичними рахунками (табл. 9.3).

Реєстраційний журнал служить також для контролю за збереженням меморіальних ордерів та доданих до них документів.

Після цього облікові записи проводять у систематичному регістрі синтетичного обліку — в Головній книзі. Тут відображають кожний меморіальний ордер із вказівкою його номера та суми за відповідним рахунком. У Головній книзі обороти на кожному синтетичному рахунку (як на дебеті, так і на кредиті) відображаються в розрізі кореспондуючих рахунків. Слід мати на увазі, що сальдо в головній книзі не виводиться. Після закінчення місяця на підставі Головної книги складають оборотну відомість за синтетичними рахунками (оборотний баланс), підсумок якої звіряють з підсумком реєстраційного журналу.

У Головній книзі для кожного рахунка надають окрему сторінку. Записи в Головній книзі проводяться на підставі меморіальних ордерів. Записи щодо синтетичних рахунків у Головній книзі відображаються як на дебеті, так і на кредиті у розрізі кореспондуючих рахунків. Така побудова синтетичних рахунків дає можливість складати оборотну відомість як простої, так і шахової форми.

Аналітичний облік за цієї форми, як правило, ведеться в картках, коли для кожного рахунка передбачено окрему картку.

У кінці місяця на підставі аналітичних рахунків складають оборотну відомість, підсумок якої звіряють з наведеними в оборотному балансі оборотами та сальдо за відповідним синтетичним рахунком.

Меморіально-ордерна форма відрізняється простотою побудови облікових регістрів, пристосуванням їх до особливостей відповідних об'єктів, дає можливість розподіляти весь обсяг облікових робіт між окремими працівниками, виходячи з рівня їхньої кваліфікації та досвіду роботи. Водночас ця форма має й цілу низку недоліків. Серед них головним є багаторазовий запис тих самих господарських операцій. Кожна операція 7—8 разів записується в документах, регістрах, оборотних відомостях. Це нерідко призводить до помилок та значних затрат часу на їхній пошук. Крім того, досить трудомісткою залишається взаємна перевірка регістрів, налагодження взаємоузгодженості синтетичного й аналітичного обліку.