3. Види адміністративних стягнень

Адміністративне стягнення — захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Адміністративне стягнення зазвичай проявляється в моральному чи матеріальному впливі щодо правопорушника. Окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки настають за адміністративного арешту, позбавлення спеціальних прав і виправних робіт.

Загалом усі стягнення, будучи пов’язаними між собою, утворюють єдину систему, що базується на підставах і меті їх застосування, можливості їх взаємозаміни. У цьому процесі основним чинником є мета, передбачувана стягненням. Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та попередження можливих з його боку нових проступків, а також відшкодування завданих проступком збитків.

Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення (ст. ст. 23—32). До них законодавець відносить такі види: попередження; штраф; оплатне вилучення чи конфіскацію предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскацію грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Законодавством України може бути передбачено адміністративне висилання за межі держави іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок.

Слід зазначити, що оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись не тільки як основні, а й як додаткові адміністративні стягнення. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено або основне, або основне й додаткове стягнення.

Попередження є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органу (посадової особи) про недопущення скоєння протиправних дій. Цей вид стягнення застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в письмовій формі.

Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне адміністративне правопорушення. Цей вид стягнення впливає на матеріальне становище правопорушника. У деяких випадках передбачається накладення штрафу на правопорушника на місці скоєння адміністративного правопорушення (наприклад, за порушення Правил дорожнього руху).

Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшими реалізацією та поверненням суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов’язана із затратами по реалізації вилученого предмета (наприклад, вилучення мисливської рушниці та боє­комплекту до неї).

Конфіскація предмета, що став безпосереднім засобом скоєння чи об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави. Конфіскації підлягає тільки той предмет, що перебуває в особистій власності правопорушника, якщо інше не передбачене законодавством держави. Зокрема, предмети контрабанди підлягають конфіскації незалежно від того, кому вони належать.

Позбавлення спеціального права застосовується на термін до трьох років. У цьому виді стягнення є деякі винятки. Воно не може застосовуватись до осіб з огляду на їхню інвалідність, хіба що в разі керування транспортним засобом у стані сп’яніння. Сюди ж належить і позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом існування.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за основним місцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави. Таке стягнення накладається тільки судами.

Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі адміністративні правопорушення на строк до 15 діб і накладається виключно судами (суддями). Адміністративний арешт не може бути застосований до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років, а також до осіб, які не досягли 18-річного віку, та інвалідів І і ІІ груп.

Законодавець передбачає також особливі заходи впливу щодо неповнолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов’язання публічно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана чи сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заступають, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за їх згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.

Наявність у системі адміністративних стягнень різних за харак­тером і ступенем тяжкості санкцій дає можливість зважити на суспільну небезпеку правопорушення та особу правопорушника

Найменш обтяжливим для правопорушника видом адміністративного стягнення є попередження. Його зміст полягає в офіційному засудженні проступку уповноваженим органом держави і попередженні про недопустимість вчинення подібних дій у майбутньому. Попередження як захід адміністративного відповідальності виноситься, як правило, в письмовій формі і тягне ті ж самі наслідки, що й інші стягнення. Зокрема, при повторному вчиненні адміністративного проступку підвищується ступінь юридичної відповідальності правопорушника.

Безсумнівно, найпоширенішим видом адміністративного стягнення є штраф - грошове стягнення на правопорушника. Він передбачений нормами Кодексу про адміністративні правопорушення і в цілому ряді інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність.

Значно менш поширеним від штрафу є такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення спеціального права, наданого громадянинові. Це стягнення застосовується лише до осіб, яким уповноваженими організаціями було надане право керування транспортними засобами або право полювання, у випадках грубого чи систематичного порушення порядку користування цими правами. Позбавлення спеціального права є триваючим адміністративним стягненням і може бути встановлено на строк до трьох років.

Найбільш суворим видом адміністративних стягнень, незаперечно є адміністративний арешт. Він полягає у фізичному обмеженні свободи особи на строк до п'ятнадцяти діб, тобто, за своєю сутністю є близьким до кримінальних покарань. Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністра­тивних проступків з підвищеним ступенем суспільної небезпеки.

Зокрема, він передбачений законом за вчинення таких протиправних діянь:

• дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП);

• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування і охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КпАП);

• порушення організації і порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185-1 КпАП);

• прояв неповаги до суду (ст. 185-3 КпАП),

Навіть за вчинення вище перерахованих проступків адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.

Крім зазначених стягнень Кодексом про адміністративні правопорушення передбачені ще два види стягнення, що полягають у відчуженні предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку; їх оплатне вилучення та конфіскація. Обидва стягнення носять майновий характер.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Це стягнення передбачено, наприклад, за повторне протягом року керування транспортними засобами у стані сп'яніння, а також за ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку, застосовується у цих випадках як додаткове стягнення поряд з основними: штрафом або позбавленням права керування транспортними засобами.

При застосуванні ж конфіскації як адміністративного стягнення у правопорушника відчужуються лише предмети, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку. Наприклад, порушення правил про валютні операції: незаконні скупову­вання, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або застави тягнуть за собою конфіскацію зазначених цінностей (ст. 162 КпАП) разом з основним стягненням у вигляді попередження або штрафу.

Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Аналогічно до позбавлення спеціального права полювання, законом встановлюється обмеження на застосування конфіскації предметів, які стали знаряддям вчинення адміністративного проступку. А саме: конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

У згаданій вище статті 24 Кодексу про адміністративні проступки передбачено, що законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених, види адміністративних стягнень - мова йде про другу групу стягнень, визначених нами на початку параграфу. Таким чином, законодавець визначає, що адміністративними можуть визнаватись відмінні від закріплених у Кодексі видів стягнень, проте такі, що володіють ознаками, притаманними адміністративним стягненням. У зв'язку з відсутністю вичерпного переліку таких стягнень, назвемо лише їх частину, що дозволить нам сформулювати загальне уявлення.

Для такої категорії правопорушників, як іноземці та особи без громадянства, статтею 32 Закону України "Про правовий статус іноземців" передбачено спеціальний вид адміністративного стягнення: видворення за межі України. іноземця може бути видворено за межі України за рішенням органу внутрішніх справ або Служби безпеки, якщо:

• його дії суперечать інтересам безпеки або охорони громадського порядку;

• це необхідно для охорони здоров 'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

• він грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців.

Іноземець, стосовно якого прийняте рішення про адміністративне видворення, зобов'язаний покинути територію України у встановлений термін. У випадку ухилення від добровільного виїзду з України, згідно з рішенням, правопорушник підлягає адміністративному видворенню у примусовому порядку, яке забезпечують органи внутрішніх справ.

Цілий ряд відмінних від встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення стягнень встановлено щодо юридичних осіб: підприємств, установ, громадських організацій тощо. Зокрема, Законом України "Про об'єднання громадян'' для політичних партій та громадських організацій додатково передбачені такі адміністративні стягнення:

• тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

• тимчасова заборона (зупинення) всієї діяльності;

• примусовий розпуск (ліквідація).

Також Законом України "Про політичні партії в Україні" встанов­люються дещо модифіковані види стягнень, що можуть бути застосовані до політичних партій у випадку порушення ними чинного законодавства:

• попередження про недопущення незаконної діяльності;

• заборона політичної партії.

За вчинення адміністративних проступків у сфері економіки до підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності передбачені такі специфічні стягнення:

• анулювання ліцензії на певний вид підприємницької діяльності (ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності");

• скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (ст. 8 Закону України "Про підприємництво").

Цей перелік адміністративних стягнень, передбачених іншими законами України, не є вичерпним. Проте, незважаючи на велику кількість видів адміністративних стягнень, штраф залишається переважним видом за чисельністю як законодавчих норм, що його встановлюють, так і випадків застосувань цього стягнення.

Наприкінці варто відзначити, що чимало із передбачених законами України адміністративних стягнень були включені до проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки, в якому зроблена спроба звести усі види стягнень до єдиного кодифікованого акту.

Третя група заходів юридичної відповідальності за вчинення адміністра­тивних проступків стосується до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. За змістом вони наближаються до загальних адміністративних стягнень, але містять менш обтяжуючі обмеження та обов'язки для неповнолітніх осіб, що вчинили адміністративні проступки. Відповідно до статті 24-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

• застереження;

• догана або сувора догана;

• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх проханий.

Загальні адміністративні стягнення (попередження, штраф тощо) до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані лише за вчинення визначених законом окремих видів адміністративних проступків.