Тема № 5 Основи адміністративного права Лекція № 1 теми № 5

1. Поняття, предмет та цілі адміністративного права

2. Джерела адміністративного права

3. Адміністративно-правові норми та адміністративно-правові відносини

4. Суб’єкти адміністративного права: поняття і класифікація

1. Поняття, предмет та цілі адміністративного права

Адміністративне право України являє собою окрему галузь вітчизняного права, що покликана регулювати особливу групу суспільних відносин. Головною їх особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного управління у зв’язку з організацією та функціо­нуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях управління в державі. Для правильного розуміння предмета адміністративного права необхідно зважити на низку важливих обставин, сукупність яких дає можливість визначити його місце у правовій системі.

По-перше, свій регулятивний вплив на суспільні відносини адміністративне право здійснює через управління і цим упорядковує відповідні відносини в державі та суспільстві.

По-друге, основна увага приділяється саме тим відносинам, які виникають з виконанням завдань і функцій державно-управлінської діяльності, тобто передбачається необхідність наявності відповідного суб’єкта виконавчої влади. Крім того, потрібна практична реалізація юридично-владних повноважень, що належать зазначеним суб’єктам.

Отже, визначаючи предмет адміністративного права, слід брати до уваги: сферу державного управління, що охоплює будь-які аспекти державно-управлінської діяльності; наявність у ній суб’єкта виконавчої влади; необхідність практичної реалізації повноважень, наданих суб’єктам виконавчої влади для провадження ними державно-управлінської діяльності.

Можна зазначити, що не всі суспільні відносини у сфері державного управління входять до кола відносин, які складають предмет адміністративного права. По суті, це лише ті умови, за яких управлінські відносини виникають як захід практичної реалізації завдань і функцій виконавчої влади.

Управлінські відносини, що регулюються адміністративним правом, багатогранні. На сучасному етапі залежно від особливостей їх учасників виокремлюють такі види управлінських відносин, що виникають, розвиваються і припиняють існування: між суб’єктами центральних і місцевих органів виконавчої влади (наприклад, Кабінетом Міністрів України та обласними, районними державними адміністраціями); між суб’єктами виконавчої влади, які перебувають на однаковому організаційно-правовому рівні та безпосередньо не пов’язані між собою підпорядкуванням (скажімо, на центральному рівні — між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рівні — між державними адміністраціями різних областей); між суб’єктами виконавчої влади і підпорядкованими їм державними підприємствами, організаціями, установами (приміром, Міністерство освіти і науки — ректорат вузу); між суб’єктами виконавчої влади та державними підприємствами, організаціями, установами, які не перебувають в їх організаційному підпорядкуванні (наприклад, у питаннях фінансового контролю тощо); між суб’єктами виконавчої влади і виконавчими органами місцевого самоврядування; між суб’єкта­ми виконавчої влади та недержавними господарськими й соціально-культур­ними об’єднаннями, підприємствами, установами (приміром, у комерційних, підприємницьких структурах); між суб’єктами виконавчої влади і громадськими об’єднаннями (скажімо, між обласною державною адміністрацією та президією обласної ради профспілок); між суб’єктами виконавчої влади і громадянами (наприклад, між відділом соціального забезпечення державної районної адміністрації та громадянином, який звернувся до відділу з відповідною заявою). У перелічених видах управлінської діяльності безпосередньо бере участь той чи інший орган виконавчої влади. Без його участі управлінські відносини в адміністративно-правовому розумінні виникати не можуть.

На підставі викладеного необхідно зазначити, що предмет регулювання адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких слід віднести: управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження виконавчої влади; управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склались у процесі діяльності інших органів державної влади; управлінські відносини, що виникають за участі суб’єктів місцевого самоврядування; управлінські відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських органі- зацій.

Отже, адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Адміністративне право належить до фундаментальних галузей права і є важливою ланкою в системі національного права України. Воно, обслуговуючи публічні інтереси, серед юридичних пріоритетів зберігає права і свободи людини і громадянина. В Конституції України 1996 р. реалізована концепція абсолютних і невідчужуваних прав людини. Саме вони, а не інтереси окремих органів державної влади, повинні визначати зміст і застосування законів, діяльності законодавчої і виконавчої влади. Адміністративне право виходить з того, що апарат державної влади повинен служити інтересам закону, виконувати і забезпечувати його виконання.

Адміністративне право можна визначити як систему норм, покликаних регулювати в інтересах особи і суспільства відносини, що виникають в процесі функціонування публічної влади (органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування), а також у внутрішньо - організаційній діяльності інших органів (регулювання функції адміністрування).

Перш ніж дати характеристику цих відносин, варто зазначити, що в сучасних умовах розвитку держави і права докорінно змінюється ідеологія адміністративного права, його роль та призначення. З управлінського права воно трансформується в право, яке охороняє і захищає права, свободи та законні інтереси людини і громадянина.

До предмета адміністративного права можна віднести:

• відносини, пов'язані з організацією органів державної виконавчої влади (структури адміністративного апарату). Норми, які встановлюють і регулюють ці відносини прийнято називати структурними;

• відносини, які виникають під час реалізації органами виконавчої влади закріпленої за ними компетенції з використанням при цьому державно-владних повноважень. Ця компетенція проявляється в державному управлінні і взаємодії органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування з громадянами, державними і недержавними організаціями. Відповідні адміністративно-правові норми встанов­люють права та обов'язки суб'єктів цих правовідносин (матеріальні норми);

• відносини, які виникають як всередині органів виконавчої влади, і їх структурних підрозділів, Так і поза системою цих органів (наприклад, в прокуратурі, в суді). їх ще називають внутрішнім адмініструванням. А відносини, вказані вище (в п.2) можна назвати державним адмініструванням;

• управлінські відносини, що складаються на рівні органів місцевого самоврядування при виконанні ними делегованих повноважень, що виражають публічні інтереси;

• відносини, пов'язані з оскарженням до адміністративного суду неправомірних актів (дій, бездіяльності) органів виконавчої влади та їх посадових осіб (адміністративна юстиція);

• відносини, що виникають при вчиненні особою адміністративного правопорушення і розгляді даної категорії справ (деліктні правовідносини).

Отже,

предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, виконавчо-розпорядчу діяльність, способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні, урегульовує порядок управління окремими галузями народного господарства, культурою, освітою, наукою, адміністра­тивно-політичною діяльністю та ін.

Цілі адміністративного права. Вони безпосередньо пов'язані з цілями держави і обумовлюються завданнями відповідного стану розвитку державно - організованого суспільства.

Адміністративне право забезпечує:

• оптимальні рамки правових стандартів, всередині яких повинно здійснюватись управління державою і суспільством;

• оптимальний рівень управління суспільством з використанням адміністративних інститутів державної влади;

Оптимальне управління означає, що будь-який орган управління використовує свої повноваження для цілей, визначених законом. Державна адміністрація немає жодних повноважень ні влади поза законом.

• справедливі умови реалізації прав особи в управлінні суспільством. Адміністративне право у зв'язку з цим має за мету - служити кожному окремому індивіду і суспільству в цілому, захищати права людини і громадянина, захист прав та інтересів;

• через правову законність і оптимальне управління суспільними справами інтересів кожного індивіда.

Основні проблеми сучасного адміністративного права

Загальна частина

• формування груп нормативних актів, які б стали основою нового механізму функціонування виконавчої влади;

• закріплення і забезпечення адміністративно-правового статусу громадян та правових стандартів їх взаємовідносин з органами виконавчої влади;

• визначення суті і меж: адміністративного регулювання відносин, що складаються у приватному секторі економіки;

• регламентування механізму охорони всіх форм власності;

• врегулювання державно-службових відносин, статусу всіх видів службовців;

• розвиток управлінських процедур;

• реформування адміністративного правового захисту прав та свобод громадян, правове та організаційне забезпечення функціонування адміністративних судів

Особлива частина

• ефективне адміністративно-правове регулювання у сфері економіки;

• адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції

• адміністративно-правове забезпечення безпеки громадян, суспільства, держави.

• адміністративно-правове регулювання в соціально - культурній сфері.

Власне для досягнення вказаних завдань в Україні (з прийняттям у травні 1997 р, постанови Кабінету Міністрів) розпочався процес реформування адміністративного права. В контексті цієї реформи адміністративне право розглядається як засіб забезпечення належного дотримання та дієвого захисту прав і свобод людини і громадянина у сфері функціонування державної виконавчої влади.

Реформування адміністративного права повинно послужити ще важливішій меті - правовому забезпеченню Адміністративної реформи в Україні, концепція якої була схвалена Указом Президента України 22 липня 1998р.