№10

1. Що включати в паспорт маршруту для спеціальних пасссажирських перевезень?

паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» для здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень перевізник зобов'язаний мати паспорт маршруту.

Нагадаємо, що до такого виду перевезень відноситься перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті згідно з вимогами, визначеними паспортом маршруту, Затвердженими в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

На сьогоднішній день форма паспорта автобусних маршрутів спеціальних перевезень не розроблена. Однак Мінтрансзв'язку України у листі від 25.09.2008 р. № 6928/25/14-08 повідомило, що міністерством для врегулювання даної ситуації завершується розробка форм паспортів автобусних маршрутів спеціальних перевезень та інструкції щодо їх оформлення. Так як Законом чітко визначено необхідність наявності паспорта маршруту при обслуговуванні регулярних спеціальних маршрутів, до затвердження його форми Мінтрансзв'язку рекомендувало включати в паспорт регулярного спеціального маршруту наступні документи:

- Схему руху автобусів;

- Розклад руху автобусів (з чітким визначенням регулярності руху по днях, тижнях);

- Графік роботи і відпочинку водіїв;

- Копію договору на замовлення послуг з перевезень із замовником транспортних послуг;

- Список пасажирів, завірений замовником транспортних послуг, З чітким відбитком належності їх до замовника (наприклад, робітники підприємства) та зазначення відповідного документа, що посвідчує цю приналежність (наказ по підприємству, трудові договори і т. п.).

Даний пакет документів необхідно прошити і срепіть печаткою організатора перевезень регулярних автобусних маршрутів загального користування на відповідній території не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку перевезень.

2. Туристична реклама - активний засіб здійснення маркетингової політики туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв'язку між виробником і споживачем туристичного продукту.

Реклама - це засіб поширення інформації і переконання людей, які створюють уяву про продукт, викликають довіру до нього та бажання купити цей продукт.

Рекламуючи ті чи інші послуги, туристична фірма публічно подає дані про свої можливості за допомогою художніх, технічних і психологічних прийомів з метою посилення попиту і збільшення їх реалізації.

В туризмі розрізняють рекламу:

- початкову - ознайомлення раніше встановленого кола споживачів з новим для конкретного ринку туристичним продуктом або послугами шляхом повідомлення детальних даних про якість, ціну, спосіб споживання, місце проведення туристичні акції;

- конкурентну - виділення рекламованого туристичного продукту з великої кількості аналогічної продукції, що пропонується конкуруючими туристичними фірмами;

- зберігаючу - підтримка високого рівня попиту на раніше рекламований туристичний продукт.

Реклама в туризмі має характерні риси, які визначаються специфікою галузі і її товару - туристичних послуг. Ця відмінність полягає в тому, що:

- туристична реклама несе велику відповідальність за правдивість і точність повідомлень, які просуваються за її допомогою;

- послуги, які, на відміну від традиційних товарів, не мають постійної якості, смаку, корисності, вимагають пріоритетного розвитку таких функцій реклами, як інформаційність і пропаганда;

- специфіка туристичних послуг передбачає необхідність використання глядацьких, наочних засобів, які більш повно відображають об'єкти туристичного інтересу (кіно-фотоматеріали, картини, ілюстровані матеріали тощо).

- реклама є постійним супутником туризму і обслуговує людей не тільки до, але й під час, і після подорожі, що покладає на неї особливу відповідальність.

Реклама туристичної фірми складається з двох частин: реклама власних потреб і реклама своїх можливостей.

Для проведення успішної рекламної кампанії необхідно диференціювати ринок споживачів. Як потенційні споживачі реклами виділяються три категорії партнерів і груп населення:

- відчувають необхідність у предметі реклами, шукають інформацію, тобто у цієї групи уже сформована позитивна установка на предмет реклами з різних джерел;

- знаходяться в стані байдужості або невизначеності щодо предмету реклами;

- відчувають необхідність, але з деяких причин негативно ставляться до предмету реклами.

Інтереси туристичного підприємства полягають в тому, щоб ці три категорії перетворити з потенційних споживачів у реальних. В першому випадку необхідно просто проінформувати (підтримуюча реклама), в другому - сформувати думку (стимулююча реклама), в третьому - впливати з великою силою, щоб зламати існуючий стереотип (конверсійна реклама). В будь-якому випадку реклама повинна активізувати споживача, викликати у нього реакцію у відповідь, спонукати його до дій.

Основні принципи реклами - її правдивість, достовірність, етичність.

Реклама - це самостійна галузь індустрії, в якій каналами поширення називають ті реальні засоби, які використовуються для популяризації та просування на ринок продукції та послуг. До каналів поширення відносять:

- засоби масової інформації;

- спеціалізовану друковану продукцію;

- завнішню рекламу;

- засоби "директ мейл";

- фантазійну рекламу;

- товарну рекламу;

- інші засоби просування реклами.

Сформований туристичний продукт підлягає просуванню на ринку. При плануванні стратегії його просування багато працівників туристичної індустрії сприймають просування туристичного продукту як деяке доповнення до реклами. Дуже рідко використовуються ті чи інші комунікаційні інструменти окремо від маркетингового плану, навіть якщо вони переслідують різні цілі.

У значенні цільового ринку можуть виступати власне компанії, роздрібні торговці (турагенти) або клієнти в залежності від обраної стратегії.

Перед тим, як визначити метод впливу на ринок, організація (компанія) повинна вивчити різні фактори, які можуть вплинути на рішення, що приймається. Наприклад, структуру і якість туристичного продукту, його привабливість, етапи життєвого циклу тощо.

Якщо просування туристичного продукту проводиться одночасно з рекламною компанією з впровадження добре відомого продукту, то це тільки підвищує авторитет організації.

При здійсненні тієї чи іншої програми просування туристичного продукту необхідно визначити точний час початку її реалізації і тривалість. Якщо програма не довготривала, то досягнути її ефективності досить складно, і навпаки, якщо програма розрахована на досить тривалий період часу, то ступінь виливу її буде поступово зменшуватись і це може зашкодити іміджу організації.

Успіх у досягненні інших цілей повинен вимірюватись обов'язково. Наприклад, якщо монітор агенції подорожей створено для залучення людей і продажу їм турів, то на ньому можна відображати відносно простий підсумок вимог і продажів.

Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих методів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичного продукту зустрітися на одній території та укласти угоди. Найбільшими і найпопулярнішими вважаються виставки, які проводяться у Лондоні та Берліні. Як правило, виставки поділяються на три види і спрямовані на: суспільство в цілому, туристичні організації та учасників по спеціальних запрошеннях

3. З точки зору туристичної індустрії, країни Африки можна умовно розділити на дві групи: країни Північної Африки і країни на південь від Сахари. Країни Північної Африки (Єгипет, Марокко, Туніс, Канарські острови) - місця, в цілому, недорогого і масового туризму, вони широко відомі туристам з Росії та України. У той же самий час як про країни на південь від Сахари туристам з країн колишнього СНД практично нічого не відомо.

Туристична індустрія країн Африки на південь від Сахари - найбільш інтенсивно розвивається сектор світової економіки. Якщо обсяг міжнародного туризму в світі в 2005 виріс тільки на 5,5%, то у відношенні Африки цей показник перевищує 10%, а, зокрема, по Кенії становить більше 26%, по Мозамбіку - 37%, по ЮАР - 11%, по Сейшели - 7%.

Ці досягнення - абсолютний світовий рекорд, досягнутий яких-небудь континентом за останні десять років. Одна з основних причин такого стану справ - надзвичайно висока прибутковість африканських напрямів для західних туристичних компаній. Тим часом, лише не більше десяти з декількох тисяч туристичних компаній Москви вважають африканські напрямки своїм пріоритетом. Така ж ситуація спостерігається в Києві і інших містах.

Основна особливість туризму в Африку полягає в тому, що можливості континенту не зовсім відомі не тільки туристам, але й туркомпаніях. Існують стереотипи, що Африка - це щось несприятливе з точки зору здоров'я та інфраструктури, що не зовсім відповідає дійсності. У країнах Африки багато першокласних готелів, у тому числі й категорії VIP, широкі можливості для активних і екстремальних видів відпочинку.

Сьогодні афро-туризм дуже динамічно розвивається. Швидко зростає попит на Кенію-Танзанію, де, є в тому числі і пляжний відпочинок. Після мультфільму "Мадагаскар", зростає попит і на цей острів.

Що стос ується туристичних ресурсів Африки, то поділ варто проводити, поділивши материк по регіонам. Враховуючи природній потенціал регіону, він має ще й інші туристичні можливості.

Західна Африка - приатлантичних регіон, який об'єднує молоді звільнилися від колоніалізму держави з притаманними їм історичною спільнотою, соціально-економічними особливостями і проблемами. У більшості своїй це аграрні країни з колоніальним минулим.

У порівнянні з іншими державами цього регіону Африки міжнародна туристична діяльність найбільш активно розвивається в Сенегалі.

Республіка Сенегал багатонаціональною, офіційна мова - французька, як мова колишньої метрополії, пануюча релігія - іслам. Природа Сенегалу представлена саванних рідколіссям Головним національним символом країни є баобаб. У національних парках можна зустріти зламів, жирафів, буйволів і бегемотів. Основу економіки країни складають рибальство, гірничодобувна промисловість і сільське господарство. Сенегал - один з найбільших у світі постачальників арахісу.

Міжнародну популярність Сенегалу приносить щорічно проводяться автомобільні ралі Париж-Дакар. У декількох десятках кілометрів від столиці Сенегалу Дакара на Атлантичному узбережжі розташовані кращі курортні райони Лез Альманді і Салі. Тут розвинена мережа готелів рівня від двох до п'яти зірок. У вигляді історичної пам'ятки в Дакарі відновлений ринок рабів як нагадування про «невільничому березі», звідки африканців вивозили в рабство на плантації Америки.

Гамбія - сусідня з Сенегалом держава в Західній Африці.

На відміну від Сенегалу недолік природних ресурсів і обмежена база для розвитку сільського господарства роблять Гамбію однією з найбідніших держав світу. Разом з тим в країні є курорти міжнародного рівня: Бакеу, Фаджара, Коту і Кололи. Тут на узбережжі Атлантичного океану мережа першокласних готелів та центрів водних видів спорту.

Республіка Малі - одна з найбільших країн Західної Африки, але вона не має виходу до моря. Північ країни зайнятий наступала на решту території пустелею Сахара. Традиційне мистецтво народів Малі - дерев'яна скульптура й маски, вироби зі слонової кістки, золота, шкір, шкір тварин, плетіння і ткання.

Буркіна-Фасо в минулому була відома під назвою Верхня Вольта Ця країна також відноситься до числа найменш раз-146 кручених країн світу. Буркіна-Фасо відрізняється багатонаціональним складом населення.

НІГЕРІЯ - найбільша країна Африки за чисельністю населення - більше 130 млн осіб. Країна багатонаціональною

До одного з унікальних природних пам'яток Нігерії слід віднести плато Джос, що представляє собою здіймаються із зелені джунглів останцеві скелі з плоскими вершинами і практично прямовисними схилами. Столиця країни - Лагос є одним з найбільших морських портів Африки.

Східна Африка

Цей регіон утворюють 16 країн і є найбільшим на континенті за їх чисельністю.

Кенія

Найбільше об'єктів культурно-історичної спадщини знаходиться на узбережжі. Курорт Малінді на березі Індійського океану, крім чудових пляжів і фешенебельних готелів, має об'єкти XIV- XVII ст. У Найробі знаходиться великий національний музей, культурний центр, художня галерея.

Велика рифтова долина тягнеться з півночі на південь.

Це найкрасивіша частина країни, усіяна озерами, на берегах яких мешкає найбільша в світі колонія рожевих фламінго.

Національний парк Масаї Мара є продовженням відомого національного парку Серенгеті (Танзанія). Mрія кожного туриста - це найвища точка Африки - гора-вулкан Кіліманджаро, покрита у верхній частині снігом. Кіліманджаро знаходиться на кордоні Кенії та Танзанії.

Перспективний вид туризму для Кенії - екологічний туризм. Так, за деякими оцінками, розвиток екологічного туризму в Кенії призвело до підвищення вартості придатних для подорожі земель з 0,8 до 40 дол США за 1 га [66].

Північна Африка

Египет

Каїр - місто було засноване на місці давньоєгипетської столиці МемфісаКаїр - центр мусульманського богослов'я. У місті діють понад 300 мечетей, які прикрашені витонченою в'яззю різьблення по каменю.

Олександрія - другий за величиною і значенням місто Єгипту. Місто було засновано А. Македонським у 332 р.н.е. В давнину місто славилося своєю бібліотекою - зборами античних рукописів. Олександрійський маяк входив до числа семи чудес світу.

Курорти сучасного Єгипту:

Хургада - ідеальне місце для заняття віндсерфінгом, а Червоне море приваблює любителів підводного плавання.

Острів Гифтун - це рай для підводного плавання. Це особливий різновид туристської індустрії «дайвінг»: уламки затонулих кораблів, зграї різнокольорових риб.

Шарм-ель-Нага - новий курорт, дикий пляж. Туристам пропонуються такі розваги, як запливи з черепахою.

Світова історико-культурна спадщина (реєстр ООН):

Мемфіс і його некрополі; Старовинні Фіви, некрополі; нубійські пам'ятки від Абу-Симбела до Фів; Ісламський Каїр; Абу Мена; комплекс Гіза і його піраміди.

Марокко

Марракеш - одна з древніх столиць Марокко. Це великий торгово-промисловий центр країни, один з найважливіших на африканському узбережжі.

Рабат - розташована на Атлантичному узбережжі в гирлі річки Бу-Регрег. Місто було засноване в XII ст. Серед історичних пам'яток варто назвати башту-мінарет висотою 69 м, мечеть Хасана, фортеця Касба-Удайя (XII ст.), Музей давніх століть, Музей марокканського мистецтва та ін

Касабланка - це місто розташовується в центрі західного узбережжя. Це один з найбільших міст Африки. Особливо привабливою для туристів є стара частина міста, ресторани, базари, крамниці сувенірів.

Світова історико-культурна спадщина (реєстр ООН):

Медіна Феса; Медіна Марракеша; ксар в Аіт-Бен-Хадлоу; історичне місто Мекнес; археологічний район Волюбіліса; Медіна Тетуан (перш відома як Тітауін)

Південна Африка

ПАР

Преторія. Це прекрасне місто-сад з сучасною архітектурою ділових кварталів. Туристам показують діючу алмазну шахту, де був знайдений найбільший в світі алмаз «Кулінан» (3016 каратів). Навесні тут цвіте дивовижне дерево - джаккаранда, і місто буквально потопає у фіолетових кольорах.

Йоганнесбург. Місто стоїть на місці старих золотих копалень і шахт. Туристам показують найстарішу шахту і неймовірних розмірів кар'єр під назвою «Велика дірка», де довгі роки здобували кімберлітових глину.

Сан-Сіті. Це один із самих фешенебельних курортів світу. Тут багато п'ятизіркових готелів, величезний мармуровий басейн з машиною для відтворення хвиль. У басейні можна займатися серфінгом. Інтерес для туристів представляють: розважальний центр, поля для гольфу, майданчики для ігор в сквош, 11 тенісних кортів, 5 плавальних басейнів, центр тренажерів, турецькі лазні, джакузі та ін

Кейптаун. Це найкрасивіший місто Південної Африки. Район старого порту сьогодні є улюбленим місцем відпочинку і розваги туристів. Тут знаходяться лавки, ресторани, розважальні заклади. Найкрасивішим будівлею міста вважається готель «Маунт Адмірал», названий на честь адмірала Нельсона.

Білет 10

1. Паспорт туристського маршруту (шляху) - документ, що містить загальну інформацію про маршрут (шлях), а також специфічні дані, в залежності від способу пересування по ньому.

Загальна інформація:

• географічний район маршруту;

• номер (згідно з реєстром);

• назва маршруту, його призначення, спосіб пересування;

• довжина маршруту (км);

• перепад висот (м);

• середня тривалість пересування, в тому числі і по відрізках (етапах) між визначеними орієнтирами (год.);

• короткий опис маршруту (географічні особливості, відомості про рослинний і тваринний світ, населенні пункти, екскурсійні об’єкти, перешкоди, пункти відпочинку, нічлігу, зв’язку, медичної допомоги тощо);

• карта відповідного масштабу;

• журнал обслуговування маршруту з переліком застосованих туристських знаків;

• перелік робіт з відновлення знаків;

• зміни в перебігу маршруту;

• поля для його погодження із землекористувачами, санітарно-епідеміологічною службою, аварійно-рятувальною службою, іншими організаціями.

На водному маршруті додається лоція ріки.

2. Туристична реклама - активний засіб здійснення маркетингової політики туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв'язку між виробником і споживачем туристичного продукту.

В туризмі розрізняють рекламу:

 початкову - ознайомлення раніше встановленого кола споживачів з новим для конкретного ринку туристичним продуктом або послугами шляхом повідомлення детальних даних про якість, ціну, спосіб споживання, місце проведення туристичні акції;

 конкурентну - виділення рекламованого туристичного продукту з великої кількості аналогічної продукції, що пропонується конкуруючими туристичними фірмами;

 зберігаючу - підтримка високого рівня попиту на раніше рекламований туристичний продукт.

Реклама в туризмі має характерні риси, які визначаються специфікою галузі і її товару - туристичних послуг.

Реклама туристичної фірми складається з двох частин:

 реклама власних потреб - це вид реклами, необхідний для інформування можливих партнерів про існування підприємства і його потребах в чомусь.(подана у вигляді звичайних об'яв у ЗМІ, розклеєних або розповсюджених листівках, розісланих спеціальних зверненнях)

 реклама своїх можливостей. це напрямок рекламної діяльності фірми, завдяки якому зацікавлені сторони інформуються про можливості фірми в сфері надання туристичних послуг. Зацікавленими сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Методи просування туристичного продукту.

Маркетингова комунікація (просування) – це механізм передачі покупцю своєї інформації, це елемент маркетингової структури, який забезпечує зв'язок основних маркетингових послань з цільовими аудиторіями.

Існує п'ять способів просування товару:

- реклама (advertising) - персональний продаж (реrsonal sell)- стимулювання збуту (sales promotion) - зв'язки з громадськістю (public relations)

Стимулювання збуту включає ряд засобів комунікації для створення умов негайного зростання збуту за обмежений період часу. Туристичні підприємства і туроператори визнають, що їх продажі і прибуток в значній мірі залежать від того, яким способом вони мотивують турагентів і споживачів. Серед методів просування широко використовуються різні знижки, пільги, конкурси, лотереї, ігри, участь в туристичних виставках, ярмарках, безкоштовна роздача сувенірів і т.д.

10.2. реклама в туризмі

Туристична реклама - активний засіб здійснення маркетингової політики туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв'язку між виробником і споживачем туристичного продукту.

Реклама - це засіб поширення інформації і переконання людей, які створюють уяву про продукт, викликають довіру до нього та бажання купити цей продукт.

Рекламуючи ті чи інші послуги, туристична фірма публічно подає дані про свої можливості за допомогою художніх, технічних і психологічних прийомів з метою посилення попиту і збільшення їх реалізації.

В туризмі розрізняють рекламу:

• початкову - ознайомлення раніше встановленого кола споживачів з новим для конкретного ринку туристичним продуктом або послугами шляхом повідомлення детальних даних про якість, ціну, спосіб споживання, місце проведення туристичні акції;

• конкурентну - виділення рекламованого туристичного продукту з великої кількості аналогічної продукції, що пропонується конкуруючими туристичними фірмами;

• зберігаючу - підтримка високого рівня попиту на раніше рекламований туристичний продукт.

Реклама в туризмі має характерні риси, які визначаються специфікою галузі і її товару - туристичних послуг. Ця відмінність полягає в тому, що:

• туристична реклама несе велику відповідальність за правдивість і точність повідомлень, які просуваються за її допомогою;

• послуги, які, на відміну від традиційних товарів, не мають постійної якості, смаку, корисності, вимагають пріоритетного розвитку таких функцій реклами, як інформаційність і пропаганда;

• специфіка тур послуг передбачає необхідність використання глядацьких, наочних засобів, які більш повно відображають об'єкти тур інтересу (кіно-фотоматеріали, картини, ілюстровані матеріали тощо).

• реклама є постійним супутником туризму і обслуговує людей не тільки до, але й під час, і після подорожі, що покладає на неї особливу відповідальність.

Реклама туристичної фірми складається з двох частин:

• реклама власних потреб

• реклама своїх можливостей.

Реклама потреб - це вид реклами, необхідний для інформування можливих партнерів про існування підприємства і його потребах в чомусь.(подана у вигляді звичайних об'яв у ЗМІ, розклеєних або розповсюджених листівках, розісланих спеціальних зверненнях)

Основними об'єктами реклами потреб є наступні оголошення:

про залучення посередників (без наявності і розширення посередників тур фірми діяльність може бути значно обмежена, що неминуче призведе до краху. Туроператор зацікавлений в залученні і поширенні інформації про себе і його співпрацю з транспортними, готельними, кредитно-фінансовими та іншими організаціями. Турагент, будучи посередником між туроператором і клієнтом, на зможе ефективно працювати без пошуку нових туроператорів у відповідності з попитом клієнтів на нові маршрути, вищий рівень обслуговування тощо;

про найняття на постійну або тимчасову роботу працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, які мають певну кваліфікацію та досвід роботи. Сезонний характер діяльності багатьох фірм змушує їх наймати працівників на активні туристичні сезони і без широкої інформації про це складно підібрати достатню кількість кваліфікованого персоналу;

про пошук матеріально-технічних ресурсів, які можуть бути як основними, так і оборотними. Це бажання тур підприємства купити або орендувати приміщення під офіс, орендувати готелі, придбання меблів, інвентаря, залучення до співпраці власників пунктів прокату туристичного спорядження та ін;

про розпродаж матеріально-технічних ресурсів. Необхідність в реалізації виникає у випадках, коли фірма проводить реконструкцію або модернізацію діючих об'єктів, продає свої філіали або надлишок товарно-матеріальних цінностей тощо.

Реклама можливостей - це напрямок рекламної діяльності фірми, завдяки якому зацікавлені сторони інформуються про можливості фірми в сфері надання туристичних послуг. Зацікавленими сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Юридичні особи - вітчизняні та іноземні фірми, громадські організації, підприємства різних форм власності. Вони можуть бути зацікавлені в послугах фірми у випадках:

• придбання з метою перепродажу;

• організації одноразових або періодичних масових заходів (наради, конференції);

• організації відпочинку для своїх підлеглих;

• організації ділових поїздок для своїх працівників;

• використання туристичних поїздок для реклами власних товарів та послуг.

Фізичні особи — громадяни України та іноземці отримують інформацію про туристичні фірми та їх можливості і на цій основі роблять вибір маршрутів, видів туризму, напрямків і тривалості подорожей у відповідності з метою туризму, фінансовими можливостями і конкретними побажаннями.

Методи просування туристичного продукту.

Маркетингова комунікація (просування) – це механізм передачі покупцю своєї інформації, це елемент маркетингової структури, який забезпечує зв'язок основних маркетингових послань з цільовими аудиторіями.

Існує п'ять способів просування товару:

- реклама (advertising)

- персональний продаж (реrsonal sell)

- стимулювання збуту (sales promotion)

- зв'язки з громадськістю (public relations)

Неможливо досягти бажаного результату, якщо використовувати тільки один комунікаційний канал

Мета реклами – привернути увагу, зацікавити, передати інформацію, корисну для клієнта, і примусити діяти його певним чином, наприклад, зв'язатися з турагентом, запитати подальшу інформацію і т.д. Реклама – це форма масового зв'язку, призначена для великого числа людей одночасно.

У туристичній сфері застосовуються практично всі рекламні засоби:

а) Реклама в ЗМІ: телебачення, радіо, газети, журнали.

б) Каталоги подорожей, брошури, журнали власного видання, проспекти. В каталогах подорожей міститься корисна інформація для потенційних туристів. Вони можуть використовуватися як довідники і надають описи туристичних товарів і послуг, ілюстрації, програми турів, готелів, видів діяльності і екскурсій, транспортних послуг і т.п.

в) Вулична реклама: стаціонарна і транзитна (плакати, щити, реклама на транспорті). Для стаціонарної реклами важливим чинником ефективності є її місцерозташування. Цей вид реклами використовують як доповнення до реклами в ЗМІ.

г) Листи-продажі (direct mail) відкривають великі можливості для продажу послуг. Як правило, турфірма має список постійних клієнтів, яким і відправляються подібні листи, що інформують про нові тури, послуги, знижки. Можна також використовувати список потенційних клієнтів (цільових груп), інтереси і бажання яких відомі наперед.

д) Реклама в торговій точці: реклама на вітрині павільйону і/або на стінах, сувеніри і плакати в офісі турфірми.

Стимулювання збуту включає ряд засобів комунікації для створення умов негайного зростання збуту за обмежений період часу. Туристичні підприємства і туроператори визнають, що їх продажі і прибуток в значній мірі залежать від того, яким способом вони мотивують турагентів і споживачів. Серед методів просування широко використовуються різні знижки, пільги, конкурси, лотереї, ігри, участь в туристичних виставках, ярмарках, безкоштовна роздача сувенірів і т.д.

Туристична індустрія тільки починає вдаватися до цих методів з метою підтримки продажів. Наприклад знижки для дітей, літніх людей, студентів, спеціальна ціна на номери в готелях в “мертвий” сезон.

Зв’язки з громадськістю (public relations) – це використовування інформації для впливу на громадську думку. Це частина комунікаційної роботи фірми. Його мета – створення хорошої репутації фірми або місця відпочинку туристів, підкріпленої фактами, так, щоб фірма могла досягти свої цілі в атмосфері сприятливої думки про себе.

Зв'язки з громадськістю призначені для створення і збереження позитивного іміджу країни, маршруту, компанії і послуг, пропонованих нею, у людей, здатних вплинути на громадську думку (журналістів, видавців і т.д.) або у торгових посередників (турагентів, туроператорів і т.д.).

Методи PR:

1. Зв’язки із ЗМІ: прес-реліз – первинний засіб, що використовується для передачі PR повідомлень засобам масової інформації, прес-конференція, скликання представників ЗМІ з метою публічного оголошення, заяви або думки компанії.

2. Відеофільми. Частіше за все це документальні фільми про подорожі. У фільмі розказується про яку-небудь країну (регіоні, місцевості), про її жителів, звичаї, красу природи і т.п.

3. Ознайомчі візити – рекламні тури. Хоча ці візити вельми дорогі і їх важно організовувати, вони дають велику віддачу.

Зв'язки з громадськістю направлені на підвищення престижу і впізнанності образу учасника ринку. Від реклами PR відрізняється тим, як використовуються засоби масової інформації, рівнем контролю, якими вони володіють над передачею повідомлення, і сприйманою достовірністю.

3. Туристичні ресурси Африки З точки зору туристичної індустрії, країни Африки можна умовно розділити на дві групи: країни Північної Африки і країни на південь від Сахари. Країни Північної Африки (Єгипет, Марокко, Туніс, Канарські острови) - місця, в цілому, недорогого і масового туризму, вони широко відомі туристам з Росії та України. У той же самий час як про країни на південь від Сахари туристам з країн колишнього СНД практично нічого не відомо.

Туристична індустрія країн Африки на південь від Сахари - найбільш інтенсивно розвивається сектор світової економіки. Якщо обсяг міжнародного туризму в світі в 2005 виріс тільки на 5,5%, то у відношенні Африки цей показник перевищує 10%, а, зокрема, по Кенії становить більше 26%, по Мозамбіку - 37%, по ЮАР - 11%, по Сейшели - 7%.

Ці досягнення - абсолютний світовий рекорд, досягнутий яких-небудь континентом за останні десять років. Одна з основних причин такого стану справ - надзвичайно висока прибутковість африканських напрямів для західних туристичних компаній. Тим часом, лише не більше десяти з декількох тисяч туристичних компаній Москви вважають африканські напрямки своїм пріоритетом. Така ж ситуація спостерігається в Києві і інших містах.

Основна особливість туризму в Африку полягає в тому, що можливості континенту не зовсім відомі не тільки туристам, але й туркомпаніях. Існують стереотипи, що Африка - це щось несприятливе з точки зору здоров'я та інфраструктури, що не зовсім відповідає дійсності. У країнах Африки багато першокласних готелів, у тому числі й категорії VIP, широкі можливості для активних і екстремальних видів відпочинку.

Сьогодні афро-туризм дуже динамічно розвивається. Швидко зростає попит на Кенію-Танзанію, де, є в тому числі і пляжний відпочинок. Після мультфільму "Мадагаскар", зростає попит і на цей острів.

Екзаменаційний білет № 11

1. Типи санаторних закладів.

Поняття санаторного комплексу. Використання дії природних умов для лікувальних цілей відноситься до глибокої стародавності: др. римський історик Пліній Старший (1в. н.е.) описує одне з міст у Криму, біля якого є "земля яка зцілює всілякі рані". Починаючи з XI століття, у лікувальних цілях використовувалися мінеральні джерела Карпат. До початку XIX століття було відомо більш 20 джерел, які використовуються для лікувальних цілей. У 1825 році в книзі "Про весняне лікування хвороб." штаб-лікар Нікітін уперше дав наукове обґрунтування санаторного режиму, як комплексу оздоровчих заходів. В другій половині XIX століття Кавказ і Крим здобувають значення курортної зони. До початку XX століття як курортне місто визначилася Ялта; почалася забудова селищ П.Б. Криму - Алупки, Симеізу, Місхору, Кореізу. Протягом другої половини XIX і початку XX в. найважливіші міста Швейцарії, розташовані на берегах озер Женевського, Люцернского, Фирбальдштетского, стали практично містами-готелями курортного типу.

У 30-х роках визначилися перші типи курортів: бальнеологічний і кліматичний; почалися роботи з планування курортних районів: Південний берег Криму, Сочі - Мацеста, Кавказькі Мінеральні води.

Особливу увагу необхідно приділити планувальній організації санаторних комплексів, обумовленої курортологічними ресурсами: кліматичні, бальнеологічні, грязєві, змішаного профілю (клімато-грязєві).

Санаторний комплекс є основною структурною одиницею курортного району, курортного міста, курортної зони.

Основні типи закладів санаторного комплексу.

Планувальна організація санаторних комплексів визначається курортологічними ресурсами, тобто наявністю відповідного для лікування клімату, мінеральних джерел, лікувальних грязей.

Санаторний комплекс включає чотири типи санаторних установ: санаторій, санаторій-профілакторій, санаторний табір і лікувальні установи.

Санаторій — круглорічна установа, призначена для лікування природними лікувальними факторами в поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, дієтичним харчуванням в умовах санаторного режиму. Санаторії розрізняють за медичним профілем: спеціалізовані, загально терапевтичні, протитуберкульозні. Спеціалізовані санаторії підрозділяються за видами захворювань: серцево-судинною системою, органів дихання, органів травлення, нервової системи, гінекологічні,шкірні, нирок та сечовивідних шляхів, органів дихання не туберкульозного характеру, пов’язаних з порушенням обміну речовин, органів кровообігу.

Спеціалізовані санаторії різних типів відрізняються один від одного складом та обладнанням лікувальних приміщень. Санаторії розрізняють також за віковим складом рекреантів: для дорослих, та для батьків з дітьми. Санаторні будинки призначені для лікування дітей відрізняються від санаторіїв для дорослих складом та розмірами приміщень.

Санаторії-профілаторії — призначенні для попередження лікування та визначаються зв’язком з виробництвом: санаторій-профілакторій з відривом від виробництва та без відриву від виробництва. Відмінності між санаторіями та санаторіями-профілакторіями носять експлуатаційний характер. Наприклад, термін перебування в санаторних умова різний: для санаторних установ — 24-26 днів, для санаторіїв-профілакторіїв — щоденний, щотижневий, 12-ти денний та 24-ох денний.

Особливу групу санаторних установ являють собою санаторні дитячі табори, призначені для дітей 7-14 років. Цей тип лікувально-профілактичних установ круглорічного функціонування зі строком перебування від 45 до 65 днів.

Всі типи санаторних установ включають однакові функціональні групи приміщень: прийомні, для проживання, харчування, лікувально-діагностичного призначення, культурно – масового, адміністративно - господарського, інженерно-технічного обслуговування.

2. Канали розповсюдження товарів і послуг в туризмі.

Канал збуту (по визначенню Філіпа Котлера) – це сукупність фірм або окремих осіб, що приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача [Котлер].

З огляду на специфіку туристичного бізнесу, де туристичне підприємство часто не здійснює виробництва конкретних послуг, а лише формує туристичні продукти, тому під каналом збуту (розподілу) у туризмі слід розуміти сукупність способів організації продажу туристичного продукту туристичним підприємством споживачеві.

Канали збуту характеризуються числом рівнів. Під рівнем каналу збуту розуміють будь-якого посередника на шляху туристичного продукту від підприємства до кінцевого споживача. Число рівнів визначає довжину каналу збуту. продукту.

Канал нульового рівня складається з підприємств, які продають туристські послуги безпосередньо споживачам (туристський оператор – споживач (турист). Відомі три основні способи прямого продажу - торгівля в розніс („від дверей до дверей” за допомогою турагентів), посилочна торгівля за допомогою туристських каталогів і торгівля через агентства, що належать підприємствам, які падають туристські послуги.

Однорівневий канал містить одного посередника (туристський оператор – туристський агент – споживач (турист). На туристському ринку таким посередником виступає роздрібний торговець - туристське агентство.

Дворівневий канал складається з двох посередників(іноземний туристський оператор - туристський оператор – туристський агент – споживач (турист). На туристському ринку такими посередниками є оптовий (туроператор) і роздрібний (турагент) торговці.

Можна виділити такі рівні каналу розподілу: інтенсивний; ексклюзивний; селективний.

При інтенсивному розподілі туристська фірма звертається до послуг широкого кола оптових і роздрібних посередників. Мета, що ставиться в ньому варіанті: широкий ринок збуту, визнання каналів, масова реалізація.

Розподіл на засадах винятковості (ексклюзивний розподіл збут) припускає різке обмеження числа посередників у регіоні і ставить за мету прагнення престижного іміджу, контролю над каналами збуту і високої частки прибутку, хоч у такому разі можливий і дещо менший обсяг збуту. Туристська фірма може вдатися до умов виключного дилерства, за яких дилери не можуть торгувати послугами конкурентів.

При селективному розподілі й збуті туристська фірма виходить на середнє число посередників, намагаючись поєднувати контроль над каналом, престижний імідж із значним обсягом реалізації туристських послуг.

Туристичне підприємство може організувати прямий продаж власного турпродукту споживачам, організувати продажі через турагентства або використовувати сукупність декількох каналів збуту. Канали збуту з великим числом рівнів використовуються рідко, тому що вони не дозволяють туроператору здійснювати ефективне управління і контроль функціонування збутової мережі.

Більшість каналів збуту в туризмі будується за принципом вертикальних маркетингових систем (ВМС). Розрізняють декілька типів вертикальних маркетингових систем/.

У рамках корпоративних ВМС усі послідовні етапи виробництва і збуту перебувають в одноособовому керуванні. Така система заснована на використанні каналу прямого маркетингу і має на увазі наявність у туроператора власної мережі збуту, яка включає філії, представництва або представників у різних регіонах. Створення корпоративних ВМС під силу лише потужним компаніям, тому що їх створення вимагає значних зусиль і витрат.

Договірні ВМС передбачають побудову каналу збуту, заснованого на договірних відносинах між незалежними учасниками. Цей тип ВМС є найрозповсюдженішим у вітчизняному туристичному бізнесі.

У практиці використання договірних ВМС можна виділити три основних типи:

- агентська угода;

- ексклюзивна агентська угода;

- ліцензійна угода.

Агентська угода – найбільш розповсюджена форма договірних ВМС. Взаємини в рамках агентської угоди будуються на основі ряду взаємних зобов'язань між туроператором (принципалом) і турагентом. Центральними статтями угоди є розміри, умови і терміни виплати комісійних. Розмір комісійних складає, як правило, від 2 до 12 %.

Комісійні можуть бути виплачені агентові декількома способами:

• у встановлений термін після перерахування коштів клієнта принципалові;

• відняті з вартості туру безпосередньо перед відправленням грошей принципалові;

• системою взаємозаліків, накопичувальною схемою та ін.

Ліцензійна угода (франчайзинг) – форма договірних ВМС. Франшиза (від англ. franchise – право голосу) – це право продавати послуги від імені визначеної фірми на основі укладеної ліцензійної угоди. Головна відмінність франчайзингу від інших контрактних систем полягає в тому, що він звичайно заснований або на унікальних послугах, або на методах здійснення бізнесу, або на торговельній марці, патенті чи авторському праві.

Угода між франшизодавцем (правовласником) і франшизоотримувачем (правоотримувачем) передбачає:

• використання франшизоотирмувачем торговельної марки франшизодавця;

• застосування франшизоотирмувачем технологій і стандартів обслуговування франшизодавця;

• використання методів підготовки персоналу, розроблених франшизодавцем, включаючи стажування на підприємствах франшидавця;

• включення франшизоотримувача в загальну систему маркетингу і реклами франшизодавця.

Франчайзинг сприяє ефективній діяльності як правовласників, так і правокористувачів.

Ще одним різновидом вертикальних маркетингових систем є керовані ВМС. Керованими ВМС називаються такі системи, де один з учасників каналу займає переважаюче становище. Координація ряду послідовних етапів руху продукту на його шляху до споживача здійснюється не на основі загальної приналежності одному власникові, а завдяки розмірам і потужності одного з її учасників.

Побудова збутового каналу за принципом вертикальної маркетингової системи не є єдино можливим. Одним з феноменів, властивим каналам розподілу в туризмі, стала готовність двох або більш фірм поєднувати зусилля в спільному освоєнні маркетингових можливостей. Таке спільне співробітництво може здійснюватися як на постійній, так і на тимчасовій основі. Побудова збутового каналу по такому принципу називається горизонтальною маркетинговою системою.