2. Види транспортного обслуговування в туризмі. Безпека при наданні транспортних послуг.

Класифікув.трансп.засоби і відпов.їм перевез.можна за багат.ознаками:це наземні,повітр.водні перевезення.Існує міжнародн.класиф.видів трансп.засобів,що викор.в туризмі,яку розробила ВТО:1)Повітряний трансп.-1.1рейси,що відбув.за розкл.-1.2рейси,що відб.поза розкл.-1.3інші пов.перевез.2)Водний транспорт:-2.1пасажир.лінії і пароми.-2.2круїзи.-2.3інш.водні перев.3)Сухопутній трансп:-3.1залізничний трансп.3.2міжміські іміські автоб.,інш.гром.трансп(регулярний,або туристський.)-3.3приватні автор.засоби.-3.4прокат автор.зособ.-3.5 інш.засоб.сухоп.тран.Дана класиф.служить потреб.уніфік.збору,надання і узагал.трансп.турист.інформ державами для статист.потребміжнар.органів статистики,по лінії ВТО,ООН.

Безпека міжна­родного туризму — це гарантія не лише особистої безпеки, а й збереже­ності майна туристів, поваги до їхніх прав і свободи, надійності туристич­них об'єктів і сприятливого навколишнього середовища, особливо в районах визначних туристичних пам'яток. Безпека міжнародного туризму повин­на забезпечуватися з моменту перетину кордону при використанні транс­порту, розміщенні в готелі, відвідуванні рекреаційних і туристичних об'єктів та ін.

Безпеку і захист туристів у міжнародних подорожах декларують різні міжнародні документи, зокрема такі:

— Хартія туризму і Кодекс туриста, прийняті Генеральною асамблеєю UNWTO (Софія, 1986 р.);

— документи Гаазької міжпарламентської конференції

(Нідерланди, 1989 р.);

— документи 9-ї Генеральної асамблеї UNWTO (Буенос-Айрес, 1991 р.);

— Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий Генеральною асам­блеєю UNWTO в Сантьяго (Чилі, 1999 р.).

В середньому, за статистикою туризму, страхові випадки відбуваються з кожним сотим туристом.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Страхування в туризмі – це основна форма гарантування страховими компаніями безпеки туристів у країні тимчасового перебування, покликана при настанні страхових випадків компенсувати можливу шкоду, заподіяну здоров’ю чи майну туристів, за рахунок страхових внесків, що сплачуються ними.

Законодавство більшості країн світу передбачає обов'язкове страхування цивільної відповідальності водіїв і власників автотранспорту (автотуристів), тому автотурист, перетинаючи кордон, зобов'язаний придбати страховий поліс. В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників автотранспорту відоме під назвою "зелена картка".

"Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу. Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.У Європейській спілці для автотуристів обов'язкове придбання такої страховки, яка дозволяє пересуватись дорогами Європи без необхідності страхування цивільної відповідальності при перетині кожного нового кордону, тим самим звільняючи власника транспортного засобу від фінансових проблем у випадку нанесення комусь шкоди. Об'єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо.