3. Кліматичні ресурси Закарпаття.

Клімат Закарпаття помірно континентальний. Формується під впливом значної сонячної радіації, переважання південно-західного переносу повітряних мас і гірської дуги Карпат, яка захищає територію від проникнення арктичних повітряних мас.

Зима, розпочинається у низинних районах у першій-другій декаді грудня, а закінчується в другій половині лютого. У горах зима наступає раніше - в третій декаді листопада і триває до початку березня. Тобто тривалість зими в низинних районах близько 2 місяців, тоді як в передгір'ї ~3 місяці, а в горах -4-5 місяців. В цілому зима у Закарпатті м'яка, із частими і тривалими відлигами. Є роки зі значним сніговим покривом, а рідко є й такі, коли стійкий сніговий покрив взагалі не формується.

Весна у області починається у третій декаді лютого і закінчується у другій декаді травня і триває близько 80 днів. У горах, з підняттям на кожні 100 м висоти, початок весни запізнюється на 2 дні, а кінець - на 8 днів, тобто весна у високогір'ї значно триваліша (до 180 днів). Температурний режим у цей сезон нестійкий: теплі дощові дні чергуються сніжними, морозними, ясні сонячні дні - похмурими, дощовими. Заморозки у повітрі закінчуються у другій декаді квітня у низинно-передгірних районах, у першій декаді травня в гірських.

Літо в низинно-передгірних районах триває в середньому 130 днів (з першої декади травня до середини вересня). В горах на висоті 400-600 м літній сезон триває всього 60-70 діб, а вище 1000 м- літо короткотривале.

Осінь у Закарпатті триває в середньому 80-100 днів (з другої половини вересня до першої-другої декади грудня у низинній зоні і з кінця серпня до кінця листопада у горах. Перша половина її - переважно тепла та суха, а у другій збільшується кількість днів з дощами і туманами. Осінні заморозки наступають в горах у кінці вересня, а в низовині - у другій половині жовтня, іноді й раніше.

Опади розподіляються дуже нерівномірно як по території області, так і протягом року. Максимум опадів припадає на тепліші літні місяці, інколи на осінні. З ростом висоти місцеположення території кількість опадів зростає. Так, в Ужгороді в середньому за рік випадає 805 мм, в Хусті - 1095 мм, а в Руській Мокрій -1499мм. Середньорічні опади в низинній зоні становить 600-800мм, а в горах - 1000-1500мм. Значні коливання опадів бувають між роками, а також в окремі місяці або дні року. Бувають роки високої водності, коли за рік випадає 1600-2400 мм при середній багаторічній нормі 1000-1200мм.

Територія 3акарпатської області належить до двох агрокліматичних районів — Карпатського з вертикальною кліматичною зональністю та Закарпатського вологого, теплого з м'якою зимою. На низовині зима коротка, м'яка, температура січня —2, — 3°, літо тепле з пересічною температурою липня від +19 до +21°. У низькогірній частині зима холодніша, в середньогірній — тривала, холодна (пересічна температура січня —5, —9°, іноді моро­зи досягають —30°); літо корот­ке, прохолодне, з пересічною температурою липня +9, +13°. У горах спостерігається зниження температури з висотою. Період з температурою +10° становить 170— 190 днів. Безморозний період 120—180 днів, сума активних температур на низовині 3500 — 3600°, у передгір'ях до 2500°, на південно-західних схилах гір - 1500—2000°, на вершинах 600 —1000°.

Найвища температура повітря (абсолютний максимум) становила у низинно-передгірній зоні +41 °С, у горах +37°С, а найнижча (абсолютний мінімум) -33° С у низині і -36°С у горах.

Серед несприятливих метеорологічних явищ — сильні зливи, грози (на південному заході області понад 40 днів на рік з грозами), град. У області працює 8 метеостанцій (Ужгород, Берегове, Великий Березний, Міжгір'я, Нижні Ворота, Нижній Студений, Рахів, Хуст), аерологічна станція в м. Ужгороді.

Екзаменаційний білет № 32

- 1. Фактори формування цін на товари і послуги в туризмі.

Ціноутворювальними факторами на товари і послуги в туризмі є:

1) вартість (собівартість) виробництва послуг і нормативний дохід турфірми;

2) рівень і динаміка конкуруючих цін;

3) співвідношення попиту та пропозиції на туристичні послуги на ринку.

При продажі турів фірми складають пакети послуг, що відповідають споживчому попиту на ринку. Туристичні фірми не можуть впливати на умови виробництва послуг і в своїй ціновій політиці багато в чому залежать від цін і тарифів постачальників цих послуг. Для туристичної фірми собівартість турпакету визначається як сума цін на послуги, законтрактовані в їхніх постачальників і включені в цей пакет.

Додатково за собівартістю пакету послуг ціна повинна також включати нормативний дохід туристичної фірми, що призначений для покриття її власних витрат і формування прибутку. Звичайно туристичні фірми визначають норматив доходів (маржу) у розмірі визначеного відсотка, наприклад, 15-20 % до собівартості запланованих цін.

Велика кількість конкурентів спричиняє те, що тур фірма повинна встановлювати нижчі ціни, щоб вийти на конкурентноспроможний рівень. Для цього необхідно домагатися зменшення цін і тарифів, за якими вона контрактує туристичні послуги у виробників. За кордоном, наприклад, застосовуються спеціальні ціни для туристичних фірм.

Залежно від обсягу і характеру угод туристична фірма може одержати від готелю значну знижку від звичайних тарифів. При значних обсягах бронювання інших туристичних послуг (харчування, автобусні перевезення) туристичні фірми одержують істотні знижки і від інших виробників, що в європейських країнах досягають 35 - 40 % від рівня роздрібних цін. Ці знижки дозволяють туристичним фірмам виходити на ринок з досить помірними і конкурентоспроможними цінами.

Собівартість туристичних послуг калькулюється в гривнях. При розрахунку валютної ціни пакета послуг загальна сума собівартості повинна бути переведена у валютний еквівалент за курсом, встановленому НБУ.

Остаточний рівень цін визначається співвідношенням попиту та пропозиції. Тому на основі навіть найскладнішої формули не можна розрахувати ціну туристичного продукту. У дійсності вони складаються стихійно під впливом закону попиту та пропозиції. Поки попит перевищує пропозицію, ціни постійно зростають, але як тільки пропозиція перевищить попит, ціни починають знижуватися. Відомо, що попит завжди нестабільний. Він коливається під впливом різних факторів: привабливості і якості послуг, сезону, моди, платоспроможності і навіть міжнародної політичної ситуації. Внаслідок цього й ціни відповідно до коливань попиту виявляють велику еластичність.

Отже, попит на туристичні послуги є головним регулятором рівня цін, тому його прогнозування повинне стати найважливішою умовою вироблення ефективних цін.

Усі зазначені ціноутворювальні фактори повинні враховуватися в методах формування цін на туристичні послуги, а саме:

- врахування собівартості і маржинальної націнки визначається як витратний метод;

- врахування рівня конкуруючих цін розглядається як конкурентний метод;

- врахування співвідношення попиту та пропозиції вважається кон'юнктурним методом.

Класиф. внутр. та зовн. факторів формув. цін на товари і послуги.

Внутрішні:

• Маркетингові цілі підприємства. Підприємство повинно намітити цілі та завдання своєї діяльності, обрати цільовий ринок.

• Стратегія комплексу маркетингу. Ціна повинна бути скоординованою з політикою реалізації запланованих послуг, побудовою збутової мережі, рішеннями у галузі реклами, стимулювання збуту для формування єдиної узгодженої та ефективної маркетингової програми.

• Витрати на виробництво і реалізацію товару та рівень цільового прибутку. Витрати на виробництво і реалізацію складають мінімальну ціну, яку підприємство може встановити на свій продукт. Ціна повинна бути досить високою, щоб забезпечити відповідну норму прибутку для подальшого розвитку підприємства та окупності інвестиційних коштів.

• Організаційні питання ціноутворення.

Зовнішні:.

• Обсяг платоспроможного попиту та ставлення споживачів до ціни. Спеціаліст з маркетингу повинен з’ясувати зв’язок між ціною та обсягом платоспроможного попиту на відповідний продукт;

• Рівень цін та якісні характеристики продукту конкурентів. Інформацію про це можна використати як базу для прийняття власного рішення про ціни на тур продукт;

• Тип ринку та стан конкуренції. Є 4 види ринку:

 ринок чистої конкуренції. Значна кількість цілком самостійних продавців і значна кількість покупців. Ціни встановлюються стихійно за законом попиту – пропозиції;

 ринок монополістичної конкуренції. Наявність широкого діапазону цін на однойменні товари, пов’язана з можливістю продавців запропонувати різні варіанти одного і того ж товару, але різні за ціною і якістю;

 полігополістичний ринок. Невелика кількість продавців досить чутливих до методів ціноутворення і маркетингових стратегій щодо один до одного, коли ін. претендентам важко проникнути на цей ринок.

 Ринок чистої монополії.

• Кількість посередників на шляху від виробника до споживача. Ціна залежить від кількості оптових та роздрібних продавців на шляху до споживача.

• Державна цінова політика. Держава може або стимулювати попит і пропозицію, або гальмувати їх. Політика держави у сфері ціноутворення являє собою комплекс заходів щодо впливу на ціновий механізм здійснюваних з метою регулювання економічних ситуацій в країні на основі чинного законодавства. Пріоритетним галузям надаються пільги;

• Інші зовнішні фактори (інфляція, економічне зростання або спад, %-ва ставка банку).