1. Поняття менеджменту та еволюція його розвитку.

Управління — більш загальне поняття ніж менеджмент, бо поширюється на велике коло різних обєктів, явищ, процесів, а менеджмент використовується для харастиристики процесу управління на підприємстві.

Підходи до визначення менеджменту:

-вид професійної діяльності;

-наука і навчальна дисципліна;

-спосіб, манера спілкування з людьми;

-процес прийняття управлінських рішень;

-органи управління, адміністративні одиниці і підрозділи;

-сукупність принципів, засобів, методів та форм управління підприємством з метою підвищення його ефективності і прибутковості.

Основні складові менедженту — теоритичні знання, особисті характеристики менеджера, досвід роботи.

Сфери менеджменту: виробнича,фінансова,управління дослідженнями, управлыння персоналом, маркетинг, облік.

Рівні менеджменту:

- Нижчий — 1 сфера управління-керівництво групою, сектором;

-Середній-2 і більше сфери управління-керівництво виробництвом і ф-ціональними підрозділами-розробляють і реалізовують операційні плани з впровадження рішень, що були прийняті вищим керівництвом;

- Вищий-все підприємство-директори,президенти компаній-формування місії і встановлення організаційних цілей, визначення загальної стратегії.

Функції Менедженту, складають його цикл: планування, орнанізація, мотивація, контроль

Ранні теорії менеджменту:

1.Класична теорія визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

 Школа наукового управління-дослідження проблеми збільшення продуктивності виробництва шляхом удосконалення операцій ручної праці. Здобутки: Обгрунтування нормування праці,необхідності перерв і відпочинків, необхідності відбору працівників і їх навчання. Відокремлення управлінських функцій.Засновниками школи наукового управління були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк Гілбрейт, Генрі Форд,

 Адміністративна школа — опрацювання підходів по вдосконаленню управління організацією в цілому.Мета — визначення універсальних методів управління. Здобутки: детальне дослідження основних функцій управління. Опрацювання принципів побідови організації. Недоліки: не можливо знайти універсальну методику управління А.Файоль М.Вебер

2. Неокласична (поведінкова) теорія менеджменту Мері Паркер Фоллет, Р.Лайкерт, Д. МакГрегорі, Ф. Герцберг :

2.1. Школа людських стосунків — дослідження індивідуальних психлогічних принципів організації;

2.2. Школа організації поведінки — вивчення типів групової поведінки

3. Кількісна теорія — управління як система математичних моделей та процесів. Осн. Висновок — спрощення управлінських реалій за допомогою математичних моделей.

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

1) Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), утворюючи безеперервний процес.

2. Системний підхід. Організація-це система взаємоповязаних елементів, що взаємодіють як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем.

3. Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.