Тема 4. Суб’єкти адміністративного права

1. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

2. Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права.

3. Особливості статусу адміністративно-правового статусу релігійних організацій.

Згідно Закону України «Про об'єднання громадян», об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Відповідно до ст. 3 цього Закону, громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Це широке коло організацій, які мають будь-яку мету, крім політичної. Останні віднесені Законом до інших видів об'єднань — політичних партій. Поняття громадської організації не охоплює також і релігійних, господарських та інших об'єднань громадян, порядок і діяльність яких визначаються відповідним законодавством. Профспілки належать до громадських організацій. Особливості правового статусу їх регулюються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Держава сприяє розвиткові активності та творчої ініціативи громадян, створює рівні умови для діяльності всіх громадських організацій. Спільними для всіх громадських організацій ознаками є принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. Громадські організації вільно обирають напрям своєї діяльності. Разом з тим належність чи неналежність до тієї чи іншої громадської організації не може бути приводом для обмеження прав і свобод або надання державою будь-яких пільг та переваг. Залежно від територіальних меж діяльності створюються громадські організації із загальноукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Усі вони можуть також на добровільних засадах створювати або вступати у спілки (асоціації тощо), укладати між собою угоди про співробітництво та взаємодопомогу. Згідно із Законом України «Про об'єднання громадян» засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України та інших країн, особи без громадянства, які досягли 18 років, а щодо молодіжних та дитячих організацій — 15 років.

Офіційне визнання (легалізація) громадської організації здійснюється реєстрацією в органах, зазначених у ст. 14 Закону «Про об'єднання громадян», або повідомленням про створення цих органів. Відмова в реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку. З моменту реєстрації громадська організація визнається юридичною особою, тобто може бути учасником цивільно-правових відносин, набувати від свого імені майнових та особистих прав, а також бути носієм інших прав, передбачених ст. 20 Закону «Про об'єднання громадян». З цього моменту вона набуває права засновувати підприємства, а також інші господарські організації із статусом юридичної особи, які необхідні для виконання її статутних цілей.

Власністю громадської організації є кошти та інше майно, передані їй засновниками, членами або державою, набуті від вступних внесків, пожертвувані громадянами та організаціями, а також набуті внаслідок діяльності створених підприємств, господарських організацій, за рахунок власних коштів або на інших засадах, не заборонених законом. За порушення законодавства до громадської організації можуть бути застосовані покарання у вигляді попередження, штрафу, тимчасової заборони діяльності або окремих видів її примусового розпуску (ліквідації).

В Україні ведеться Єдиний реєстр громадських формувань, а також створено урядовий веб-сайт «Громадянське суспільство і влада».

Громадські організації відповідно до своїх завдань поділяються на:

- благодійні організації. Особливості правового регулювання діяльності благодійних організацій визначається окремим законом України;

- фахові об’єднання - є видом самоорганізації громадян і юридичних осіб, що створюється з метою реалізації суспільних інтересів і впровадження засад саморегулювання у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності. Особливості правового регулювання діяльності фахових об’єднань визначається окремим законом України;

- інші громадські організації.

Громадські організації

• представляють інтереси своїх членів (хворих, наприклад УДС, військових тощо);

• не займаються благодійництвом;

• не мають статусу фахового об’єднання.

Права зареєстрованих громадських організацій

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані громадські організації користуються правом:

1) виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

2) представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

3) проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

4) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші громадські організації, надавати допомогу в їх створенні;

5) створювати установи та організації;

6) одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

7) вносити пропозиції до органів влади і управління;

8) розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

9) засновувати засоби масової інформації.

Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.

Громадські організації користуються іншими правами, передбаченими законами України.

Станом на 27.01.2012 за даними Міністерства юстиції в Україні налічувалось 3526 громадських організацій. Культура розвитку та активності громадських організацій є різною в різних регіонах України.

Політична партія — це зареєстроване згідно з Законом України «Про політичні партії в Україні» добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Контрольні питання

• Дайте визначення об’єднання громадян як особливого виду суб’єктів адміністративного права.

• Дайте визначення громадської організації.

• Дайте визначення політичної партії.

• Дайте визначення релігійної організації в Україні.

• Назвіть особливості статусу адміністративно-правового статусу релігійних організацій.

• Порівняйте порядок створення, статус та види діяльності громадської організації та політичної партії.

Практичні завдання

1.Дайте відповідь на поставлені питання:

• Якими органами здійснюється реєстрація громадських організацій, політичних партій, підприємств, установ, організацій? Якими нормативно-правовим актами це закріплено?

• Створення яких об’єднань громадян заборонено законом?

• Чи можуть бути засновниками об’єднання громадян іноземні фізичні юридичні особи, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування?

2.Релігійна громада на своєму зібранні вирішила створити громадську організацію «Православ’я». У статуті цієї організації говорилось про те, що об’єднання створюється з метою спільного сповідання віри, відправлення релігійних обрядів та проповідання християнських ідей дітям і молоді у державних і комунальних навчальних закладах. Управління юстиції Івано-Франківської області розглянуло реєстраційні документи і статут об’єднання відмовилось його реєструвати, мотивуючи відмову невідповідності статутних цілей законодавству України. Прокоментуйте ситуацію.

3.Намалюйте розширену схему «Види об’єднань громадян».

4.Намалюйте розширену схему «Види органів місцевого самоврядування» у трирівневій системі: село, селище, місто; район; область.

Нормативно-правові акти

• Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page4

• Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14

• Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 [Електронний ресурс].- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/280/97-вр

• Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14

• Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14

• Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14

• Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр/page5

• Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 01 грудня 1998р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/281-14

Рекомендована література

• Мацелик Т. О. Суб’єкти адміністративного права: поняття та види // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право).- 2009.-№3(46) С.159-164 або [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvnudpsu/2009_3/2009_3_Macelik_T_O.pdf

• Корнишова М. Громадські організації в розвитку громадянського суспільства в Україні: проблеми та перспективи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://naub.org.ua/?p=1053

• Коломоєць Т., Лютіков П. Органи місцевого самоврядування як особливий різновид колективних суб’єктів адміністративного права // Право України.-2012.-№6.-С.209-218

• Рибалко С.В. Методичні засади дослідження політико-інституційного впливу на реформу місцевого самоврядування в сучасні Україні // Практик.-2010.-№2.-С.151-154

• Хуснутдінов О. Місцеве самоврядування: історія і сучасність // Зовнішні справи.-2010.-№3/4.-С.12-15