Іі. Контрольні запитання

1. Основні завдання відновлення старовинних об’єктів ландшафтної архітектури.

2. Ступені деградації паркових насаджень.

3. Історичний, біологічний, ландшафтний та соціальний аспекти відновлення старовинних парків.

4. Директивний план: визначення та склад.

5. Етапи відновлення парку-пам’ятки.

6. Класифікація старовинних парків за певними ознаками.

7. Класифікація історичних парків Гостєва-Юскевича.

8. Меморіальні парки.

9. Парки заповідники.

10. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

11. Історія старовинних парків України.

12. Історія старовинних парків Львова.

13. Визначення консервації як методу збереження паркових комплексів.

14. Лісозахисні посадки, їх функції та способи влаштування.

15. Консервація рельєфу.

16. Консервація рослинності.

17. Види препаратів для обробки рослинності.

18. Консервація водойм.

19. Консервація паркових споруд.

20. Стан старовинних парків і можливість їх реставрації.

21. Завдання і суть реставрації.

22. Попереднє вивчення парку-пам’ятки.

23. Основні види джерел, що використовуються при вивченні старовинних об’єктів.

24. Історико-архітектурна оцінка парку-пам’ятки. Польовий та камеральний цикли.

25. Ландшафтна оцінка території.

26. Ландшафтна таксація та інвентаризація насаджень.

27. Естетична оцінка рослинних угруповань.

28. Комплексна оцінка території.

29. Склад передпроектної документації. ТЕО. ТЕР.

30. Методика реставраційних робіт та проект реставрації.

31. Консервативні методи реставрації.

32. Радикальні методи реставрації.

33. Нормативно-документальна база реставрації.

34. Вимоги до робіт по реставрації і утримання насаджень.

35. Охоронні зони об’єкту та зони регулювання забудови.

36. Категорії режиму охорони території.

37. Склад, порядок розробки та зміст проектно-кошторисної документації.

38. Склад наукового звіту про реставраційні роботи.

39. Етапи проектування та їх зміст.

40. Економічні фактори пристосування пам’яток садово-паркового мистецтва до сучасних потреб.

41. Ознаки насаджень, що вимагають реконструкції.

42. Реконструкція: повна, часткова, вибіркова.

43. Передпроектні дослідження при реконструкції.

44. Прийоми та методи ландшафтної реконструкції насаджень.

45. Реконструктивні рубки, їх види.

46. Садіння дерев і чагарників, види садінь.

47. Прийоми садіння рослин під намет насаджень.

48. Основні принципи побудови ландшафтних композицій.

49. Створення окремих елементів паркової композиції.

50. Методи підбору асортименту рослинності для відновлення старовинних об’єктів.

51. Особливості догляду за насадженнями в процесі відновлення.

52. Значення і способи розпушування ґрунту.

53. Застосування добрив і стимуляторів росту. Позакореневе підживлення.

54. Обрізування дерев і чагарників.

55. Боротьба із хворобами та шкідниками.

56. Лікування дупел та механічних пошкоджень.

57. Відновлення доріжково-стежкової мережі.

58. Ремонт газонів.

59. Відновлення квітників.

60. Архітектурно-стильова єдність об’єкту та паркових споруд.

61. Хімічний вплив оточуючого середовища.

62. Фізичний вплив оточуючого середовища.

63. Акустичний вплив на архітектурні об’єкти.

64. Біологічний вплив на ландшафтні об’єкти.

65. Діагностика старіння та деформації.

66. Підвищення рівня благоустрою історичних об’єктів.

67. Ремонт пам’яток архітектури.

68. Реставрація окремого будинку.

69. Реставрація кам’яних споруд.

70. Захист дерев’яних пам’яток архітектури від руйнування.

ІІІ. ГЛОСАРІЙ

Абрис – 1) лінійний обрис предмета, контур дерева, куща, багаторічної рослини, будівлі чи споруди; 2) план ділянки, зроблений від руки, з вказанням на ньому напрямків доріг, контурів площадок, споруд, котлованів.

Авторський нагляд – контроль проектних організацій або окремих проектантів за виконанням будівництва, реконструкції чи озеленення об’єктів ландшафтної архітектури; за авторський нагляд передбачається окрема оплата, яка проводиться у відповідності до чинного законодавства та нормативних вимог.

Антропогенний фактор – фактор, внесений людиною, що змінює стан оточуючого середовища, який впливає на ландшафт і його компоненти (загазованість, запиленість від автотранспорту, рекреаційне навантаження).

Архітектурно-планувальна організація території об’єкта – порядок розташування основних функціональних елементів, споруд, комунікацій, доріг, площадок; композиційна схема, яка відображає взаємозв’язки штучних і природних компонентів ансамблю (насаджень, водойм, будівель, монументів).

Архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) – це комплекс містобудівних та архітектурних вимог, особливих умов проектування і будівництва об’єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, державних будівельних норм, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам’яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб при розташуванні об’єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Балансоутримувач – спеціально уповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Баланс території – кількісне співвідношення площ елементів планування (конструктивних елементів) об’єкта – насаджень, доріг, майданчиків, водойм, споруд, будівель, виражене в абсолютних (м²) і відносних (%) одиницях.

Благоустрій території – комплекс заходів, спрямованих на покращення санітарного і гігієнічного стану міського середовища, що включає влаштування комунікацій, водо- і електропостачання, відведення поверхневих вод, будівництво доріг і їх облаштування, осушення, зрошування та ін.

Буферна зона – спеціальна територія, що прилягає до меж історичного парку, меморіалу, заповідника, призначена для відокремлення частини відвідувачів об’єкта, що знаходиться під державною охороною, з метою збереження його від надмірних рекреаційних навантажень; призначена також для вільного відпочинку відвідувачів.

Видове різноманіття – це середня кількість рослин на певній пробній ділянці, характерна для конкретних екологічних умов. Для садово-паркових об’єктів видове різноманіття характеризує наявну кількість видів (переважно деревно-чагарникових рослин), яка зростає на їх території.

Відновлення (найбільш комплексний термін), в процесі якого можуть виконуватися завдання як з реставрації окремих елементів ландшафту, так і з реконструкції інших ділянок. Загальною метою відновлення слід рахувати відтворення попереднього образу ландшафтів, пейзажів, планування, втрачених елементів композиції в певній відповідності з духом часу створення парку.

Вільний планувальний режим охорони території парків – дозволяє створювати зони, які можуть розглядатися як буферні при переході до територій, що не охороняються, і використовуватися як зони активного відпочинку, бути компенсатором за більш суворий охоронний режим на іншій території. Така територія може бути навіть додана до території існуючого парку-пам’ятки, а насадження на ній створені заново.

Генеральний план – основне креслення планування об’єкта, виконане, як правило, в масштабі 1:500, являє собою рисунок, на якому зображений об’єкт у проектованих межах. На кресленні показані існуючі і запроектовані насадження з позначенням типів посадок (дерева, чагарники, травники, квітники), відкриті газонні простори, водойми, доріжково-стежкова мережа, площадки, малі форми, споруди, входи. На плані зазначають ширину доріг, габарити майданчиків, будинків, горизонталі рельєфу. На полях креслення наводять експлікацію, умовні позначення, орієнтацію за сторонами світу.

Дендрологічний план – входить до складу основних креслень і є проектом розташування дерев, чагарників, ліан, газонних трав, квіткових рослин, основним завданням якого є роз’яснення змісту умовних позначень із точними вказівками, де і які рослини висаджувати.

Дерева-пам’ятки – окремі дерева або групи дерев, що охороняються державою як цінні культурно-історичні експонати або ботанічні пам’ятки природи. Охорона пам’ятних дерев включає їх паспортизацію, передачу землекористувачам під охоронні зобов’язання, огороджування, профілактичне і поточне лікування; має суттєве наукове і виховне значення.

Директивний план представляє собою перелік основних напрямків і питань, які необхідно вирішити при проектуванні відновлення парку з вказанням періодів відновлення. Директивним планом повинні визначатися нові функції парку-пам’ятки і перетворення його в місце відпочинку, туризму, оздоровлення, організація музейного або науково-дослідного комплексу і т.п. В ньому повинні міститися вказівки із збереження існуючих архітектурних об’єктів, подальшого їх дослідження і необхідної зміни функціонального використання.

Догляд за насадженнями – комплекс агротехнічних заходів, спрямованих на відновлення і адаптацію рослинного організму в умовах впливу середовища і формування образу об’єкта в цілому згідно проекту; післяпосадковий догляд – протягом одного-двох років для забезпечення приживлюваності; догляд в процесі експлуатації об’єкта – протягом всього життя рослин.

Екологічний принцип підбору рослин – враховує відношення рослин до екологічних умов місцевості, де вони будуть висаджені: до вологості та родючості ґрунту, режиму зволоження, освітлення, середньорічних температур, а також стійкість рослин до забруднення навколишнього середовища.

Естетична оцінка ландшафтів – відображає мальовничість та гармонійність у поєднанні усіх компонентів лісопаркової рослинності. Виділяють три класи естетичної оцінки ландшафтів.

Ємність об’єкта озеленення – величина, що характеризує здатність території обслуговувати певну кількість відвідувачів при умові достатнього психофізіологічного і емоційного комфорту, без деградації компонентів ландшафту та нанесення шкоди культурно-історичним і архітектурно-художнім об’єктам, що знаходяться на території; розраховується відповідності до чисельності населення, що проживає на прилеглій до об’єкта території.

Замовник – інвестор або інша юридична (фізична) особа, яка за дорученням інвестора видає замовлення на виконання проектно-вишукувальних робіт і на будівництво чи реконструкцію об’єкта, укладає договори (контракти), контролює хід будівництва, здійснює технічний нагляд, приймає закінчені роботи (послуги), проводить розрахунки та здає об’єкт в експлуатацію.

Захисні насадження (спеціального призначення) – передбачаються у вигляді смуг і масивів у санітарно-захисних зонах між сельбищною і промисловою зонами, а також між територією старовинного парку та оточуючими територіями; відіграють роль захисту від шуму, шкідливих викидів, заносів снігу, несприятливих вітрів, ерозії.

Зона регулювання забудови встановлюється з метою збереження природного і архітектурного оточення старовинного об’єкта, що історично склалося. В цій зоні допускається нове будівництво, проте, обмежується кількість поверхів та щільність забудови, забороняється розміщення промислових підприємств, споруд, що шкідливо впливають на оточуюче середовище. Тут також беруться до уваги існуючі зв’язки об’єкта з навколишнім середовищем.

Історико-архітектурне зонування – зонування території пам’яток садово-паркового мистецтва, виявлення елементів історичного планування з метою відтворення образу і розробка заходів по реконструкції об’єкта.

Історичний парк – це територія, основним змістом діяльності якої є ознайомлення відвідувачів з історичними пам’ятками ландшафтної архітектури, а збережені і відреставровані історичні будівлі використовують для музеїв, виставок і т.п.

Комплексна оцінка парку-пам’ятки. Складається на основі окремих оцінок – історико-архітектурних, містобудівельної, ландшафтної. Результати окремих оцінок є основою для складання зведеної оціночної відомості і єдиної інвентаризаційно-оціночної схеми. В зведеній відомості даються найнеобхідніші характеристики історико-архітектурного, містобудівельного і ландшафтного аналізу парку-пам’ятки.

Композиційне зонування території об’єкта – зонування за ознаками планувальної та архітектурно-художньої організації на основі принципу формування різних районів парку.

Конкурс – форма розміщення замовлення на проектування на підставі висновків архітектурного конкурсу з метою відбору оптимального проектного рішення та проектувальника для даних умов.

Консервація – комплекс заходів, в процесі яких паркові композиції зберігаються без змін у тому вигляді, у якому вони знаходяться на момент обстеження, а споруди і парк пристосовуються до нових умов експлуатації.

Культурно-історична зона парку – це частина парку, на якій збереглися та будуть відновлені споруди історичного, архітектурно-художнього та ботаніко-дендрологічного значення.

Ландшафтна деградація насаджень – процес зміни одних типів садово-паркового ландшафту іншими в результаті природного розвитку рослинності.

Ландшафтна реконструкція – архітектурно-планувальні та господарські заходи, спрямовані на розкриття і підвищення естетичної цінності ландшафту і пристосування місцевості для масового відпочинку населення. Засобами ландшафтної реконструкції зелених насаджень у лісопаркових ландшафтах є ландшафтні рубки та ландшафтні посадки.

Ландшафтний аналіз території – один з передпроектних етапів обстеження об’єкта, який включає оцінку території за функціональною, естетичною і економічною ознаками; оцінюються насадження, рельєф, експозиція схилів, виявляються потенційні можливості збагачення пейзажу, побудови пейзажних картин, організації маршрутів руху відвідувачів, можливості підвищення ступеня комфортності середовища.

Ландшафтні рубки, рубки формування ландшафтів – комплексна система рубок окремих дерев і кущів чи їх сукупності в рекреаційних лісах; формування нових і покращення існуючих типів лісопаркових споруд; вирощування цінних художньо-естетичних та санітарно-гігієнічних насаджень; створення сприятливих умов для відпочинку людей.

Меморіальний комплекс – паркова територія, на якій розташовані монументальні архітектурно-художні споруди – мавзолеї, пантеони, скульптурні групи, обеліски; переважно вирішується як регулярний або ландшафтний парк з яскраво вираженим центром, широкими дорогами, площадками, в оформленні використовуються контрастні форми рослин (плакучі, колоноподібні).

Меморіальний музей – це комплекс будинку, будівель, споруд, предметів побуту та оточення, що збереглися в недоторканності або відреставровані, які відтворюють реальне оточення, в якому жив і працював видатний діяч минулого. У місті Львові – це музеї М.Грушевського, І.Франка, С.Крушельницької та ін.

Навантаження рекреаційне допустиме – показник числа відвідувачів парку (об’єкта) на одиницю площі території, при якому забезпечується збереження природних компонентів середовища і його культурно-історичних цінностей; при підвищенні навантаження відбувається деградація паркового ландшафту, погіршення психофізіологічного комфорту відвідувачів, часткове руйнування МАФ, скульптури, рослинних угруповань.

Норма рекреаційного навантаження – ступінь безпосереднього впливу відпочиваючих на природні комплекси. Критичним вважається таке навантаження, при підвищенні якого відбувається порушення структури ландшафту і його функцій.

Охоронна зона парку – прилегла до парку територія, створена для збереження парку та зменшення негативного впливу навколишніх об’єктів. Межі та характер використання охоронної зони залежать від містобудівельної ситуації та розмірів і значення парку та пейзажної ситуації.

Оцінка проглядності ділянки, або обзорності – визначається відстанню, при якій можна визначити за стовбуром породу дерева чи інші елементи ландшафту. Проглядність залежить від наявності, висоти і густоти підросту і характеру розміщення дерев у деревостані, зімкнутості деревного намету і пов’язану з цим освітленість ділянки.

Оцінка прохідності ділянки – визначається залежно від дренованості ґрунтів, рельєфу місцевості, густини деревостану, підросту, підліску та його захламленості. Доброю прохідністю вирізняються ділянки підвищених місцевостей із сухими, добре дренованими ґрунтами, відсутністю густих заростей підліску або захламленості та крутизною поверхні не більше 5^о.

Оцінка стійкості насаджень – визначається їх здатністю протистояти несприятливим умовам росту та розвитку, які призводять до передчасного розпаду деревостанів та зміні порід. Стійкість насаджень відображає їх загальний стан, якість росту та розвитку, рівень естетичного відновлення.

Палацово-паркові комплекси – крупні історично сформовані ансамблі, в склад яких входили палац, парк, господарські та культурні будівлі. Частіше всього це пам’ятки архітектури та садово-паркового мистецтва, що тепер використовуються як музеї-заповідники.

Пам’ятні дерева – дерева, висаджені на пам’ять про якусь історичну подію, та дерева, пов’язані з діяльністю видатних людей, наприклад, дуб Б.Хмельницького, липа М.Шашкевича, верба Л.Українки тощо.

Передпроектні роботи – роботи, які можуть виконуватися до початку процесу проектування для визначення принципових об’ємно-просторових та містобудівних рішень, а саме: розроблення попередніх концептуальних архітектурних пропозицій; розроблення пропозицій щодо розміщення об’єктів будівництва на земельних ділянках (обґрунтування місця розміщення, необхідної території та умов будівництва); опрацювання інженерної характеристики об’єкта і складання опитувальних листів; складання завдання на інженерні вишукування; складання завдання на проектування; обміри та обстеження будівель, споруд та малих архітектурних форм, які підлягають реконструкції, переоснащенню, розширенню, переплануванню або надбудові; історико-архітектурна, ландшафтна оцінка території садово-паркового об’єкта, а також інші види робіт, необхідні для початку процесу проектування.

Планувальні рубки – різновид реконструктивних рубок у парках, за допомогою яких покращують просторове розміщення насаджень. Такі рубки обов’язкові при розташуванні паркових споруд, будівництві доріг, стежок і т.п.

Повна реставрація – передбачає відтворення всіх або майже всіх паркових композицій, в тому числі водойм, насаджень, паркової архітектури, доріжок і т.п. Реставрація в даному випадку передбачає, як правило, повне знесення наявних насаджень і заміну їх новими посадками, відновлення рельєфу, водойм і всієї гідрологічної системи. Повна реставрація може бути здійснена на всій території пам’ятки або на окремих його ділянках при наявності добре збереженої іншої території. При доброму збереженні насаджень під повною реставрацією розуміється і процес, що полягає в прочищенні насаджень, відновленні доріг і т.п.

Посадкове креслення (план котлованів) – призначене для перенесення в натуру місць посадки рослин із складеного раніше дендрологічного плану. В ньому уточнюються місця розташування рослин, вказується, де і яких розмірів необхідно викопати котлован для посадки дерев, чагарників та ліан.

Пояснювальна записка – складова проектно-кошторисної документації, яка, згідно нормативних вимог, повинна містити аналіз існуючого положення та обґрунтування проектних рішень і техніко-економічних показників; у ній мають бути відображені прізвища учасників проектування по кожному розділу проекту, а в разі наявності субпідрядників – назви юридичних або фізичних осіб субпідрядників. У пояснювальній записці слід вказувати перелік креслень і додатків; всі креслення повинні бути зшиті або вкладені у спеціальну папку з описом, де вказуються їхні номери. Типовий склад пояснювальної записки пропонується такий: вихідні дані для проектування; проектні пропозиції; додатки.

Проектно-кошторисна документація (ПКД) – комплекс документів, що містять технічні дані і кошторисну вартість нового будівництва або реконструкції чи розширення діючого об’єкта. Зміст і обсяг ПКД визначено відповідними інструкціями з розробки проектів і кошторисів для окремих видів будівництва, що їх затверджено Держбудом України (ДБН А.2.2-3-2012).

Реконструкція – корінна перебудова парку з метою покращення його образу відповідно до сучасних вимог організації парків, паркових композицій, функціонального спрямування. Вона повинна проводитися з використанням сучасних досягнень науки і техніки і бути спрямованою на відтворення сучасного образу, ідеї, стилю парку-пам’ятки.

Реконструктивні рубки у парках – проводять з метою відтворення і збереження природного образу паркового простору у відповідності з ґрунтово-кліматичними умовами, створення оптимальних умов для росту та розвитку насаджень. Виділяють такі види реконструктивних рубок: рубки догляду-формування, планувальні і санітарно-оздоровчі.

Рекреаційна дигресія – погіршення стану природних комплексів під впливом інтенсивного використання їх для масового відпочинку населення. Найбільшою мірою проявляється в зонах відпочинку, приміських лісах, лісопарках. Розвивається при перевищенні гранично допустимого рекреаційного навантаження в результаті витоптування та механічного пошкодження рослинного покриву, опіків ґрунту від вогнищ, невпорядкованого збору грибів, ягід, лікарських рослин та квітів, засмічення середовища, відлякування тварин. Супроводжується розвитком ерозійних процесів, порушенням здатності біоценозів до самовідновлення і самоочищення.

Рекреаційна оцінка – визначає рекреаційні та оздоровчі властивості ділянок. Вона визначається ступенем необхідного господарського впливу на ділянку для організації на ній відпочинку.

Рекреаційне навантаження допустиме – показник числа відвідувачів парку (об’єкта) на одиницю площі території, при якому забезпечується збереження природних компонентів середовища та її культурно-історичних цінностей; при підвищенні навантажень відбувається деградація паркового ландшафту, погіршення психофізіологічного комфорту відвідувачів, часткове руйнування МАФ, скульптури, рослинних угруповань.

Реставрація всього парку або окремих його компонентів – застосування радикальних методів зміни елементів ландшафту з метою отримання закінчених композицій, характерних для певного періоду розвитку парку.

Розбивочне креслення – складається із таким розрахунком, щоб по ньому можна було перенести проект на місцевість, не користуючись складними геодезичними інструментами. Тому всі основні розбивочні лінії повинні мати не менше двох прив’язок до меж ділянки або до вже прокладених розбивочних осей. Якщо цього зробити не можна, то вони повинні відходити від меж ділянки або вже проведених осей під прямим кутом, який може бути легко побудований на місцевості за допомогою простих геодезичних інструментів або кілків та рулетки.

Рубки догляду-формування у парках – різновид реконструктивних рубок (освітлення, прочистка, прорідження і прохідні рубки ). Вони є періодичними. З їх допомогою формують новий образ насаджень, покращують декоративні якості деревостанів, періодично видаляють відсталі в рості дерева, які втратили декоративність або заважають в рості кращих екземплярів. З допомогою рубок догляду створюють повноцінні декоративні насадження.

Санітарно-оздоровчі рубки – різновид реконструктивних рубок у парках, які проводяться з метою видалення пошкоджених, пригнічених, сухостійних дерев і чагарників, які внаслідок пониженої життєдіяльності піддаються нападам шкідників або уражаються хворобами, перетворюючись у потенційні джерела зараження здорових насаджень.

Суворий (заповідний) охоронний режим території парку – встановлюється у парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва державного і місцевого значення; при ньому дозволяється лише обмежене користування у вигляді організованих екскурсій за визначеними маршрутами і повністю забороняються всі види сучасного будівництва і благоустрою.

Суворий планувальний (забудовний) режим. Він розповсюджується на ту частину території, де забезпечене збереження основної просторово-композиційної структури та дозволяється включення додаткових елементів будівництва і благоустрою (додаткові стежки, доріжки, невеликі дитячі майданчики і майданчики для відпочинку, павільйони та ін.), що не спотворюють сформовану структуру. Режим використання – вільний, по доріжках і стежках, але без влаштування пляжів, стоянок.

Таксономічна деградація насаджень – зменшення кількості таксонів порівняно з тією, що колись була у парку. Впродовж останніх десятиліть у парках зникали квітково-декоративні рослини – однорічники, дворічники, а потім і багаторічники. Щодо деревно-чагарникових насаджень, то відпад, як правило, починався з кущів, які потерпають від недостатнього догляду, затінення самосівом деревних видів або які досягли граничного віку.

Тип лісопаркового ландшафту – це образ лісової ділянки з певною структурою деревостану та зімкнутістю його намету, рівнем заповнення площі ділянки деревно-чагарниковою рослинністю та характером її розміщення. Визначають тип лісопаркового ландшафту відповідно до класифікації, запропонованої М. М. Тюльпановим, яка передбачає виділення семи типів ландшафту в межах трьох їх груп.

Фітоценотична деградація насаджень – зміна співвідношення між кількістю рослин різних видів у всіх ярусах, а також зміна видового складу порівняно з непорушеними корінними насадженнями; результатом такої деградації є зміна корінних фітоценозів на похідні, сформовані часто із малоцінних деревних видів (у львівському парку «Залізна вода» природні букові фітоценози поступово замінюються на угруповання з перевагою клена гостролистого та явора, ясена звичайного тощо).

Функціональне зонування території – виділення в процесі проектування ділянок (зон), відмінних за своїм функціональним призначенням (спортивна, масових культурних заходів, дитяча, господарська, тихого відпочинку, прогулянкова тощо).

Часткова реставрація здійснюється в тих випадках, коли повна реставрація з якихось причин нездійсненна: наприклад, першопочаткове планування збереглося лише фрагментарно, достатньо достовірної і повної документації не знайдено, безповоротно втрачена частина території, значення об’єкта недостатньо велике і неспіврозмірне з рівнем затрат на повну реставрацію, існуюче або планове функціональне використання об’єкта неможливо адаптувати до характеру пам’ятки; значні і безповоротні візуальні порушення, викликані оточуючою забудовою; існуючі насадження, хоч і не відповідають першопочатковому образу пам’ятки, але знаходяться в доброму стані і здатні проіснувати ще багато років і т.п.

Червона лінія – лінія розділення і обмеження забудови і вулиці (площі), парку і магістралі; має важливе регулююче значення.