Практичне заняття № 4

Тема. Ландшафтна оцінка території парку. Інвентаризація насаджень та ландшафтна таксація

Мета. Навчитися проводити дослідження основних компонентів паркового ландшафту, використовуючи сучасні методики, а також виконувати (за потребою) інвентаризацію чи ландшафтну таксацію паркових насаджень

Теоретична частина

В ландшафтну оцінку включаються всі види робіт, пов’язані з натурним обстеженням на об’єкті. Натурні обстеження рекомендується проводити за наступним порядком:

а) кліматична характеристика району;

б) характеристика рельєфу;

в) ґрунтова характеристика;

г) інженерно-гідрологічна характеристика;

д) інвентаризація рослинності;

е) фітоценотичний аналіз;

є) обстеження малих архітектурних форм;

ж) археологічне обстеження.

Кліматична характеристика району передбачає оцінку режимів: температурного, зволоження, вітрового, а також вивчення мікроклімату даного об’єкта.

Характеристика рельєфу полягає у виявленні його особливостей на території об’єкта та територіях, що прилягають до нього і мають значення для композиційно-просторового вирішення об’єкта, для визначення історичних та сучасних умов для існування рослинності.

Вся територія парку при цьому розбивається на квадрати, розміри яких можуть коливатися від 20 до 100 метрів залежно від складності. Сітка квадратів прив’язується до якого-небудь постійного орієнтиру (найкраще до геодезичного репера, якщо такий є).

Потім проводиться детальний огляд квадратів і складаються кроки огляду. На кроках наносяться всі місцеві виїмки і підвищення, траси і профілі доріжок і алей, відзначаються ухили відкосів, їх експозиція, профіль, наявні зсуви, оголені ділянки, камені.

При детальному обстеженні поверхні рельєфу особлива увага повинна бути звернена на збережені залишки боулінгрінів, терас, партерів, каналів, видових гірок, валів, дренажних каналів, амфітеатрів. При виявленні русел висохлих струмків виконуються обміри і зарисовки не тільки самих їх чаш, але і прилеглої ділянки берега, а також проводиться огляд дна з метою виявлення можливих слідів наявних острівків та заглиблень для риби.

Виконані кроки по квадратах з’єднуються разом для отримання загальної карти детального огляду поверхні рельєфу. При відсутності мірних приладів можливий крокомірно-окомірний прийом фіксації розмірів рельєфу. При цьому потрібно пам’ятати, що переважно крок людини складає 60-65 см.

Рельєф повинен бути показаний в горизонталях з інтервалом 1,0-0,5 м з відмітками вершин і западин всіх значних перепадів рівня. Необхідно проводити геоморфологічну характеристику території. Крім графічного матеріалу необхідно складати характеристику рельєфу з вказанням експозиції схилів і висоти над рівнем моря. При описанні мікрорельєфу необхідно уточнити його походження (природне, штучне) і відмітити особливості.

Ґрунтова характеристика. На цьому етапі повинні бути визначені типи ґрунтів за генезисом, механічним складом, вологістю та нанесені на ґрунтову карту. Також позначаються ділянки з насипних ґрунтів, штучні заглиблення, заболочені місця.

Інженерно-гідрологічна характеристика. Визначаються гідрологічний режим, глибина залягання ґрунтових вод, дані щодо несприятливих фізико-геологічних процесів (зсуви, осідання ґрунтів тощо).

Археологічні дослідження. Вони важливі при дослідженні культурного шару старовинного об’єкта. При цьому можуть бути знайдені рештки старої доріжки чи алеї, залишки споруд, малих архітектурних форм, дренажних систем, що дасть можливість внести корективи до уявлення про минуле об’єкту.

Інвентаризація насаджень – це комплекс технічних заходів, який здійснюється з метою отримання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на території населеного пункту; посилення відповідальності за збереження зелених насаджень балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, підприємств, організацій, установ, на території яких розташовані зелені насадження; сприяння створенню та формуванню високодекоративних і екологічно ефективних та стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень; використання даних інвентаризації під час розроблення у населених пунктах програм розвитку зеленого господарства; відновлення, реконструкції та експлуатації об’єктів зеленого господарства та проведення в необхідних випадках профілактичних, лікувальних заходів; організації невиснажливого використання озеленених територій; встановлення відповідності кількості зелених насаджень чинним будівельним та санітарним нормам.

При детальній інвентаризації слід вказувати, до якого рослинного угруповання відноситься дерево (масив, куртина, група, солітер, рядова посадка, жива огорожа і т.п.) і яке композиційно-декоративне значення має дане угруповання для парку-пам’ятки.

Під час роботи складається відомість подеревної інвентаризації насаджень (додаток 5), у якій для кожного конкретного дерева виділеної групи вказуються українська і латинська назва породи, виду, форми, сорту; загальна висота і висота штамбу; діаметр стовбура на висоті 1,3 м; ширина, форма крони і її щільність; приблизний вік. Крім цього необхідно фіксувати і декоративні якості рослин: колір і фактуру кори, колір і форму квітів, суцвіть і плодів; форму і будову листків і хвої, особливості будови стовбура і т.п. Вказується загальний санітарний стан угруповання, наявність підросту і його висота, наявність трав’яного вкриття. Для алей, живоплотів, бордюрів вказується протяжність (у м.п.).

Вік насаджень визначається за допомогою спеціального бурава, яким просверлюється отвір в стовбурі на висоті 1.3 м від кореневої шийки; добутий таким чином керн деревини дає можливість підрахувати річні кільця від серцевини до краю стовбура. За кільцями можна визначити різноманітні сприятливі і несприятливі періоди розвитку дерева. Вік дерев, старших за 40 років, визначається з точністю до 10 років, більш молоді екземпляри – з точністю до 5 років.

Після обстеження насаджень слід встановити загальне співвідношення закритих і відкритих просторів та вказати площу паркових територій, що відрізняються умовами зростання.

Одним із критеріїв оцінки існуючих зелених насаджень є їх санітарний стан, тому при описі насаджень рекомендується відзначати наявні шкідливі захворювання і пошкодження та ступінь ураження насаджень. Результатом такого обстеження повинна бути карта розповсюдження основних джерел шкідливих комах і захворювань на всій території парку-пам’ятки.

Ландшафтна таксація являє собою метод передпроектного вивчення і оцінки території, який проводиться з метою виявлення і опису таксаційних виділів за їх біологічними, ландшафтно-архітектурними, санітарно-гігієнічними та захисними ознаками і станом, що використовується при розробці заходів з архітектурного планування території крупних парків та лісопарків, догляду за насадженнями і покращення сформованих ландшафтів.

В основі методів ландшафтної таксації лежить завдання отримати комплексне уявлення про ділянку як біогеоценоз. При цьому використовують метод лісової таксації, яка характеризує об’єкт з лісівничого боку, і в додаток до цього визначає і оцінює ознаки, які відображають ландшафтні і структурні (пейзажні) властивості. Ландшафтні виділи оцінюються за санітарно-гігієнічними, естетичними властивостями, за життєвістю, проглядністю (оглядністю) і прохідністю, за характером розташування дерев по площі, зімкнутістю деревного намету. Встановлюються існуючий і проектований типи лісопаркового ландшафту, які визначаються за станом і біологічними особливостями.

Метод ландшафтної таксації повинен дати повну просторову ландшафтну картину лісопаркового масиву, сучасне співвідношення площ закритих, напівзакритих і відкритих просторів, синтезовану якісну оцінку ландшафтів, на основі чого проводяться необхідні господарські заходи.

Як лісівнича, так і ландшафтно-структурна (пейзажна) характеристики відображаються у таксаційному описі за встановленою формою (додаток 6), а також у графічному матеріалі: плані насаджень, схемі існуючих ландшафтів з їх естетичною оцінкою.

В паркових насадженнях при ландшафтній таксації територія розподіляється на ландшафтні виділи, які диференціюються за складом основних деревних порід. Для кожного виділу, крім перерахованих даних, слід вказувати місцеположення і мікрорельєф, експозицію схилів, вид обстежуваної ділянки, середню висоту (в метрах за переважаючою породою), середній діаметр і середню відстань між окремими групами дерев, а також приналежність до історичного періоду. Основою для виділення рослинного угруповання є не лише таксаційні показники. В тих випадках, коли група або куртина дають закінчене зорове враження і сприймаються як самостійний елемент композиції, вони записуються окремо і заносяться у відомість ландшафтної таксації під римською цифрою. Якщо елементи декоративних груп, куртин, алей, живоплотів та інших потребують виділення, то до римської цифри додається арабська, якщо ж вимагається розділення елементів угруповання, то додається буква (наприклад, ІІ-7-б). При характеристиці змішаних масивів записуються формули їх породного складу. Наприклад, існує масив, в якому 40% берези, 30% ялини і 30% осики. Формула такого масиву виглядатиме так: 4Б3См3Ос.

Під таким шифром ведеться облік відповідного рослинного угруповання у таксаційному описі.

Для кожного ландшафтного виділу встановлюються такі характеристики: тип ландшафту, клас естетичної оцінки та рекреаційної стійкості, стадію рекреаційної дигресії насаджень, прохідність та проглядність, категорію рекреаційної оцінки.

Виконання роботи

Кожен студент обирає ділянку у парку, на якій виконує поетапно ландшафтну оцінку території, зокрема ландшафтну таксацію (не менше 5 виділів) та інвентаризацію насаджень (площа ділянки – 0,5 га). Паралельно виконується опорний план території із зазначенням облікованих дерев та ландшафтних виділів. Закінченою роботою вважається наявність:

• відомість подеревної інвентаризації насаджень (додаток 5);

• відомість ландшафтної таксації ділянки (додаток 6);

• опорний план території, М 1:500-1:250 (додаток 7).