ЗМІСТ

ВСТУП	3
І. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ	5
Практичне заняття № 1	5
Практичне заняття № 2	6
Практичне заняття № 3	7
Практичне заняття № 4	9
Практичне заняття № 5	12
Практичне заняття № 6	14
Практичне заняття № 7	15
Практичне заняття № 8	19
Практичне заняття № 9	21
Практичне заняття № 10	22
ІІ. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ	25
ІІІ. ГЛОСАРІЙ	27
IV. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА	35
V. ДОДАТКИ	39
Додаток 1	39
Додаток 2	44
Додаток 3	47
Додаток 4	48
Додаток 5	51
Додаток 6	52
Додаток 7	53
Додаток 8	54

ВСТУП

Старовинні парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва є вагомою часткою культурно-історичної спадщини нашої держави. Значення таких об’єктів велике, оскільки вони є взірцями формування неперевершених рослинних композицій, раціонального використання місцевих природних компонентів ландшафту (рельєфу, води, рослинності) та досягнень науки і техніки в галузі паркобудування. Велика кількість парків-пам’яток державного і місцевого значення мають цінність як об’єкти рекреації, туризму, оздоровлення, є територіями спеціальних навчальних закладів. Окремі парки, які володіють значним асортиментом деревно-чагарникових рослин, можуть розглядатися як науково-дослідні установи та насіннєві станції для розмноження і поширення цінних у дендрологічному відношенні порід. Таким чином, старовинні парки представляють собою унікальні ландшафтні утворення, які повинні раціонально використовуватися і ретельно оберігатися.

Однак, серед великої кількості парків-пам’яток минулого, в наші дні у задовільному стані їх збереглося небагато, оскільки окремі об’єкти зазнали помітних планувальних змін. Відсутність догляду, використання паркової території не за призначенням, зміна функцій призвели до перепланування окремих ділянок. У багатьох парках з’явилися нові споруди, не передбачені першопочатковими проектами. Впродовж багатьох років експлуатації вносилися непоправні зміни в загальну структуру паркового комплексу.

Як свідчить аналіз літературних джерел, вітчизняна містобудівельна практика ще не накопичила достатнього теоретичного і практичного досвіду у проектуванні та відновленні старовинних паркових комплексів. Вивчення різноманітних методик (переважно російських та зарубіжних) показує, що всі вони відрізняються одна від одної внаслідок різних містобудівельних ситуацій, особливостей сталевої побудови, ступеня збереженості парків, завдань реконструкції, складності здійснення робіт в натурі, набутого досвіду проведення таких робіт. Однак, окремі їх положення можуть бути використані при розробленні проектів відновлення парків України. Виконані раніше у нашій державі проекти реконструкції таких відомих парків як «Софіївка», «Тростянець», «Сокиринці», «Качанівка» тощо поклали початок серії робіт з дослідження старовинних парків, проектування їх відновлення, ландшафтного облаштування та пристосування до нових умов експлуатації.

Вивчення реального стану парків-пам’яток садово-паркового мистецтва обумовлено рядом причин, головними з яких є адаптація до нових умов експлуатації та зміна структури ландшафтів, яка пов’язана з віковими характеристиками рослинності. Відновлення парків повинно проводитись комплексно: реставрація найбільш цінних елементів ландшафтів, реконструкція насаджень у ландшафтних виділах, консервація дерев та чагарників, що підлягають охороні, адаптація всього паркового комплексу до сучасних умов. Основою цих робіт є формування стійких і довговічних високодекоративних насаджень, що можливе лише за наявності відповідних спеціалістів.

Дослідження старовинних парків, аналіз їх сучасної планувальної структури, а також розробка методів з відновлення парків-пам’яток є основними напрямками навчальної дисципліни «Консервація, реставрація та реконструкція садово-паркових об’єктів», яка входить у базовий курс підготовки спеціалістів напрямів «Садово-паркове господарство» та «Ландшафтна архітектура», у процесі вивчення якої студенти повинні:

- знати класифікацію садово-паркових об’єктів залежно від різних факторів; стилістичні особливості парків-пам’яток садово-паркового мистецтва різних часових періодів та функціонального призначення; методику передпроектного аналізу об’єкту, що підлягає відновленню; специфіку виконання проектних робіт з реконструкції, реставрації, консервації, адаптації, відтворення об’єктів садово-паркового мистецтва, залежно від офіційного статусу, часу створення функціонального призначення, ступеня збереженості та інших особливостей;

- вміти проводити аналіз архівних матеріалів для вивчення історії створення, формування та розвитку об’єкту садово-паркового мистецтва, що підлягає відновленню; проводити культурно-історичну, ландшафтно-композиційну, естетичну оцінки, а також комплексний аналіз загального стану території об’єкту садово-паркового мистецтва; використовувати знання з історії садово-паркового мистецтва при дослідженні парків-пам’яток садово-паркового мистецтва та розробці пропозицій щодо проведення реставраційних робіт; застосовувати в натурі методи виконання робіт з реконструкції, реставрації, адаптації об’єктів садово-паркового мистецтва до сучасних містобудівельних, соціальних, екологічних та інших умов.

У зв’язку з тим, що роботи з реставрації потребують специфічного підходу, в дисципліну включені теми, що не розбиралися в попередніх дисциплінах навчального плану та курсу «Ландшафтна архітектура», а також вивчення спеціальної термінології. Навчальним планом передбачено лекційні, лабораторні заняття та самостійну роботу студентів.

І. Практичні заняття Практичне заняття № 1

Тема заняття. Історичні етапи розвитку садово-паркового мистецтва України

Мета заняття. На основі лекційного матеріалу та літературних джерел ознайомитися з переліком найвідоміших старовинних парків України, історією їх створення та сучасним станом

Теоретична частина

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – це цінні взірці паркового будівництва, які мають природничо-наукове, дидактичне, історико-меморіальне, культурне, естетичне та соціальне значення. В Україні налічується понад 500 парків-пам’яток, ландшафтне, естетичне та соціальне значення яких величезне. Всього на території нашої держави знаходиться 88 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (додаток 1). В свою чергу, до природно-заповідного фонду Львівської області належить 61 парк-пам’ятка, з них шість – загальнодержавного значення (додаток 2).

За останні кілька століть (XVII-XIX) старовинні парки нашого краю формувалися в різних умовах, належали різним власникам і виконували різноманітні функції. Основні відмінності між ними полягають у складі основних архітектурно-ландшафтних компонентів. За цією характеристикою після натурних обстежень, а також на основі аналізу літературних джерел на території Львівщини ми виділяємо: призамкові парки, палацово-паркові комплекси, садибні, курортні, дендрологічні парки, а також натуралістичні парки, у яких відсутні архітектурні елементи, однак найбільшу цінність представляють рослинні композиції.

Виконання роботи

За вибором студент пише реферат стосовно історії одного із старовинних парків України (чи регіону проживання). Теми рефератів обираються студентами із додатків 1-2.

Реферат виконується на стандартних листах формату А4 рукописно чи на комп’ютері. Склад реферату: титульний лист, зміст, основний текст, список використаної літератури. Обов’язковою вимогою є супровід тексту ілюстраціями та посиланнями на джерело.

Обсяг реферату – не менше 10 сторінок.

Захист реферату відбувається на практичному (семінарському) занятті в присутності усієї групи студентів. Доповідь супроводжується презентацією з використанням мультимедійної техніки.

Практичне заняття № 2

Тема. Розробка класифікаційної схеми старовинних парків

Мета. На основі лекційного матеріалу та літературних джерел ознайомитися із основними класифікаційними одиницями парків та навчитися застосовувати їх на практиці

Теоретична частина

У сучасній містобудівельній практиці існують різні класифікації садово-паркових об’єктів. У кожній з них визначаються власні терміни, зумовлені різними теоретичними підходами.

У 1974 р. групою авторів (Ю.О. Бондар та ін.) парки було розділено за двома класифікаційними ознаками: I – за містобудівельною характеристикою та II – за особливостями композиційного вирішення.

В свою чергу групу I було розподілено на підгрупи за такими ознаками:

а) за величиною – малі парки (площею до 10 га), середні (від 10 до 50 га), великі (від 50 до 200 га), крупні (більше 200 га);

б) за розташуванням на території України – міські, селищні, сільські, міжсільські;

в) за значимістю – державного значення, місцевого значення;

г) за відомчою приналежністю;

д) за функціональним використанням – рекреаційні, рекреаційно-туристичні, науково-пізнавальні (в т.ч. парки-музеї, арборетуми, ботанічні сади, дослідні бази АН та ін.), навчально-виховні, оздоровчі тощо.

Група II розподілена за такими ознаками:

а) за часом виникнення і формування парку – старовинні (XVI-XIX ст., поч. XX ст.) і сучасні, створені у післявоєнний період;

б) за стилевою характеристикою архітектурно-планувального вирішення – регулярні, пейзажні, комбіновані (змішані);

в) за складом основних компонентів паркового ландшафту – архітектурно-ландшафтні парки, в яких кількість, розмір і цінність пам’яток архітектури є переважаючим елементом організації парку; культурно-ландшафтні, в композиції яких домінують споруди, пов’язані з розвитком історії та культури; природно-ландшафтні, побудовані на основі звичайних природних форм з незначною кількістю підпорядкованих об’єктів архітектури;

г) за ступенем збереженості основних історичних компонентів – добре збережені (архітектурно-планувальні елементи збереглися повністю і експлуатуються); частково збережені (не більше 50% компонентів збереглося і знаходиться у відносно задовільному стані); погано збережені (зазнали корінних змін і їх відновлення часто є недоцільним);

д) за культурно-історичною та естетичною цінністю парків, залежно від цінності об’єктів культури, архітектури, дендрології.

Виконання роботи

Під час практичного заняття на карті Львівської області зазначаються найбільш відомі старовинні парки, що входять до реєстру парків-пам’яток Львівщини (додаток 2). Графіка виконання роботи довільна – від руки або на комп’ютері.

Із запропонованого списку за вибором студента для 10 старовинних парків скласти класифікаційну схему (за прикладом додатку 3). Робота виконується на стандартних листах формату А4 у вигляді таблиці: по вертикалі вказуються класифікаційні ознаки, по горизонталі – назви парків.