- •1)Визначити мету, завдання, сутність процесу рп.
- •2)Охарактеризувати основні правила вилучення речових доказів та їх збереження.
- •3)Стадія кримінального процесу, їх характеристика
- •4)Способи фіксації огляду місця події, їх характеристика
- •5)Принципи процесу розслідування пожеж, їх характеристика.
- •6)Методика фіксації місця пожежі проведенням фотозйомки
- •7) Розкрити поняття “речових доказів”, процесуальні вимоги до їх вилучення.
- •8)Пожежно-технічне розслідування за фактом пожежі: мета, порядок проведення, оформлення результатів.
- •9)Визначити учасників кримінально-процесуальної діяльності розкрити їх права та обов’язки.
- •10) Форми проведення досудового розслідування, їх характеристика
- •11) Порядок прийому, реєстрації, обліку заяв, повідомлень та іншої інформації про пожежі та злочини пов’язані з ними в органах мнс.
- •12) Поняття дізнання. Дпн як орган дізнання. Структура органів дізнання системи мнс.
- •13) Порядок обліку пожеж та їх наслідків.
- •14)Процесуальні підстави до порушення кримінальної справи
- •15) Види пожежно-технічної експертизи, їх характеристика.
- •16) Порядок обліку пожеж та матеріальних втрат.
- •17) Підстави кримінальної відповідальності згідно кк України.
- •18) Кваліфікація навмисного знищення чужого майна
- •19) Поняття злочину та його ознаки.
- •20) Права та обов’язки особи, яка здійснює дізнання.
- •21) Відмінність злочинів від незлочинних правопорушень.
- •22) Кваліфікація статті 270 кк України.
- •23) Кваліфікація статті 194 кк України.
- •24)Види пожежо-технічної експертизи
- •25) Визначити форми проведення досудового розслідування, дати їм характеристику.
- •27) Визначити основні показники за якими оцінюється робота органів дізнання.
- •28) Основні завдання органів дізнання системи мнс.
- •29) Права та обов’язки особи, яка здійснює дізнання по пожежам.
- •30) Строки проведення дізнання і попереднього слідства, процесуальні підстави їх проведення.
- •32)Показники роботи місцевих органів дізнання системи мнс
- •33)Охарактеризуйте загальний етап огляду місця пожежі
17) Підстави кримінальної відповідальності згідно кк України.
кримінальна відповідальність — це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. У цьому положенні закону міститься відповідь на питання, за що і на якій підставі особа підлягає кримінальній відповідальності. Очевидно, що вона підлягає кримінальній відповідальності за вчинення такого суспільне небезпечного діяння, що містить ознаки певного складу злочину, передбаченого КК.
18) Кваліфікація навмисного знищення чужого майна
Кваліфікуючими ознаками навмисного знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ч. 2 ст. 89 КК) є:
І) знищення або пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу за умови, що цей підпал був загальнонебезпечним, тобто створював загрозу вогнем для інших майнових об'єктів чи для життя або здоров'я людей. Знищення або пошкодження підпалом певної речі, наприклад автомобіля далеко від будівель, споруд, у полі, не може вважатися кваліфікованим;
2) знищення або пошкодження майна іншим загально-небезпечним способом — вибухом, затопленням чи Іншими подібними діями, які створюють значну небезпеку для людей або предметів, крім тих, на які був спрямований злочин. Неправильно, зокрема, за ч. 2 ст. 89 КК були кваліфіковані дії М. Його було визнано винним у тому, що він, у стані сп'яніння викрав автобус, що належав АТП. У дорозі він, умисно наїхавши на дерево, загальнонебезпечним способом пошкодив автобус, завдавши автопідпри-ємству збитків на суму 582 крб.
3) знищення або пошкодження лісових масивів шляхом підпалу, що заподіяло істотної шкоди. Істотним пошкодженням лісового масиву вважається заподіяння шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність. Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або лісових масивів шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, яке спричинило людські жертви (за умови необережної загибелі хоч би однієї особи; умисно заподіяна смерть за таких обставин утворює сукупність злочинів), або завдало особливо великої шкоди (зруйнування важливого об'єкта, заподіяння тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін.) кваліфікується за ч. З ст. 89 КК.
19) Поняття злочину та його ознаки.
Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини.
злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Наявність чотирьох обов'язкових ознак злочину: суспільної небезпечності, винності, протиправності і караності.
2Суспільна небезпечність діяння. Найістотніша, головна ознака злочину - це його суспільна небезпечність. як властивість злочину заподіювати тяжку шкоду пануючому в суспільстві правопорядку або ставити в загрозу заподіяння такої шкоди.
Суспільна небезпечність злочину - це його об’єктивна проява, його зовнішня шкідливість.
Суспільна небезпечність визначається:
Ø Суспільною цінністю, важливістю тих суспільних відносин (об’єкту), на які спрямовано посягання;
Ø Характером та розміром заподіяної шкоди;
Ø Способом дії;
Ø Мотивами дії;
Ø Ступенем вини.
Винність діяння. Згідно зі ст. 3 КК злочином може бути визнано тільки винне діяння, тобто вчинене навмисно чи необережно.
Невинне заподіяння суспільно небезпечної шкоди (casus) злочином не визнається.
Караність діяння. Визнання діяння злочином значить, разом з тим, визнання і його караності, оскільки воно заборонено з погрозою покарання.
Як немає покарання без злочину, так немає і злочину без покарання.
Протиправність діяння - це обов’язкова, невід’ємна ознака злочину. Вона вказана в ст.3 та в ст.7 КК.
Злочином може бути визнано лише таке діяння, яке позначене в законі, передбачено законом.