20. Біотехнологія

1. Ерліфтний біотехнологічний ферментер – ферментер, де клітини аеруються і відбувається масообмін у рідкому середовищі за рахунок:

1. бульбашок повітря, що поступає у об’єм знизу;

2. механічного перемішування;

3. перемішуванням газами від ферментаційних процесів;

4. дифузії і броунівського руху.

2. Твердофазна ферментація – культивування у біотехнології, при якому поживні речовини безпосередньо:

1. не розчинені у рідкому середовищі і ріст клітин здійснюється за рахунок твердого субстрату;

2. розчинені у рідкому середовищі, а ріст клітин відбувається на поверхні твердого субстрату;

3. ріст з утворенням твердої біомаси;

4. ріст на твердих носіях.

3. Біотехнологічний ферментер із закріпленими носіями та ферментер із носіями, що плавають, містить носії:

1. для імобілізації клітин;

2. для кращого перемішування;

3. для зменшення травмування клітин;

4. для підвищення продуктивності культур.

4. Біотехнологічний ферментер для неперервних культур має конструкцію, що:

1. регулює одночасні відбір культури і/або використаного середовища і надходження у ферментер такого ж об’єму свіжого середовища;

2. передбачає культивування культури у замкненому режимі, без надходження свіжого середовища і без відбору використаного середовища чи клітин культури;

3. дає можливість безперервно обробляти субстрати клітини ферментами по завершенню культивування;

4. забезпечує безперервну подачу у ферментер кінцевого продукту для його обробки ферментами.

5. Цитокініни – клас регуляторів росту у біотехнології рослин, що стимулюють поділ клітин і ріст:

1. коріння;

2. надземної частини;

3. коріння і надземної частини;

4. лише генеративних органів.

6. Ауксини – клас гормонів у біотехнології рослин – регуляторів росту рослин:

1. Ауксини стимулюють ріст коріння;

2. Ауксини стимулюють ріст надземної частини;

3. коріння і надземної частини;

4. лише генеративних органів.

7. Біоконверсія у біотехнології – це:

1. перетворення органічної сполуки чи молекули у комерційний продукт через ензиматичні реакції, здійснювані мікробами. Це мінімізує кількість стадій хімічного синтезу;

2. прискорений розклад відходів з допомогою мікробів;

3. заборона біологічної зброї;

4. Переміщення мікробів у біотехнологічних ферментерах.

8. Біолістика – це метод введення ДНК у клітини:

1. тварини чи рослини з допомогою вкритих ДНК мікропрожектилів, які розганяються під тиском до великої швидкості і ударяються у ці клітини;

2. лише тварини з допомогою вкритих ДНК мікропрожектилів, які розганяються під тиском до великої швидкості і ударяються у ці клітини;

3. виключно з метою інактивації присутніх там вірусів або віріонів;

4. для введення генетичних змін у клітині.

9. Біоремедіація – біотехнологія, яка використовує:

1. мікроби, а іноді - і рослини для перетворення хімічних та біологічних забруднень у воді і ґрунті у нетоксичні відходи;

2. рослини для укріплення еродованих схилів;

3. мікробіологічні удобрення;

4. лікування з використанням живих мікробів.

10. Калюс – це недиференційована тканина у біотехнології рослин, яка утворюється, як правило:

1. із стебла чи листа у культурі тканин або із інших частин чи навіть із однієї клітини in vitro;

2. лише на зрізах листа або стебла у культурі тканин in vitro;

3. у апікальній меристемі Г) на кореневому чохлику.

11. Катаболіт активуючий білок (catabolite activator protein - CAP) – це протеїн, який приймає участь у регуляції:

1. lac-оперону;

2. trp-оперону;

3. і lac-оперону, і trp-оперону;

4. росту клітин у біотехнологічному виробництві.

12. 5'-кепка (5'-сар):

1. хімічна модифікація 5'-кінця мРНК еукаріотів, під час процесінгу метилгуанозином;

2. приєднаний до 5'-кінця lac-оперону катаболіт активуючий білок (САР);

3. носій клітин у біотехнології;

4. кришка біотехнологічної пробірки.

13. кДНК у біотехнології –це:

1. комплементарна подвійна ДНК, яка синтезується in vitro оберненою транскриптазою (ревертазою) і ДНК полімеразою з використанням мРНК як матриці;

2. будь-яка комплементарна ДНК;

3. одинарна комплементарна ДНК;

4. штучно комбінована ДНК із ДНК кількох видів.

14. A. tumefaciens можна використати у біотехнології для генетичної трансформації:

1. рослин;

2. грибів;

3. ссавців;

4. птахів.

15. Біочіпи:

1. пристрої з використанням біологічних об’єктів чи їхніх компонентів;

2. послідовності на липких кінцях ДНК;

3. носії для культивування живих біологічних об’єктів;

4. набір нуклеотидів для біотехнологічних потреб.

16. Лімітуючий інгредіент у поживному біотехнологічному середовищі використовується у системі:

1. турбідостату;

2. хемостату;

3. турбідостату і хемостату.

17. Ксенотрансплант:

1. тканина чи орган від одного виду пересаджені іншому виду;

2. тканина оброблена ксенобіотиком для біотехнологічних потреб;

3. внесений чужорідний фрагмент ДНК у природну ДНК;

4. шкідливий продукт.

18. Бібліотека кДНК у біотехнології – колекція:

1. комплементарних ДНК;

2. експресованих мРНК, як правило, із специфічних тканин, клонованих як кДНК В) набір штучно комбінованих нуклеотидів ДНК;

3. набір конкурентних ДНК.

19. Химера у біотехнології – це:

1. рекомбінантна ДНК молекула чи організм, що містить послідовності різних організмів;

2. у рослин - соматична химера, що складається із клітин різних організмів;

3. соматична химера у тварин внаслідок трансгенозу;

4. вроджені патології плоду рослин чи тварин.

20. Мікроін’єкція:

1. пряма ін’єкція ДНК чи терапевтичного засобу у клітину через мікрокапіляр Б) пряма ін’єкція виключно ДНК у клітину через мікрокапіляр;

2. проникнення ДНК у клітину-реципієнт під час кон’югації;

3. введення мікро елементів у біотехнологічний ферментер.

21. Білок одноклітинних у біотехнології – це:

1. суха маса клітин мікроорганізмів, яка може бути використана як корм тваринам чи їжа для людини;

2. білок, який пригнічує фор мування тканини культури рослини in vitro;

3. загальний білок одноклітинних організмів у біотехнологічних дослідженнях;

4. білок ікри або яєць.

22. Протопласт у біотехнології – це клітина:

1. рослини, бактерії чи дріжджів без клітинної стінки;

2. попередник;

3. ембріональна стовбурна;

4. базального шару.

23. Білок- репресор у біотехнології:

1. зв’язується з ділянкою промотора чи оператора і блокує прикріплення РНК полімерази, що запобігає транскрипції;

2. добавка до середовища, яка пригнічує ріст;

3. білок для зменшення кислотності шлунку;

4. захисний білок, який синтезується у відповідь на „вакцинацію” рослини.

24. Ліпосомний переніс у біотехнології:

1. природний переніс поживних речовин через мембрану у ліпосомі;

2. штучний переніс у клітину еукаріоту ДНК, РНК або терапевтичного агенту з допомогою штучної ліпідної двошарової везикули, утвореної із водної суспензії молекул фосфоліпідів;

3. природний переніс через мембрану генетичного матеріалу у ліпосомі Г) природний переніс іонів кальцію через мембрану у ліпосомі.

25. Лізогенний фаг у біотехнології:

1. літичний фаг, після інтеграції у геном бактерій, не викликає їх лізис;

2. бактеріофаг, який після інтеграції у геном бактерій, не викликає їх лізису;

3. фаг, який розчиняється ензимами і таким чином дезактивується клітиною;

4. фаг який поступово втрачається культурою.

26. Турбідостат – система неперервної культури у біотехнології із постійним контролем концентрації клітин культури:

1. за її оптичними характеристиками;

2. за її термічними характеристиками;

3. за рівнем рН Г) за рівнем споживання певних сполук.

27. Когезивні кінці у біотехнології:

1. кінці ДНК із 5' або 3' кінцями, які виступають і які утворюються після дії рестриктази і можуть об’єднуватися із такими ж кінцями, вирізаними цією ж рестриктазою;

2. тупі кінці ДНК після дії рестриктаз;

3. фланкуючі ділянки для гомологічної рекомбінації;

4. ділянки гену, які кодують адгезію бактерій.

28. Когезивні терміни (сos-ділянки) у біотехнології – це:

1. 12 пар основ довжиною одноланцюгові комплементарні кінці ДНК бактеріофагу λ, які утворюються після пакування конкатемерної ДНК у головки фагу;

2. послідовності впізнавання рестриктазами В) тупі кінці ДНК після дії рестриктаз;

3. це послідовності плазміди.

29. Компетентні клітини бактерій у біотехнології – це:

1. такі, які здатні вбирати в себе ДНК без додаткової стимуляції до цього;

2. імунокомпетентні клітини;

3. клітини, здатні розрізняти ДНК свого виду;

4. клітини, здатні до диференціації у певний тип клітин.

30. Вторинні метаболіти утворюються під час:

1. трофофази;

2. ідіофази;

3. протягом усього періоду росту культури;

4. під час зберігання готового біотехнологічного продукту.

31. Консенсус-послідовність у біотехнології – це:

1. дуже консервативна послідовність ДНК, наприклад, промотора, або білка, яка показує нуклеотиди або амінокислоти, відповідно, які найчастіше виявляють у кожній позиції;

2. cos ділянки фагу λ;

3. найбільш мінлива послідовність, залежна від впливу середовища росту;

4. енгансер.

32. ДНК-лінкер у біотехнології – це:

1. синтетичний олігонуклеотид, який містить рестрикційну ділянку, яку об’єднують із кінцями ДНК фрагментів для створення рестрикційної ділянки для клонування;

2. фосфорамідит;

3. синтетичний нуклеотид для зв’язування різнорідної ДНК;

4. молекула-спейсер.

33. Трансфекція у біотехнології – це переніс ДНК у:

1. клітини еукаріотів;

2. клітини прокаріотів;

3. клітини еукаріотів і прокаріотів;

4. фаги.

34. Трансформація у біотехнології:

1. переродження нормальної клітини у ракову;

2. вбирання ДНК клітиною, як правило, бактерією чи дріжджами і її експресія;

3. зміна розмірів клітин;

4. зміна форми клітин.

35. Трансдукція у біотехнології:

1. перенесення ДНК від однієї клітини до іншої із допомогою віруса;

2. перенесення ДНК від однієї клітини до іншої без допомоги вектора;

3. пробивання пор у плазматичній мембрані;

4. перенесення речовин через пори у плазматичній мембрані.

36. Тотипотентність у біотехнології:

1. здатність клітин до поділу і диференціації у будь-який тип тканини;

2. відторгнення чужорідних тканин;

3. здатність до переродження у ракові клітини;

4. час, протягом якого клітинну лінію можна підтримувати у культурі із пересівом на свіжі середовища.

37. Хемостат найбільш стійкий і ефективний при швидкостях розведення:

1. нижчих;

2. вищих;

3. середніх;

4. стійкість і ефективність не залежить від швидкості розведення при біотехнологічному процесі.

38. Стовбурові клітини у біотехнології:

1. клітини-прекурсори, які діляться, і нащадки яких утворюють диференційовані тканини;

2. клітини спинного мозку;

3. клітини епітелію травного тракту;

4. клітини кісток.

39. Експлант у біотехнології:

1. зріз тканини рослини, з якого можна регенерувати цілу рослину;

2. частина тканини чи орган тварини для пересадки реципієнту;

3. рослина із екстра-властивостями;

4. рослина не здатна до виживання in vitro.

40. Поточна цитометрія у біотехнології:

1. метод сортування клітин і метафазних хромосом;

2. вимірювання розмірів клітин у рідкій фазі;

3. вимірювання швидкості руху еритроцитів та інших кров’яних тілець через судини; 4. дослідження руху цитоплазми у клітинах.

41. У 2008 р. біотехнологами було відкрито NDM-1. це:

1. невелика частина генів, яка надає бактеріям стійкості до всіх відомих на даний час антибіотиків;

2. білок –регулятор поділу клітин бактерій;

3. новий штамм вірусу гриппу;

4. мобільна частина геному фагу.