4.1. Методика викладання лекції

Розмаїття форм і методів організації навчального процесу, застосування інноваційних освітніх технологій у вищій школі, пошуки альтернативних шляхів передачі знань не змогли вплинути на фундаментальність лекційно-семінарської форми організації занять, що в абсолютній більшості вузів залишається провідною. Сама назва свідчить про те, що одним з базових компонентів є лекція.

Лекція − чіткий, системний виклад окремої наукової проблеми або теми. Мета лекції полягає в допомозі студентам оволодіти методами самостійної роботи з підручниками, посібниками, першоджерелами. Тож лекція − один з найважливіших чинників в організації навчальної діяльності студентів. Вона є методологічна й організаційна основа для всіх навчальних занять, зокрема й самостійних. Методологічна, тому що вводить студента в науку загалом, надає навчальному курсу концептуальності; організаційна − тому що решта форм навчальних занять так чи інакше "зав'язані" на лекцію, найчастіше логічно заплановані після неї, спираються на неї змістовно і тематично. Її основна дидактична мета − формування орієнтувальної теоретичної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.

Лекція являється основою для подальшої самостійної роботи. Вона справляє виховну і розвиваючу дію в процесі взаємодії викладача і студента, розвиває інтерес до науки, творчі здібності, інтелектуальну й емоційно-вольову сферу особистості, сприйняття, пам'ять.

Разом з тим, у методичній літературі висловлюються неоднозначні думки з приводу лекції як форми навчання. Прихильники традиційної дидактики вбачають в ній переваги, а от опоненти цієї теорії натомість висловлюють негативні доводи, щодо лекції. Тож пропоную розглянути основні переваги та

Теоретико – методичні аспекти обліку податку на додану вартість

Прізвище

Підпис

Дата

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ: «ОБЛІК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ»

Літера

Аркуш

Аркушів

Розробив

Лабун О.О.

Д

63

14

Консультант

Голубєва Т.С.

Кафедра економіки, обліку і аудиту, 2013 р.

Керівник

Голубєва Т.С.

- лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія);

• лекція певною мірою привчає студента до пасивного при­власнення чужих думок, не стимулює тягу до самостійного на­вчання, не забезпечує індивідуального, диференційованого підхо­ду до навчання;

- лекція слугує своєрідним дороговказом для студентів, ком­пасом у неосяжному морі наукової інформації;

- великі потоки слухачів (понад 50) позбавляють викладача можливості ефективно управляти розумовою діяльністю сту­дентів;

• у процесі читання лекції можна врахувати специфіку про­фесійної підготовки студентів, їхні інтереси;

• студенти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування;

• зміст лекції, процес читання містять у собі значні виховні можливості з погляду розвитку інтелекту студентів, формуван­ня морально-духовних якостей, культури спілкування, станов­лення професійної культури майбутніх фахівців;

• інформація, яку подає викладач, спрямована, в основно­му, на слухову пам’ять студента. Цей вид пам’яті досить недо­сконалий. Сприйнята інформація утримується в короткотермі­новій пам’яті невеликий проміжок часу.

• лекція вирізняється своєю економічністю. Студент має мож­ливість за порівняно короткий час отримати значний обсяг науко­вої інформації, до того ж насиченої найновішим матеріалом;

• лекція не відповідає новітнім тенденціям підготовки фахівця, адже на практиці очікують спеціалістів, які мають не тільки певні знання, але й більшою мірою - вміння та навички роботи;

• участь студентів у педагогічному дійстві, яке називається лекцією, є корисною школою для тих, хто у майбутньому буде займатися науково-педагогічною діяльністю;

• на сучасному етапі викладач перестав бути єдиним джерелом знань, а тому набагато ефективнішою є самостійна робота слухача із підручниками, Інтернет;

• лекція незамінна, коли має місце дефіцит літератури.

• лекція регламентована у часі, а тому далеко не завжди можна висвітлити всі питання належним чином.

Функція лекції

Визначення

Інформаційна

Лекція – джерело адаптованої для студентів наукової інформації. При цьому, у зв’язку з особистістю лектора ця інформація має особистісне забарвлення.

Орієнтовна

Лекція орієнтує в науковій літературі показом генезису теорій, ідей: ким, коли вони вивчалися, якими об’єктивними вимогами розвитку суспільства та виробництва спонукалися.

Пояснювальна, роз’яснювальна

Насамперед це стосується основних наукових понять, які необхідно засвоїти студентам, через формування цих понять у свідомості студентів. Зміст лекцій містить стислі характеристики наукових понять, роз’яснення цих понять, їх визначень, пояснення значення кожного слова, що входить до структури визначення.

Перекопувальна

Здійснюється насамперед через доказові ствердження лектора. Слушність положень, що висуваються на лекції, забезпечуються реальними фактами та логікою подання матеріалу. Доказ фактами використовують, коли роблять теоретичні висновки на підставі узагальнення експериментальних фактів. Логічні докази - це такі міркування, у процесі яких одна думка обґрунтовується за допомогою іншої.

Підсумкова

Лекція, крім повідомлення необхідної наукової інформації має захопити студентів ідеями, викликати бажання поглибити свої наукові знання, почати власну дослідну роботу.

Принцип

Сутність принципу

1

2

Цілеспрямованості у навчанні

Застосування цього принципу вимагає від учителя знання основної мети освіти, завдань навчання в сучасній школі, уміння в конкретній ситуації ставити оптимальні завдання навчання, розвитку і виховання, враховуючи реальні навчальні можливості студентів. Плануючи зміст, методи і форми навчання, учитель повинен забезпечити усвідомлення учнями всього комплексу завдань кожного уроку. Ці завдання мають відображати основні ланки процесу засвоєння знань: від сприймання навчальної інформації до використання знань на практиці.

Науковості

Передбачає розкриття причинно-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій, включення в засоби навчання науково перевірених знань, які відповідають сучасному рівню розвитку науки.

Систематичності та послідовності

Вимагає дотримання наступності у вивченні окремих тем і навчальних дисциплін, забезпечення логічних зв'язків між засвоєнням способів дій і знань, між формами і методами навчання та формами і методами контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів, передбачає безперервний перехід від нижчого до вищого ступеня викладання та учіння.

Доступності

За цим принципом методи і засоби навчання слід добирати відповідно до рівня розумового, морального і фізичного розвитку учнів, щоб інтелектуально та фізично не перевантажити їх. Проте це не означає, що зміст навчального матеріалу має бути спрощеним, елементарним.

Свідомості

Він передбачає використання логічних операцій і позитивного, відповідального ставлення учнів до навчання. Вимоги цього принципу навчання будуть ефективними тоді, коли учні проявляють пізнавальну активність, є суб'єктами навчальної діяльності.

Активності

Він вимагає діяльного ставлення учнів до об'єктів, які вивчаються. Розрізняють активність репродуктивну і продуктивну. Завдання педагога - стимулювати розвиток усіх рівнів активності учнів за допомогою створення проблемних ситуацій, емоційної забарвленості спілкування, ігрової імітації, "штучного" дефіциту інформації.

Міцності

Згідно з ним потрібно організовувати запам'ятовування навчального матеріалу в поєднанні з вивченим раніше. Запам'ятовування залежить не тільки від змісту навчального матеріалу, а й від ставлення до нього. Насамперед потрібно запам’ятовувати вихідні положення, провідні ідеї, логіку доведень. Закріплення доцільно здійснювати на основі повторного осмислення вивченого через урізноманітнення навчальних ситуацій, які вимагають використання сформованих знань, застосування їх на практиці.

Ґрунтовності

Передбачає точність, доказовість і повноту знань. Ці характеристики знань забезпечуються тоді, коли навчальний матеріал належно структурований, виокремлено головне, визначено логічні зв'язки між елементами знань.

Наочності

Суть принципу полягає в необхідності залучати різні органи відчуття до процесу сприймання та аналізу навчальної інформації. Протягом індивідуального розвитку послідовно розвиваються три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактно-теоретичне. У процесі навчання всі вони тісно взаємодіють. Понятійне мислення неможливе без наочного.

Емоційності

Цей принцип передбачає формування в учнів інтересу до знань. Спрямований на розвиток внутрішніх мотивів учіння на засадах співтворчості і співробітництва вчителя й учнів.

1

2

Індивідуального і диференційованого підходу у навчанні

Він спрямований на пошук можливостей гармонійного поєднання індивідуальних і колективних форм навчання, їх взаємного доповнення, тобто використання в колективних формах елементів самостійної пізнавальної діяльності учнів. Цей принцип сучасна дидактична теорія пов'язує з особистісно індивідуальною орієнтацією навчання, визначенням індивідуальної траєкторії розвитку учіння, вибором рівня і методів оволодіння змістом навчальних програм, адаптацією учнів до особливостей інформаційних і комп'ютерних технологій навчання.

Зв’язку теорії з практикою

Цей принцип спрямований на те, щоб процес навчання спонукав учнів використовувати знання для вивчення навколишнього світу. Він вимагає підкріплення теоретичного матеріалу прикладами і ситуаціями з реального життя, вивчення не тільки сучасних наукових теорій, а й визначення перспектив розвитку науки. Наукові знання, відображені у змісті навчального матеріалу, мають бути цілісними, а не розчленованими на факти, ідеї, теорії. Визначальну роль в побудові навчання повинні відігравати наукові теорії, а не практика. Водночас для того, щоб наукова теорія не стала абстрактною, її необхідно будувати на основі накопиченого учнями досвіду, розвиваючи його.