2.1.3 Комерційні позначення

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Ідея торговельної марки не є новою. Протягом багатьох століть купці та промисловці роблять на своїх виробах спеціальні позначки, що відрізняють їх від продукції конкурентів. Втім тривалий час використання торговельних марок було прив'язане лише до певних видів товарів, які продавали далеко від місць виготовлення. Значну частину товарів використовували на місці, отже, вони не потребували торговельних марок. Торговельні марки у їх сучасному розумінні вперше з'явилися у XVIII ст. внаслідок розвитку міжнародних зв'язків і прийняття законів, що гарантували свободу торгівлі та промисловості. Швидке зростання обсягів внутрішньої та міжнародної торгівлі зумовило ширше використання торговельних марок як засобів пізнання та розрізнення товарів в інтересах виробників, торгівців і споживачів.

Відповідно до ст. 492 ЦКУ торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що їх виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображальні елемен­ти, комбінації кольорів. Приклади торговельних марок: «Обо­лонь» (для пива), «Росинка» (для безалкогольних напоїв), АБП (Агробудпереробка).

Колективною маркою є торговельна марка спілки, господарської асоціації або іншого добровільного об'єднання підприємств, призна­чена для позначення вироблених і (або) реалізовуваних ними то­варів, що мають єдині якісні або інші спільні характеристики.

Асоціативна марка - це торговельна марка, що є тотожною (аналогічною) або схожою з марками, вже зареєстрованими щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації асоціа­тивної марки є неможливість передачі права на неї через ймовірність сплутання на підставі схожості.

Індивідуальною торговельною маркою є торговельна марка, право на яку належить одній особі.

Регіональна торговельна марка - це торговельна марка, зареє­стрована в міжнародному регіональному органі реєстрації відпо­відно до регіональної міжнародної угоди.

Міжнародна марка - це торговельна марка, зареєстрована міжнародним реєстраційним органом відповідно до міжнародної угоди, зокрема відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Протоколу до Мадридської угоди про міжна­родну реєстрацію знаків.

Описова марка - це позначення, що прямо чи непрямо вказує на об'єкт, до якого це позначення застосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Таким позначенням, як правило, правову охорону не надають. Винятками є випадки, коли описова марка на підставі тривалого використання набуває вто­ринного значення.

До описових марок відносять позначення, які є загальновжи­ваними як позначення товарів і послуг певного виду, що вказу­ють на їхній вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність, на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надан­ня послуг, а також які є узвичаєними символами та термінами. Таким позначенням не може бути надана правова охорона, оскіль­ки по суті вони не мають розрізняльної здатності.

Відповідно до законодавства України такі позначення можуть бути внесені до марки, заявленої на реєстрацію, як елементи, що їх не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положен­ня в зображенні марки.

Якщо володілець зареєстрованої марки подає на реєстрацію марку, що порівняно із зареєстрованою має незначні відмінності, які не впливають на розрізняльний характер марки (тобто нале­жать до вторинних елементів марки) відносно аналогічних товарів і (або) послуг, щодо яких здійснена попередня реєстрація, то такі марки реєструють як похідні. Права на похідні марки не можна передавати іншим особам.

Комерційні (фірмові) найменування - це найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті містять назву, терміни або найменування, які засвідчують ха­рактер діяльності фірми та допомагають відрізнити її від інших виробників.

Ст. 489 ЦКУ визначає, що „правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності”.

У той час як торговельні марки допомагають відрізнити товари та послуги певного виробника, найменування фірми ідентифікує будь-яке підприємство безвідносно до товарів і послуг, що реалізовуються ним на ринку, і засвідчує репутацію відповідної фірми. Комерційне найменування є цінним активом останньої, а також джерелом корисної інформації для споживачів.

Охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, однаковою мірою зацікавлених у наявності право­вих інструментів, що запобігають використанню комерційного найменування способами, які вводять в оману або призводять до плутанини. Якщо реєстрацію торговельної марки здійснюють тільки після державної експертизи, що передбачає перевірку на новизну, по­рівняння з тотожними і схожими (у тому числі й з погляду фонетики) торговельними марками, то процедура реєстрації комерційних найменувань має суто адміністративний характер.

Географічне зазначення - Відповідно до ст. 1 Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" „географічне зазначення походження товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора”

Зазначення походження та найменування місця походження, відомі як географічні зазначення, є одним із видів комерційних позначень.

Зазначення походження - це найменування, вираз або знак, який вказує на те, що виріб або послуга має своє позначення у країні, регіоні або конкретному місці. Як правило, використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження є протиправним.

Географічне зазначення служить для позначення виробу, характерні риси якого є виключно або в основному наслідком географічного оточення, природного і (або) людського фактору поєднанням цих природних умов і людського фактора. Вживання географічного зазначення є правомірним тільки для певного кола осіб і підприємств, розташованих у відповідному географічному районі, і тільки у зв'язку з конкретними виробами, що походять звідти. Існує група так званих природних найменувань місць поход­ження товарів. Це найменування деяких мінералів, різних копа­лин, мінеральних вод, сировини, лікарських рослин. Наприклад: донецьке вугілля, вірменський туф, миргородська та трускавецька мінеральні води, кримське та молдавське вино, уральський малахіт, волинські топази, якутські алмази, індійський чай тощо.

Переважно особливі властивості товарів обумовлені одночас­ним впливом природних умов і людського фактора. Так, харак­терні властивості таких грузинських вин, як мукузані, цинандалі, гурджаані, визначають якість винограду, який росте в селищах Мукузані, Цинандалі, Гурджаані, і технологія виготовлення цих вин ґрунтована на виробничому досвіді та традиціях вино­робства.

Виробництво зазначених продуктів не можна перенести з од­ного місця в інше. Так, відомий ще з давніх часів напій «Цимлянсь­ке ігристе» виробляють із двох сортів винограду на Цимлянській землі. Спроби висаджувати лозу цих сортів і робити аналогічне вино в Криму, Вірменії, Грузії не дали очікуваних результатів.

До складу комерційного найменування знач­но частіше, ніж до торговельної марки, входять елементи, що вказують на його географічне розташування.

Зовсім іншу функцію виконує географічне зазначення. Воно відображає зв'язок «місце — товар». До таких позначень можуть бути віднесені позначення типу «Мелітопольські абрикоси», «Оливки з Іспанії» тощо. До географічних зазначень можуть бути віднесені графічні зображення, які через свою відомість асоцію­ються у свідомості споживача з певним місцем. Наприклад: зоб­раження Ейфелевої вежі - з Парижем, Золотих воріт - з Києвом.

Географічне зазначення може включати в себе не тільки за­значення джерела, як, наприклад, флоридські апельсини або но­возеландські мідії, а й спеціальні терміни, що їх називають найменуванням місць походження товарів, як, наприклад, ігристе вино «Шампанське».

Охорона цих термінів у різних країнах різна. Прикладом може бути ігристе вино «Шампанське», яке охороняють у США тільки як напівродове поняття (тобто американські винороби цей термін можуть використовувати за межами французької провінції «Шам­пань», якщо тільки буде зазначено справжнє місце походження, як, наприклад, у виразах на зразок «каліфорнійське шампанське»).