2. Реорганізація проблемних банків та її форми

Одним з найважливіших заходів впливу на етапі вдосконалення та реформування банківської системи є реорганізація та реструкту­ризація банків. Законом України "Про банки і банківську діяльність" вперше у вітчизняній практиці врегульовано питання реорганізації банків. Чітке врегулювання цих процесів на сучасному етапі розвитку банківської системи України покликано сприяти забезпеченню стабільного фінан­сового стану банків та проведенню ефективної політики їх реструкту­ризації та реорганізації.

Форми і процедури реорганізації можуть бути різними, однак за всіх її форм експертне оцінювання можливих фінансових результатів цього процесу покладене на Національний банк України.

Реорганізація (злиття та поглинання) банків протягом останніх деся­тиліть є важливим інструментом перетворень у банківському секторі багатьох країн. Вона дає змогу банківським установам освоювати нові ринки та обновляти застарілі види послуг. У цілому злиття обходяться значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і акціонери віддають перевагу саме їм.

Реорганізація банків може здійснюватись у таких формах (рис. 1):

Рис 1. Організаційні форми реорганізації

До об'єднувальних форм належать злиття та приєднання.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про банки і банківську діяль­ність", злиття передбачає припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов'язань цих банків новоствореному банку.

До основних чинників, що визначають необхідність та доцільність злиття комерційних банків, можна віднести:

• одержання додаткових прибутків і підвищення рентабельності банківського капіталу;

• вихід на нові ринки;

• підвищення рівня капіталізації;

• збільшення частки банку на ринку кредитів, депозитів чи інших видів банківських послуг;

• зниження рівня витрат і собівартості банківських послуг;

• зниження рівнів фінансових і не фінансових ризиків;

• посилення конкуренції та ін.

Приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу усіх його майнових прав і зобов'язань ні тям у банку на правах філії чи без відкриття філії.

До розподільчих форм реорганізації можна віднести поділ та виділення.

Поділ передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи і передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком новоствореним банкам.

Виділення передбачає створення комерційного банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов’язання банку, котрий реорганізовується.

Для підвищення ефективності роботи великих банків, а також в умовах кризової ситуації може виникнути потреба розділити капітал великих банків, реорганізувати через їх поділ, а також виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків).

Крім того, реорганізація банку може відбуватися шляхом перетво­рення, яке передбачає зміну юридичного статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права і зобов'я­зання банку, що реорганізовується.

Підставами для реорганізації банку шляхом перетворення можуть бути: переорієнтація напрямів діяльності, збиткова діяльність окремих філій, необхідність зміни умов капіталізації та управління тощо.

За ініціативою проведення розрізняють реорганізацію: примусову (обов'язкову) та за власною ініціативою (за рішенням загальних зборів акціонерів банку).

Залежно від конкретного стану банківської системи мають бути розроблені механізм і форми реорганізації, визначена міра втручання у цей процес держави й Національного банку України.

Різні форми реорганізації можуть бути застосовані не тільки щодо проблемних банків, а й до будь-яких, що функціонують нормально. У ході реорганізації банк може вирішувати такі типові проблеми:

• зміна організаційної структури (відкриття відокремлених відділень, у т.ч. філій, скорочення й ліквідація частини підрозділів, зміна, оновлення складу та чисельності працівників і керівників);

• зміна складу учасників, а також організаційно-правової форми;

• входження до тих чи інших банківських груп;

• зміна існуючих бізнес-процесів, технологічного процесу обслуговування клієнтів, менеджменту в цілому.

Щодо банків, які перебувають у стані фінансової скрути, передба­чається проведення примусової реорганізації за ініціативи Національного банку України (або Верховної Ради України, якщо реорганізовуються державні банки).

У такому разі, Національний банк України надсилає їм лист-попередження з вимогою провести реорганізацію. Якщо банк не виконає цієї вимоги протягом визначеного періоду, НБУ може прийняти рішення про його ліквідацію.

Про примусову реорганізацію банку приймається рішення у разі істотної загрози платоспроможності банку, тобто банк за рівнем достатності капіталу віднесений до значно недокапіталізованих або критично недокапіталізованих банків та має загальну рейтингову оцінку "4" або "5" за системою CAMELS. Таке рішення Правлінням Національ­ного банку приймається на підставі обґрунтованих пропозицій депар­таменту банківського нагляду та підготовлених відповідним територіальним управлінням Національного банку України прогнозних розра­хунків на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів банку-правонаступника або банку, що реорганізовується - у разі його реорганізації шляхом виділення, та розрахунку економічних норма­тивів та плану реорганізації. Загальні умови реорганізації банку визначаються постановою Правління Національного банку України (рис.2).

Рис 2. Загальні умови реорганізації

Рішення про примусову реорганізацію банку приймається у разі наявності достатніх підстав уважати, що внаслідок реорганізації банк-правонаступник (та банк, що реорганізовується, - у разі реорганізації шляхом виділення) відповідатиме встановленим нормативно-правовими актами Національного банку вимогам щодо економічних нормативів.

Примусова реорганізація здійснюється у такій послідовності:

• до банку надходить лист-попередження від НБУ;

• банк упродовж десяти днів від дати отримання листа-попередження надсилає НБУ лист-зобов'язання з поясненням причин погіршення свого фінансового стану і поданням розроблених ним конкретних заходів щодо реорганізації;

• банк подає НБУ звіт про виконання вимог щодо реорганізації;

• у разі невиконання вимоги щодо реорганізації Національний банк України приймає рішення про ліквідацію банку.

Реорганізація банку під час тимчасової адміністрації.

У разі якщо тимчасовий адміністратор визнав, що фінансове оздоровлення банку можливе шляхом реорганізації, то він повинен отримати згоду Комісії Національного банку України.

Для отримання згоди Комісії Національного банку України тимчасовий адміністратор надає територіальному управлінню Національного банку України такі документи:

• прогнозний баланс на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника, банку, що реоргані­зовується, - у разі його реорганізації шляхом виділення - та прогнозний розрахунок показників діяльності банку і значень економічних нормативів за ним;

• план реорганізації;

• у разі реорганізації шляхом злиття - копію рішення загальних зборів учасників іншого банку, що реорганізовується;

• у разі реорганізації шляхом приєднання - копію рішення загальних зборів учасників банку-правонаступника.

Комісія Національного банку України приймає рішення про надання згоди на реорганізацію банку та затвердження плану реорганізації, якщо є достатні підстави вважати, що внаслідок реорганізації банк-право­наступник відповідатиме вимогам Національного банку України щодо економічних нормативів, реорганізація не призведе до створення ста­новища, яке загрожувало б інтересам кредиторів і вкладників.

Комісія Національного банку України приймає рішення про надання дозволу тимчасовому адміністратору на реорганізацію банку та затвердження плану реорганізації на підставі обґрунтованого висновку департаменту банківського нагляду.

У плані реорганізації, що подається Національному банку України, мають визначатися конкретні виконавці та строки виконання запла­нованих заходів. План реорганізації банку, наданий тимчасовим адміні­стратором, має включати таку інформацію:

• рішення тимчасового адміністратора у формі наказу про визначення шляху реорганізації банку;

• про створення комісій для проведення реорганізації, а саме: комісії, що здійснюватиме передавання майна, коштів, прав та обов'язків банку, що реорганізовується; комісії банку-правонаступника, що здійснюватиме приймання майна, коштів, прав та обов’язків. У разі реорганізації шляхом злиття склад комісії банку-правонаступника визначається разом з іншим банком, що реорганізовується. У разі реорганізації шляхом приєднання комісія для проведення реорганізації призначається банком-правонаступником;

• про проведення інвентаризації активів, зобов'язань і резервів, які обліковуються на балансі та позабалансових рахунках банку, що реорганізовується (якщо така інвентаризація не здійснювалася попередньо тимчасовим адміністратором);

• оголошення про випуск акцій та підписку на паї банку-правонаступника. Умови обміну (конвертації) акцій банку, що реорганізовується, на акції банку-правонаступника; у разі реорганізації шляхом злиття погоджується з банком, що реорганізовується, у разі приєднання до іншого банку — з банком-правонаступником ;

• відомості про осіб, що стануть внаслідок реорганізації власниками істотної участі в банку-правонаступнику, та отримання цими особами дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику (якщо внаслідок реорганізації змінюється склад власників істотної участі або збільшується частка їх участі у статутному капіталі банків);

• передавання майна, коштів, прав та обов'язків від банку, що реоргані­зовується, до банку-правонаступника та складання:

• передатного (роздільного) балансу;

• розшифровок кожної групи рахунків за аналітичним обліком;

• актів приймання-передавання основних засобів, каси та інших матеріальних цінностей між матеріально відповідальними особами банку, що реоргані­зовується, та банку-правонаступника;

• актів приймання-передавання документів фінансового обліку та архіву банку, що реорганізовується;

• проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника;

• підготовку та надання Національному банку України документів для реєстрації банку-правонаступника (змін до статуту банку-правонаступника в разі реорганізації шляхом приєднання, перетворення) та отримання бан­ківської ліцензії згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення);

• надання Національному банку України документів для отримання дозволу на здійснення операцій, якщо банк-правонаступник, що створений внаслідок реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення, передбачає здійснення цих операцій (якщо банк-правонаступник, що приєднав інший банк, ці операції раніше не здійснював);

• надання Національному банку України документів для отримання згоди на відкриття банками-правонаступниками філій;

• надання Національному банку України документів для реєстрації змін до статуту банку, що реорганізовується, - у разі реорганізації банку шляхом виділення;

• інші заходи відповідно до обраного шляху реорганізації та нормативно-правових актів Національного банку України з питань реорганізації.

У разі реорганізації банку шляхом приєднання план реорганізації та прогнозний баланс банку-правонаступника на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів банку та розрахунок економічних нормативів за ним мають погоджуватися з радою банку-правонас­тупника, а в разі реорганізації шляхом злиття - з іншим банком, що реорганізовується.

У разі реорганізації шляхом приєднання рада банку-правонаступника має призначити комісію для проведення реорганізації, прийняти рішення про створення філії шляхом приєднання банку, що реорганізовується, призначити збори учасників банку та повідомити про ці рішення тимчасового адміністратора.

Передавання майна, коптів, прав та обов'язків від банку, що реорга­нізовується, до банку-правонаступника та складання передатного (роздільного) балансу за станом на перше число місяця, наступного за звітним, здійснюється за 30 днів до проведення загальних зборів учас­ників тимчасовим адміністратором (комісією з проведення реорганізації банку, що реорганізовується) голові комісії банку-правонаступника з приймання майна, коштів, прав та обов'язків.

На загальних зборах учасників банку-правонаступника (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення) приймаються рішення про: створення банку; випуск акцій та затвердження підписки на акції;

затвердження установчих документів банку; призначення правління, спостережної ради банку, головного бухгалтера, якщо останній не входить до складу правління.

Пакет документів для реєстрації банку-правонаступника розгля­дається структурним підрозділом департаменту банківського нагляду, що безпосередньо здійснюватиме нагляд за діяльністю банку-право­наступника, та іншими структурними підрозділами Національного банку України.

Якщо банк, що реорганізовується, припиняє свою діяльність внаслідок реорганізації як юридична особа, то до територіального управління Національного банку України для виключення банку, що реорганізо­вується, з Державного реєстру банків та єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мають надаватися передатний / роздільний баланс, квитанція органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку, що реорганізовується.

Після прийняття в установленому порядку рішення Національного банку України про реєстрацію банку-правонаступника та надання банківської ліцензії:

• відкривається кореспондентський рахунок банку-правонаступнику. Банк, що реорганізовується, перераховує залишки коштів зі свого кореспон­дентського рахунка (попередньо консолідувавши на ньому залишки коштів, що обліковувалися за кореспондентськими рахунками філій) на кореспон­дентський рахунок банку-правонаступника;

• діяльність тимчасового адміністратора припиняється.

Не пізніше наступного дня після закриття кореспондентського рахунка банку, що реорганізовується, територіальним управлінням Національного банку України вилучаються банківська ліцензія банку, що реоргані­зовується, та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій.