Вправлення вивихів
Вивих нижньої щелепи найчастіше буває двостороннім. Рот напіввідкритий, нижня щелепа зміщена вниз та кпереду, щоки ущільнені, з рота виділяється слина. При вправленні щелепу фіксують двома руками, при цьому великі пальці, обмотані серветками, опираються на зуби. Голову хворого фіксує асистент. Нижню щелепу відтягують вниз, а потім подають назад та вверх. Після вправлення накладають пращеподібну пов'язку, що обмежує відкривання рота, на 1-2 тижні. На декілька днів призначають дієту у рідкому вигляді.
Вивих плеча. Суглобова голівка найчастіше зміщена кпереду або донизу — у пахвинну западину. Активні рухи у суглобі відсутні, при пасивних рухах відмічається різка хворобливість та спротив у ділянці суглоба. Існує багато способів вправлення, але найпоширеніші способи Джанелідзе та Кохера, хоча останній найтравматичніший. Для знеболювання вводять підшкірно промедол та у порожнину суглоба 20-40 мл 1 % розчину новокаїну, також вправляють вивихи під провідниковою анестезією або загальним знеболюваннням.
За способом Джанелідзе хворого вкладають у боковому положенні на стіл так, щоби рука вільно звішувалась донизу. Голову при цьому вкладають на столик. Через 10-15 хвилин під впливом тяжіння відбувається розслаблення м'язів плечового пояса. Руку беруть за передпліччя, згинають її у ліктьовому суглобі, відтягують донизу та злегка повертають назовні, а потім всередину. При цьому відбувається вправлення вивиху. Фіксують гіпсовою лангетою на 3 тижні.
Вивих ліктьового суглобу найчастіше буває заднім. Під загальним знеболюванням вивих вправляють шляхом подвійного тяжіння. Асистент відтягає зігнуте під кутом 120° передпліччя, у той час коли лікар, охопивши плечо так, щоби його великі пальці лежали на зміщеному назад ліктьовому відростку та голівці променевої кістки, зміщує їх наперед. Після вправлення вивиху ліктьовий суглоб мобілізують під прямим кутом гіпсовою лангетою на 3 тижні.
Вивих тазостегнового суглобу. Хворий лежить на спині, нога злегка зігнута у тазостегновому та колінному суглобах, ротована всередину. Активні рухи відсутні, пасивні — дуже хворобливі. Вправлення можливе тільки у стаціонарі. Транспортування можливе після введення знеболювальних засобів (морфін, промедол). Вправляють вивих зазвичай за способом Джанелідзе, з фіксацією гіпсовою лонгетою на 4-6 тижнів.
Транспортна іммобілізація
Транспортна іммобілізація – заходи щодо забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.
Задачі транспортної іммобілізації
Забезпечення спокою та надійної іммобілізації ушкодженій кінцівці, тулубу або іншої ділянці тіла.
Протишокова дія, купування болю.
Профілактика вторинної кровотечі.
Профілактика розповсюдження інфекції.
Основні принципи транспортної іммобілізації
для знерухомлення ушкодженої кінцівки необхідно іммобілізувати два суміжних суглоби, а при вивиху плечової або стегнової кістки три суглоби;
моделювання шини необхідно проводить по здоровій кінцівці, або на тому, хто її буде накладати, тобто на медпрацівнику;
при іммобілізації кінцівки необхідно надати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка менш за все травмується;
при відкритих вивихах вправлення не виконують, накладають стерильну пов'язку і кінцівку фіксують в том положенні, в якому вона знаходиться в момент ушкодження;
іммобілізація накладається поверх одягу і взуття потерпілого, між шиною і кінцівкою потерпілого кладеться м'яка ватно-марлева підкладка;
при відкритих вивихах на рану необхідно накласти стерильну пов'язку;
при фіксації шини не повинно закриватися місце накладання джгута, щоб була можливість коригувати стан джгута;
іммобілізована кінцівка перед транспортуванням в холодну пору року повинна бути обов'язково утеплена з метою профілактики відмороження;
під час перекладання потерпілого з нош, ушкоджену кінцівку повинен тримати помічник.
Треба пам'ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації. При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню.