48. Процедура міжнародної реєстрації ів.

Дія правової охорони товарного знаку обмежена територією тієї країни, в якій він зареєстрований. Так, якщо Ви зареєстрували свою торговельну марку в Україні, ніхто не забороняє зареєструвати точно таке ж позначення в будь-якій іншій країні.

Запобігти цьому може реєстрація знака у потрібній одній, або відразу у кількох країнах за кордоном.

Існують два варіанти реєстрації товарних знаків (торговельних марок) в інших державах:

• шляхом безпосереднього звертання в Патентні відомства кожної окремої держави;

• шляхом використання системи Мадридської угоди і Мадридського протоколу.

У першому випадку, необхідно дотримуватися вимог та термінів, встановлених законодавством кожної країни, і для подання заявки на реєстрацію, звертатися до патентного повіреного країни, мовою вказаної країни. Терміни реєстрації різні у різних країнах (наприклад, на відміну від України, де цей термін складає близько 2 років, в Німеччині він на цілий рік більший. Суттєвим є також те, що для подання кожної такої заявки необхідні не тільки її переклад, але і оплата послуг зареєстрованих у цих країнах патентних повірених.

З метою подолання цих труднощів міжнародне співтовариство ще в 1891 році розробило "Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію товарних знаків", до якої Радянський Союз приєднався в 1976 р.

Мадридська система дозволяє одержати міжнародну реєстрацію одночасно в декількох країнах-учасницях Мадридської угоди і/або Протоколу до нього. (Перелік країн учасниць Мадридської угоди і Протоколу).

Переваги Мадридської системи:

• можливість реєстрації знаку відразу у 74 країнах;

• відсутність необхідності подавати декілька заявок на один і той же знак у декілька вибраних країн, оскільки за умовою цієї системи оформляється одна заявка, з указанням країн, в яких запрошується охорона;

• можливість подавати міжнародну заявку на основі декількох національних свідоцтв або заявок (можливість використати базові свідоцтва або заявки для одної міжнародної заявки)

• заявка на міжнародну реєстрацію подається на одній з офіційних мов — французька, англійська або іспанська, тобто немає необхідності перекладати мовою кожної країни;

• заявка подається через Патентне відомство України, тобто відпадає необхідність в послугах іноземних патентних повірених;

• вартість міжнародної реєстрації знаку значно зменшується за рахунок виключення з витрат гонорарів іноземних патентних повірених;

• оплачується одне мито за подання заявки на міжнародну реєстрацію знаку;

• термін експертизи заявки на міжнародну реєстрацію знаку обмежений 12 місяцями.

Міжнародна заявка може бути подана тільки після того, як національне відомство країни зареєструє відповідну національну заявку.

У разі потреби збільшення кількості країн, у яких проситься охорона знака, наприклад, у випадку експорту в ці країни товарів, він може зробити заяву про «територіальне розширення». Така заява, зроблена через національне Патентне відомство міжнародної реєстрації, негайно публікується в журналі «Les Marques Internationales». Діє територіальне розширення з дати запису про нього в Міжнародному реєстрі, а припиняє дію по закінченню терміну дії міжнародної реєстрації. Правила діловодства і подання міжнародних заявок в Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності викладені в Інструкції до Мадридської угоди.

Конвенційний пріоритет

Для міжнародної заявки може бути прийнятий пріоритет, який встановлюється на етапі національної реєстрації. Такий пріоритет називається конвенційним.

Конвенційний пріоритет - дата, на яку встановлюється новизна об'єкта патентного права (що є умовою його охорони).

По суті, конвенційний пріоритет це правило, встановлене статтею 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., за яким заявка, подана в одній країні-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, має в усіх інших країнах пріоритет протягом 12 місяців (для винаходу) або 6 місяців (для товарного знаку), що обчислюються з моменту подання заявки у першій країні.

Умовою надання конвенційного пріоритету є правильне оформлення національної заявки відповідно до внутрішнього законодавства країни.

У випадку, якщо термін 6 місяців від дати подяння заявки у першій країні (національної заявки) ще не закінчився, то датою подачі міжнародної заявки вважається дата подачі національної заявки. Однак якщо заявка надходить у Міжнародне бюро пізніше, ніж через 2 місяці з дати подачі в національне відомство, то датою міжнародної реєстрації буде дата надходження заявки в Міжнародне бюро.

Порядок міжнародної реєстрації знаку за системою Мадридської угоди

1. заявка на міжнародну реєстрацію знаку (супроводжується сплатою збору - 600 грн) подається в Патентне відомство України, яке направляє її в Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (МБ ВОІВ) (Женева, Швейцарія);

2. Патентне відомство України дає дозвіл на сплату міжнародного мита за подання заявки і спрямовує міжнародну заявку в МБ ВОІВ;

3. МБ ВОІВ проводить формальну експертизу заявки (правильність оформлення заявки та переліку товарів і послуг Міжнародної класифікації); реєструє знак і направляє власнику знака свідоцтво, в якому містяться відомості, внесені в Міжнародний реєстр при реєстрації знаку;

4. після проведення формальної експертизи заявки МБ ВОІВ передає заявку в національні відомства країн, в яких проситься реєстрація знаку;

5. національні відомства країн проводять експертизу заявки на реєстрацію товарного знаку по суті відповідно до чинного в цих країнах законодавства у області охорони товарних знаків;

6. після проведення експертизи національне відомство кожної країни повідомляє Міжнародному бюро WIPO рішення про можливість надання охорони знаку на її території (рішення Патентних відомств інших, заявлених в міжнародній заявці, країн).

Зазвичай вся процедура міжнародної реєстрації за Мадридською системою займає 1 – 1,5 роки з моменту отримання сертифікату. У разі винесення Патентними відомствами заявлених країн запитів або попередніх відмов, які вимагають відповіді або заперечення, термін подовжується.

49. Раціоналізаторська пропозиція, особливості її правової охорони.

Раціоналізація є невід'ємною складовою виробництва, спрямована на його вдосконалення, здебільшого шляхом економії, що сприяє досягненню економічного ефекту. Тому, як об'єкт інтелектуальної власності, раціоналізаторська пропозиція потребує правової охорони.

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ст. 481 ЦК). Процедуру оформлення прав інтелектуальної власності на раціоналізаторські пропозиції регламентує Тимчасове положення про правову охорону обєктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції є: матеріальний об'єкт (певна річ) або процес (технологічний, технічний).

Для визнання раціоналізаторської пропозиції об'єктом інтелектуальної власності необхідно, щоб вона відповідала таким вимогам: вона має стосуватись профілю підприємства, якому її подано, бути новою та корисною.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом та кресленням.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій раціоналізаторську пропозицію подано.

Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію можна поділити на:

• права автора, який, окрім особистих немайнових, володіє правами на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій пропозицію подано;

• права юридичної особи на використання раціоналізаторської пропозиції у будь-якому обсязі.

На основі поданої автором заяви на раціоналізаторську пропозицію за формою (Р-1), затвердженою Міністерством статистики України, підприємство приймає відповідне рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та видає свідоцтво встановленої форми (протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення), яке підписує керівник підприємства і затверджують печаткою. Факт використання раціоналізаторської пропозиції підтверджується спеціальними актом за формою, яку затверджує Міністерство статистики України.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані. Пропозиція буде вважатися раціоналізаторською від моменту визнання її такою у встановленому порядку. Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію починаєть­ся зі складання та подання заявки підприємству. Вона подається тільки у письмовий формі, в якій зазначаються: найменування пропозиції, перелік співавторів, опис суті пропозиції з поданням даних, достатніх для її практичного здійснення, мета пропозиції, відомості про економічний або інший позитивний ефект, креслення необхідних матеріальних об'єктів тощо. Після надходження заяви здійснюють попередню перевірку і розгляд заявленої пропо­зиції по суті. Попередня перевірка має за мету встановити, чи стосується пропозиція ді­яльності підприємства, якому її подано, і чи відповідає заява формальним вимогам. Екс­пертиза по суті полягає у визначенні наявності у пропозиції технічного рішення, новизни та корисності. На підставі експертизи виносять рішення про визнання пропозиції раціона­лізаторською або про відмову в цьому. Опис повинен розкривати суть раціоналізаторської пропозиції та робити це настільки зрозуміло і повно, щоб юридична особа могла здійснити пропозицію, що подається. Крес­лення оформляється на окремому аркуші. В описі повинна міститися інформація, що зо­бражено в кресленні. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та прийняття її до використання автору (співавторам) видається свідоцтво на рацпропозицію в місячний строк. Свідоцтво на рацпропозицію є безстроковим документом і діє в межах того підпри­ємства, яке його видало.