- •Авторське право в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
- •Адміністративна відповідальність за порушення права інтелектуальної власності.
- •Видавничий договір. Договір на депонування рукопису.
- •Виключення в майнових правах. Вільне використання творів.
- •Виникнення, становлення і розвиток інтелектуальної власності.
- •Державне управління інтелектуальною власністю.
- •Державний департамент інтелектуальної власності, його завдання і повноваження.
- •Джерела права промислової власності.
- •Договір комерційної концесії (франчайзингу).
- •Договір на похідні твори.
- •Договір художнього замовлення.
- •Захист прав патентовласника. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
- •Заявочний і конвенційний пріоритет: порівняльна характеристика.
- •Категорії судових спорів у сфері інтелектуальної власності.
- •Майнові права автора та іншої особи, що має авторське право.
- •Міжнародні договори про охорону інтелектуальної власності.
- •Міжнародні організації, які здійснюють охорону інтелектуальної власності. Воів.
- •Національна патентна система. Процедура патентування (може бути 25).
- •Об’єкти авторського права.
- •Об’єкти промислової власності: поняття і види, загальна характеристика.
- •Особисті немайнові права авторів.
- •Особливості захисту авторського права і суміжних прав.
- •Особливості оформлення та здійснення патентних прав на об’єкти, що становлять державну таємницю.
- •Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •Оформлення прав на корисну модель.
- •Охорона прав на сорти рослин, породи тварин.
- •Поняття і види авторських договорів.
- •Поняття і види порушень авторських прав.
- •Поняття і види результатів творчості, що охороняється авторським правом.
- •Поняття і суб’єкти суміжних прав.
- •Поняття і умови охороноспроможності промислового зразка.
- •Поняття промислової власності і права промислової власності.
- •Поняття та види ліцензійного договору, його форма і зміст.
- •Поняття та умови охороноспроможності винаходу.
- •Поняття, ознаки результату творчої діяльності як об’єкта правової охорони.
- •Поняття, ознаки та характерні особливості інтелектуальної власності.
- •Поняття, характерні ознаки права інтелектуальної власності.
- •Порушення прав на об'єкти авторського права і суміжних прав.
- •Постановчий та сценарний договори.
- •Права та обов'язки власника патенту.
- •Право на конфіденційну інформацію.
- •Право на найменування місця походження товару.
- •Право на наукові відкриття.
- •Право на науково-технічну інформацію: поняття та зміст.
- •Право на фірмове найменування.
- •Правовий статус патентних повірених.
- •Процедура міжнародної реєстрації ів.
- •Співавторство і співробітництво: порівняльна характеристика.
- •Способи захисту особистих немайнових прав автора об’єкта інтелектуальної власності.
- •Строк дії авторських і суміжних прав. Правонаступництво. Строк дії авторських прав
- •Строк дії суміжних прав
- •Правонаступництво
- •Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •Суб’єкти та зміст авторських відносин.
- •Суб’єктивні права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •Суб’єктивні суміжні права, їх зміст і межі.
- •Топографії інтегральних мікросхем як об’єкт правової охорони.
- •Торговельна марка як об’єкт правової охорони.
- •Форми (джерела) права інтелектуальної власності.
- •Форми і способи захисту прав власників об’єктів інтелектуальної власності.
Об’єкти промислової власності: поняття і види, загальна характеристика.
Основними об'єктами промислової власності, як уже зазначалося, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво — один із найбільш поширених і масових видів творчості, що практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до винахідництва в одних більша, в інших — менша. Країни з високорозвиненою економікою відзначаються високою винахідницькою активністю. Насамперед це стосується досить досконалої системи правового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, що складаються у сфері створення і використання винаходів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій державі винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. зі змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р. та ЦК України.
При цьому варто зробити таке застереження: закони України про промислову власність регулюють не творчу діяльність зі створення винаходів чи інших об'єктів промислової власності, а суспільні відносини, що складаються у процесі створення, виявлення, оформлення, використання та охорони результатів науково-технічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати несприятливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися повільно або зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво — така властивість людини, без якої вона існувати не може. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих — краще, за несприятливих — гірше. Якою мірою на цей процес впливає законодавство України про промислову власність, покаже практика його застосування. Поки що вона не досить впливова.
Новим у законодавстві про промислову власність є введення до кола результатів технічної творчості такого об'єкта як корисна модель.
Чинним законодавством встановлено вимоги, яким мають відповідати винахід, корисна модель і промисловий зразок. На підставі цих вимог можна дати визначення об'єктів.
Винахід — це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.
Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.
Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий, має винахідницький рівень і відповідає промисловій придатності.
Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно вирішує певні задачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про це ще не дійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.
Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не лише для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоча б і самим автором, останній втрачає право на одержання охоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому випадку втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за її використання.
Проте з цього загального правила Законом встановлений важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, виявлять цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоздатності. Тобто новизна пропозиції не втрачається.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоча в Законі про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Про це йдеться в Законі: право авторства на винахід належить громадянинові, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоча ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу, самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще не достатньо. Може мати місце творчість, а підстав для визнання її результатів винаходом не буде. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоздатності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими в науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно вирізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, що відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, що істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також саму продукцію, вироблену на основі даної пропозиції.
Винахід є придатним для використання. У Законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не тільки у промисловості, а й у сільському господарстві, у системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі Закону (п. 1 ст. 7) йдеться про два аспекти поняття «промислова придатність»:
1) галузі застосування винаходу;
2) технічна можливість використання винаходу.
Інколи надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають умовам патентоздатності, але вони в сучасних умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.
Із Закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держави, не забороненій чинним законодавством. Це може бути діяльність наукова і господарська, культурно-освітня і лікувальна тощо. Не обмежується використання винаходу формами власності і господарювання. Винахід може бути використаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншими підприємствами, організаціями і установами. Може використовуватися для власних потреб, а також за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.
У цій нормі Закону наголошується така ознака винаходу як технічна можливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, що може бути використана за умови появи технічної можливості у майбутньому.
Ця вимога щодо винаходу також вказує, що розв'язання практичного завдання здійснюється технічними засобами. Такий висновок випливає з двох попередніх вимог, що визначаються рівнем техніки. Крім того, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку винаходу — його позитивний ефект. Якщо некорисні пропозиції в принципі можуть бути визнані винаходами, то розумна людина їх просто не використовуватиме. Отже, здатність до промислового використання означає і корисність винаходу, щоправда, це інколи буває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути визнана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може дати значний прибуток. Такі факти в історії техніки непоодинокі.
Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, негативний вплив на навколишнє середовище.
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в ст. 6 п. 2 визначає об'єкти винаходу. Ними можуть бути:
— продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);
— спосіб;
— застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.
Отже, поняття «винахід» є об'єктом цивільного права, права інтелектуальної власності, результатом інтелектуальної діяльності. У свою чергу винахід, як результат технічної творчості, може стосуватися різних сфер діяльності людини, але всі вони згруповані у дві групи: продукти або способи. У даному разі результатом винахідницької діяльності є об'єкт у вигляді продукту або способу. Третій об'єкт винаходу, власне, не є новим об'єктом, а використанням уже відомого об'єкта за новим призначенням.
