Інформація.

Діалог передає розмову двох або кількох осіб.

Слова кожного з учасників діалогу називаються реплікою.

Кожна репліка діалогу записується з прямого рядка, перед реплікою ставиться тире.

Якщо перед реплікою стоять слова автора, після них ставиться двокрапка.

Якщо слова автора стоять після репліки, то після неї ставимо кому або знак оклику, чи знак питання, а потім − тире. Слова автора після репліки записуємо з малої літери.

Завдання 2.

Підготуйтеся до виразного прочитання уривка з твору Всеволода Нестайка. «Тореадори з Васюківки». Спочатку прочитайте уривок мовчки. З якого він твору? Чи читали ви цей дуже цікавий твір? Про що він? Хто його автор? Що ви знаєте про цього письменника?. Як ви оцінюєте дії хлопців? Які слова в тексті вказують на те, хто з ким спілкується? Як автор передає слова мовцїв – дослівно чи зі змінами? Виразно прочитайте уривок, виділяючи слова автора та мовців потрібною інтонацією. Спираючись на поданий текст, використовуючи приклади з нього, розкажіть, що ви дізналися про діалог з поданої перед завданням інформації.

− От знайдибіда, авантюрист шмаркатий! Ванько – о – о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку – тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!

Ми лежимо в густих бур’янах за клунею, уткнувшись у землю носами, й не дихаємо.

• Вилазь, убоїще, бо гірше буде! Ти ж мене знаєш!

• Знаю, знаю, − ледь чутно зітхає мій друг і нарешті наважується подати голос.

• Діду! – жалібно озивається він.

• Давай – давай!

• Діду, − ще жалібніше повторює мій друг, − ви одійдіть за хату, ми виліземо. Бо ж ви битиметесь.

• Вони ще мені умови ставлять, вишкварки! Ану, вилазьте!

• Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.

• Я вам дам метра!

• Ми ж не знали. Ми зараз усе закидаємо – нічого й видно не буде. Одійдіть, діду.

Довго ще тривають переговори. Нарешті дід востаннє лайнувся, закашлявся, плюнув і почовгав за хату.

Ми вилазимо з бур’янів. Біля свинарника нас зустрічає гундосим рохканням п’ятипудова льоха Манюня, противнюча й плямиста, як географічна карта.…Це через неї ми вскочили у халепу. (Всеволод Нестайко. «Тореадори з Васюківки». – К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2004. – 85с. − С.1−2.).

Очікуване виконання.

В уривку розповідається про те, як двоє хлопчиків ховалися від дідуся через те, що наробили шкоди. Вони хотіли побудувати метро, як у Києві. Але їм, очевидно, завадила льоха на ім’я Манюня.

Уривок взято з твору Всеволода Нестайка, відомого у світі українського дитячого письменника. Він написав понад 30 дитячих книжок, які перекладені багатьма мовами світу. Його трилогію про веселі пригоди сільських хлопчиків Яви Реня та Павлуші Завгороднього. «Тореадори з Васюківки» Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила до Особливого Почесного списку Ганса Крістіана Андерсена.

Далі, спираючись на поданий текст, учні розповідають, що вони засвоїли про діалог, як оформляється діалог на письмі, про знаки пунктуації в діалозі.

Інформація.

Важлива роль у діалогічному мовленні належить інтонації.

Як правило, репліка вимовляється підвищеним тоном, слова автора − зниженим і дещо прискореним.

Для питальних речень характерне підвищення інтонації в кінці репліки.

Розповідним реченням властиве пониження інтонації, яким у діалозі найчастіше передається відповідь на запитання співрозмовника.

Завдання 3

Прочитайте уривок із повісті Степана Васильченка «В бур’янах». Про що він? До якого типу мовлення належить текст? Чи відомо вам щось про саму повість? Які почуття у вас викликала ця історія? Яким автор зобразив малого Тараса? Чому сусід був упевнений, що Тарас знайдеться? Як він це пояснив? Що ще ви знаєте про дитинство Тараса Шевченка? Виразно прочитайте текст, правильно інтонуючи репліки та слова автора. Спираючись на подану перед завданням інформацію, переказуючи її, доведіть, що ви прочитали текст відповідно до правил. (Навчаємося виразного читання діалогів).

В селі бігли назустріч чумакам дівчата, діти, поважні діди з палицями.

Тільки й чутно було:

− Чумаки! Чумаки!

Сусіди почали угадувати – звідки.

Аж ось Катря крикнула радісно і сердито:

− А ось і наш волоцюга! –

Всі повернулися в один бік. За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі. Без шапки, босий. Лице взялось смагою, − темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.

Стоїть, не наважується йти до гурту.

Хмарні обличчя в усіх одразу просяяли.

• Де це ти був?

• Де тебе носило і досі?

• Де ти волочився?

Стоїть, мовчить. Оглядає свою хату – не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки.

• Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш? – почав суворо батько.

Хлопець промовив стиха:

• Був у полі та заблукав.

• Бачили таке?

• Хто ж тебе привіз додому?

• Чумаки.

• Хто? – Всі стовпились коло хлопця.

Хлопець розповів. Стрінувся з чумаками, питають: «Куди ідеш – мандруєш?» А я кажу: « В Кирилівку!» А вони й кажуть: «Це ти ідеш у Моринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти…»

• Бачили такого? Чумакувати надумав уже!

• І як воно згадало, що з Кирилівки!

− Я ж казав, що знайдеться, − обізвався і сусід. – Такий лобатий не пропаде.

(Степан Васильченко. «В бур’янах».. – К.: Веселка, 1978. – 125 с. − С. ). Очікуване виконання.

Поданий текст є розповіддю. У цьому тексті розповідається про те, як малий Тарас повернувся додому разом з чумаками. Він ходив у поле і заблукав. Чумаки привезли його додому. Сім’я дуже зраділа його поверненню.

Повість «В бур’янах» − це лише перша частина великого твору про Кобзаря. «Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це − легенда», − такими словами Степан Васильченко розпочав свою повість про дитинство Тараса Шевченка, стверджуючи думку про геніальність поета.

Далі учні виразно читають текст, правильно інтонуючи репліки та слова автора, і аналізують прочитання.. Спираючись на подану перед завданням інформацію, переказуючи її, учні доводять, що вони прочитали текст відповідно до правил. Читаючи текст з діалогом, дотримуємося належної інтонації: вимовляємо репліки підвищеним тоном, слова автора − зниженим і дещо прискореним. Читаючи питальні речення, підвищуючи інтонацію в кінці репліки. Читаючи розповідні речення, якими у діалозі найчастіше передається відповідь на запитання співрозмовника, понижуємо інтонацію.