5. Становлення та розвиток філософії техніки.

Ф-я техніки – одна із наймолодших гілок філ-ського знання. Вчені філософи не лише вважали, що ці проблеми не варті уваги, але й розглядали техніку як таку, що не є складовою предметного поля філософії. Однак деякі з них(напр. Арістотель) приділяли увагу техніці (як природознавці та винахідники). При цьому соціальні проблеми, породжені технікою, з давніх давен ставали предметом ф-кої рефлексії (Лао-ци вже у 6 ст. до н.е. засуджував використання нових знарядь праці, тобто технічний прогрес) але тут досліджувалося саме сус-во, а не техніка як самостійний феномен. І лише з усвідомленням того, що техніка в сучасному сус-ві є однією із загальних детермінант, виникає справжня зацікавленість у філ. дослідженні власне техніки.Перші праці присвячені філософському розумінню проблеми техніки, вийшли в світ понад 100років тому. Книгу філ-фа антрополога Е.Каппа «Засади ф-ї техніки», яку й прийнято вважати початком систематичного ф-кого опанування проблем техніки надруковано у 1877р. Пізніше у Франції Еспінас розробив загальну теорію техніки, що спиралася на ф-кі засади і категорії. На межі 19-20 ст. виходять праці відомого рос. Інженера П.Енгель-Мейєра «Теорія творчості»1910, «Ф-я техніки» 1913р., а також італійських філософів, які розробляли технічну проблематику. Однак, це були окремі тех.. дослідження.До Другої світової війни внесок техніки в цивілізацію лише оптимістично схвалювався, а безперервний тех.. прогрес здавався чимось навіки даним і таким, що утверджує ідею панування людини над природою. Справжня зацікавленість у ф-кому тлумаченні проблем техніки почалася з всесвітніх ф-ких конгресів у відні(1968), у Варні(1973р), та в Дюссельдорфі(1978). З того часу кількість друкованих праць , присвячені цій проблематиці, почала стрімко зростати, хоча і пізніше висловлювалися сумніви щодо філ.-ких проблем техніки.Лише з усвідомленням суперечності між традиційною ідеєю наскінченого прогресу та близькістю «меж зростання», характерної для 60-х років 20 ст. ф-я техніки виразно утверджується як окрема гілка ф-кого знання.

6. Техніка як об`єкт філософського дослідження .

Техніка 20-21ст. є об’єктом вивчення найрізноманітніших дисциплін, їхня кількість постійно зростає. Історію техніки цікавить тільки минуле, філософія має здійснити філософську рефлексію, основний принцип – діалектичний метод. В сер. 20 ст. з`явилась філософія техніки, вона досліджує феномен техніки в цілому, не тільки місце техніки, а й її місце в суспільному розвитку, приймає до уваги широку перспективу розвитку,увага та роль до значення техніки в цивілізаційних процесах. Філософія техніки займається питанням, що таке техніка. Об`єктом філософії техніки є техніка, технічне знання, діяльність як феномен культури. Е.Капп став засновником філософії техніки.

7. Гуманітарно-соціологічний напрям у філософії техніки Маркс, Елюль, Франкфуртська школа.

Теорія техніки набуває рис гуманітарного підходу, вона характеризує техніку як феномен культури. Принцип пріоритетності гуманістичного начала над технічним, він не являється самоочевидним і достатнім. Маркс – проблема техніки у «Капіталі».Зафіксував входження машин у життя суспільства. Техніка – це посередник між метою і людиною, вона ставить мету і її досягає. В структурі праці є три складові:1)Соціальна діяльність; 2)процес праці; 3) засіб праці. Рівень розвитку техніки показує рівень розвитку економіки. Вихідна точка – це робоча сила. Анатомія машини –двигун, знаряддя, основний компонент машинного пристрою. Але техніка несе і негативні наслідки.Елюль «Етика відмови від влади техніки». Т-ка приводить до стандартизації життя, люди зобов’язані робити все те, що технічно повинно бути виконаним(заміна категоричного імперативу на антикатегоричний). Реальної альтернативи техніки не існує. Основні утопії складаються з політично- технічних революцій:

• Допомога країнам «третього» світу,

• добровільна відмова від влади і сили;

• Всесторонній розвиток знарядь. Людина повинна працювати не більше 2 год.

• Розподілення між всіма членами суспільства(матеріальний розподіл).

Потрібна перебудова в нас.Франкфуртська школа (Маркузе, Адорно, Хабермас) – акцентують увагу на проблемі людини. Т-ка продукує фабрикацію, люди перестають бути неповторними, втрачають свою замість. Розвиток т-ки перетворюється у виробництво масової культури, втрачається унікальність і самостійність людини, відбувається перетворення на сіру масу.Маркузе стоїть на позиціях марксизму, раціонально намагається перетворити все в предмети розрахунку і тотального контролю. Техніка ств. міф про рівні можливості, демократичний порядок. Сучасна буржуазія через т-ку формує л-ну без жодних людських якостей. Одномірна л-на - конформістка особистість, пасивна л-на, це буття для речей, одягу, побутової техніки. Розглядає сучасне суспільство, як суспільство рабів. Адорно – розвиток т-ки соціально-детермінований, т-ка - спосіб прояву соціальної необхідності, все духовне має технічні елементи. Вимагає вирішення протиріччя між технікою і сусп..засобами. Говорить про новий етап освіти як ідеал. Хабермас формулює концепцію свободи і комунікативної дії, т-ка – результат розвитку культури. Концепція інструментального розуму, технічна раціональність перетворилася в панівну тотальну ідеологію.