Фіксація бесіди і її протокол.
Реєстрування бесіди не повинно заважати спілкуванню психолога і клієнта. Найбільш зручною формою реєстрації є прихований або відкритий запис бесіди. Адже крім змісту бесіди, при записі фіксуються інтонаційні особливості мови клієнта, її емоційна забарвленість, паузи. Щоб зняти напругу клієнта при відкритому записі бесіди на магнітофон, слід пояснити, з якою метою він робиться – для того, щоб під час розмови фахівець не відволікався на ведення протоколу. Треба відразу ж включити магнітофон і дати клієнту прослухати запис голосів обох учасників бесіди. Завдяки цьому нескладному прийому магнітофон стає такою ж частиною «психологічного поля», як і, наприклад, стіл, за яким сидять співрозмовники. Мікрофон і магнітофон розташовуються збоку від співрозмовників, так, щоб при хорошій якості запису ця апаратура не була все ж в центрі поля зору, а розташовувалася ближче до периферії.
Однак і за наявності магнітофонного запису, і особливо за його відсутності, експериментатор зобов'язаний вести протокол і фіксувати в ньому особливості поведінки клієнта під час бесіди, його жести, міміку, пантоміму, емоційні реакції. У найзагальнішому вигляді форма протоколу наступна:
Запитання |
Висловлювання клієнта |
Поведінка клієнта: міміка, емоційні реакції тощо. |
|
|
|
На початку протоколу записуються ініціали клієнта, дата і час проведення бесіди (початок і кінець), У графі «Запитання» зліва записуються етапи бесіди, назви пропонованих тем, репліки, запитання та зауваження фахівця; у середній графі «Висловлювання клієнта» – висловлювання, відповіді і пояснення клієнта, у графі «Поведінка клієнта» - його жести, міміка, емоційні реакції; в правій графі –
Записи в протоколі, які виконуються як під час бесіди, так і після неї (при прослуховуванні запису) повинні бути дослівними, а не скороченими.
Саме виконаний за зазначеною формою докладний протокол є матеріалом, який і стає предметом подальшого аналізу.
Опис і аналіз змісту бесіди. В першу чергу слід описати загальну поведінку клієнта протягом всієї бесіди, його динаміку від початку до кінця, зміна жестів і міміки, наскільки скуто він тримається тощо.
Потім слід детально зупинитися на тому, як будувалося спілкування в ході бесіди, які були реакції клієнта на питання психолога, характер відповідей, їх змістовність, яку позицію займав клієнт у ході спілкування (активну, пасивну, формальну і т. п.) і в чому конкретно вона виявлялася.
Необхідно дати характеристику мови клієнта: особливості стилізації його фраз, багатство словникового запасу, наявність емоційно-експресивних виразів в мові, характер інтонаційної динаміки, використання штампів мови.
Далі необхідно перерахувати основні теми, які піднімались протягом бесіди при реалізації її програми, спробувати встановити їх смислові зв'язки і висловити припущення про причину виникнення цих зв'язків, спираючись, природно, на висловлювання клієнта і на їх зміст. У висновку необхідно проаналізувати загальний характер самооцінки клієнта.