Тема 4. Метод бесіди у практиці соціальної роботи.
Основні типи бесід в дослідженні особистості.
Бесіда є одним з найбільш продуктивних методів у психології особистості, що дає можливість вдивитися у внутрішній світ людини, багато в чому зрозуміти його складний, часто суперечливий зміст. Особливе місце бесіди в арсеналі методів дослідження особистості пов'язано також з тим, що, хоча даний метод не вимагає залучення складної додаткової апаратури та обладнання, він висуває високі вимоги до фахівця, його майстерності, професійної зрілості.
Основними критеріями віднесення бесіди до певного типу є особливості попередньо підготовленого плану (програма і стратегія) і характер стандартизації бесіди, тобто її тактика.
Під програмою і стратегією мають на увазі складений фахівцем у відповідності з цілями і завданнями бесіди набір смислових тем і послідовність їх розгляду у процесі співпраці з клієнтом. Чим вища ступінь стандартизації бесіди, тим більш незмінні набір і форм запитань в ній, тобто тим більш жорсткою і обмеженою є тактика.
Стандартизація бесіди визначає ту обставину, що ініціатива в ній головним чином належить фахівцеві, який ставить запитання.
Таким чином, повністю контрольована бесіда передбачає жорстку програму, стратегію і тактику, а протилежний полюс – практично вільна бесіда – відсутність заздалегідь сформульованої програми і наявність ініціативної позиції в бесіді у того, з ким вона проводиться. Таким чином, до основних різновидів бесіди належіть такі:
- стандартизована бесіда – стійкі програма, стратегія і тактика;
- частково стандартизована – стійкі програма і стратегія, тактика значно більш вільна;
- вільна – програма і стратегія заздалегідь не визначені або ж тільки в основних рисах, тактика абсолютно вільна.
У процесі керованої бесіди (тобто стандартизованої і частково стандартизованої) фахівець активно контролює перебіг розмови, підтримує хід бесіди, встановлює емоційний контакт. Некерована, або вільна, бесіда орієнтовна на ініціативу клієнта. У некерованій бесіді основна увага надається респонденту, його можливості виговоритися, при цьому психолог не втручається або майже не втручається в хід самовираження клієнта.
Бесіди відрізняються в залежності від мети зустрічі психолога і клієнта. Виокремлюють наступні види:
• клінічна (терапевтична) бесіда. Використовується в ситуації психологічної допомоги (психотерапії, психологічного консультування, психокорекції);
• дослідницька (експериментальна, діагностична) бесіда. Використовується в ситуації дослідження (експерименту, діагностики, патопсихологічного обстеження);
• автобіографічна бесіда;
• збір суб'єктивного анамнезу (збір інформації про клієнта);
• збір об'єктивного анамнезу (збір інформації про знайомих клієнта);
• телефонна бесіда.
Відмінності терапевтичної бесіди від дружньої.
1.Відносини між психотерапевтом і клієнтом на відміну від дружніх стосунків формалізовані: психотерапевт присвячує свій час і професійні навички допомозі клієнту, за що отримує плату. Хоча ці відносини можна охарактеризувати як близькі і глибокі, навіть інтимні (в емоційному сенсі), психолог і клієнт не є друзями в звичайному значенні цього слова. Якщо психотерапевт і ділиться чимось особистим, то робить це з терапевтичною метою (поглибити довіру). Клієнт не зобов'язаний «берегти почуття» психолога або намагатися йому догодити.
2. Зустрічі відбуваються в заздалегідь визначені день і годину, з певною періодичністю, обмежені в часі, включають оплату професійних послуг. Сама наявність плановості, як правило, дисциплінує і мотивує пацієнта працювати над своїми проблемами не тільки під час сеансу психотерапії, але і між зустрічами, швидше мінятися і міняти свій світогляд.
3. Зміст зустрічей. Бесіди з психологом, як правило, структуровані і спрямовані на роботу над думками, почуттями і моделями поведінки клієнта. Спроби (не завжди усвідомлені) уникнути обговорення та аналізу проблем аналізуються і долаються.
4. Об'єктивність. Погляд з боку професіонала, який менше залучений у життя клієнта, ніж його родичі та друзі, а також більш нейтрального і не зацікавленого партнера (на відміну від друзів і родичів), який не нав'язує свою думку або своє бачення проблеми і її рішення.
5. Професіоналізм. Професійний соціальний працівник володіє знаннями, досвідом, напрацюваннями, психотехніками, які використовує з метою допомои клієнту.
Структура бесіди
Незважаючи на різноманіття типів бесіди, всі вони мають ряд постійних структурних блоків, послідовний рух в межах яких забезпечує бесіді повну цілісність.
Вступна частина бесіди відіграє дуже важливу роль. Саме тут необхідно зацікавити співрозмовника, залучити його до співпраці, тобто налаштувати його на спільну роботу. Принциповою є те обставина, хто ініціював проведення бесіди. Якщо вона відбувається за ініціативою фахівця, то її вступна частина повинна зацікавити співрозмовника темою майбутньої розмови, пробудити бажання брати участь у ньому, зробити зрозумілою важливість його особистої участі в бесіді. Повідомляється про приблизну тривалості бесіди, її анонімність, цілі і подальше використанні результатів.
Якщо ініціатором бесіди є клієнт, який звертається до фахівця з приводу своїх проблем, то вступна частина бесіди повинна виразно продемонструвати головним чином наступне, те, що психолог тактовно і дбайливо ставиться до позицій свого співрозмовника, він нічого не засуджує, але й не виправдовує, приймаючи його таким, який він є.
У вступній частині формується стиль бесіди. Визначається набір виразів та зворотів, які будуть використовуватись фахівцем, звернення до співрозмовника залежать від віку останнього, статі, соціального стану, життєвого середовища, рівня знань. Іншими словами, словниковий склад, стиль, концептуальна форма висловлювань повинні викликати і підтримувати у співрозмовника позитивну реакцію і бажання давати повну і правдиву інформацію.
Неможливо дати готовий алгоритм вступної частини бесіди, репертуар фраз і висловів. Важливо наявність чіткого уявлення про її цілі і завдання, їх послідовна реалізація, встановлення міцного контакту зі співрозмовником.
Також на цьому етапі встановлюються основні запити клієнта, визначаються його переживання, думки та турботи.
Другим етапом бесіди стає докладне дослідження змісту обговорюваних проблем і знаходження шляхів її вирішення. Це кульмінація бесіди, один з найскладніших її етапів оскільки тут все залежить тільки від фахівця, від його уміння ставити питання, слухати відповіді, спостерігати за поведінкою співрозмовника. Зміст етапу повністю визначається конкретними цілями і завданнями даної бесіди.
Завершальна фаза – це закінчення бесіди. Перехід до неї можливий після успішного і досить повного проведення попереднього етапу. Як правило, тут в тій чи іншій формі здійснюються спроби вирішити проблему чи якусь її частину. Якщо бесіда припускає своє подальше продовження, то її завершення повинно зберегти готовність співрозмовника до подальшої спільної роботи.
Звичайно, описані етапи бесіди не мають жорстких меж. Переходи між ними є поступовими і плавними. Однак перескакування через окремі фази бесіди може призвести до різкого зниження достовірності даних, порушити процес спілкування.