2.3 Випробування при прийнятті на роботу

Відповідно до ст. 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути

застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Статтею 26 КЗпП встановлене коло осіб, для яких випробування не встановлюється. До них відносяться:

- особи, які не досягли вісімнадцяти років;

- молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

- молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів;

- особи, звільнені у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

- інваліди, направлені на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 27 КЗпП строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Згідно зі ст. 28 КЗпП коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі (але не зобов’язаний) розірвати трудовий договір без згоди профспілкового органу, без попередження за будь-який строк та без виплати вихідної допомоги з формулюванням «звільнений у зв’язку з тим, що не витримав випробування». В наказі про звільнення повинні бути вказані причини, за якими працівник вважається як такий, що не витримав випробування.

Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

3. Особливості укладення трудового договору з турагентами – фізичними особами суб’єктами підприємницької діяльності

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм» турагентську діяльність можуть здійснювати як юридичні так і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності. Особливості укладання трудового договору між найманим працівником і турагентом – фізичною особою суб’єктом підприємницької діяльності регулюються трудовим законодавством України.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Трудові книжки на працівників, що уклали трудовий договір з фізичною особою ведуться у загальному порядку і зберігаються у самих працівників. Роботодавці – фізичні особи вносять записи у трудові книжки працівників про прийняття на роботу і про звільнення з роботи відповідно до укладених з такими працівниками письмовими трудовими договорами.

Всі записи, що внесені в трудову книжку роботодавцем – фізичною особою, підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, яка зареєструвала договір, та посвідчується печаткою.

Наймані працівники, що працюють у фізичних осіб, підлягають загальнообов’язковому соціальному і пенсіонному страхуванню.

Трудовий договір з роботодавцем – фізичною особою є звичайним трудовим договором, який, як правило, укладається на невизначений термін. На таких працівників розповсюджуються всі гарантії, передбачені трудовим законодавством України у галузі робочого часу,часу відпочинку, оплати праці, соціального та пенсійного страхування.