1.2 Юридичні гарантії забезпечення соціально-трудових прав, які передбачені Кодексом законів про працю України

Кодекс законів про працю України (далі КЗпП) встановлює низку гарантій забезпечення права на працю та працевлаштування у тому числі і у сфері туристичної діяльності.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

1) вільний вибір виду діяльності;

2) безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

3) надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів;

4) безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

5) компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

6) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП).

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 5 ст. 24 КЗпП).

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я (ч. 6 ст. 24 КЗпП).

Не може слугувати підставою відмова у прийняття на роботу досягнення пенсійного віку (ст. 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 г.).

Не може бути відмовлено у прийнятті на роботу особам, з якими власник зобов’язаний укласти трудовий договір, таким як:

- молоді спеціалісти, що закінчили вищій навчальний заклад та в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство (Постанова Кабінету Міністрів України № 992. «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням»);

- працівники, звільнені у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх повноважень (ст. 252 КЗпП);

- працівники, яким надане право зворотного прийняття на роботу (таке право на протязі 1 року мають працівники, звільнені за п. 1 ст. 40 КЗпП, якщо на їх підприємстві здійснюється прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (ст. 42-1 КЗпП).