Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шульженко І.В. Правове регулювання туристичної...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.55 Mб
Скачать

1. Правове регулювання припинення юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в галузі туризму

Суб'єктами підприємницької діяльності в галузі туризму є як юридичні особи (туроператори, тур агенти, підприємства готельного та ресторанного бізнесу) так і фізичні особи (приватні підприємці - турагенти, приватні підприємці, що здійснюють діяльність у сфері готельного та ресторанного бізнесу).

Припинення суб'єкта підприємницької діяльності (далі СПД) є підставою для скасування державної реєстрації СПД та внесення відомостей про це до єдиного державного реєстру (далі ЄДР).

Згідно ст. 104 ЦКУ юридична особа (далі ЮО) припиняється:

1) в результаті реорганізації, тобто передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим ЮЛ.

2) в результаті ліквідації.

Формами реорганізації є: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Основна відмінність реорганізації від ліквідації полягає в тому, що при реорганізації здійснюється універсальне правонаступництво, тобто всі права та обов'язки СПД, що реорганізується переходять до одного чи декількох інших СПД. При ліквідації відбувається припинення прав і обов'язків СПД без правонаступництва.

Юридична особа припиняється, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Приймати рішення про припинення юридичної особи мають право:

- Учасники юридичної особи;

- Суд;

- Інші органи передбачені законодавством (Антімонопольній комітет, орган ліцензування, орган державної реєстрації та ін.).

Юридична особа може бути припинена в результаті визнання її банкрутом за рішенням суду.

Порядок припинення юридичної особи в процесі її банкрутства встановлюється Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 в редакції від 30.06.99 р.

Відповідно до ст. 105 ЦКУ учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Орган, що здійснює державну реєстрацію вносить запис до Єдиного державного реєстру про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи та публікує у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до ЦКУ призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 38 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.

Законодавство України передбачає випадки тимчасового припинення (призупинення) діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, які не тягнуть за собою внесення запису до ЄДР.

Відповідно до п. 3 «Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р. № 26/95-ВР «Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів» діяльність господарюючих суб'єктів тимчасово припиняється у разі, коли інші заходи впливу не дали чи не дадуть належних результатів, зокрема:

а) повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного й того ж порушення;

б) виявлення недоліків, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність господарюючого суб'єкта може заподіяти шкоду життю, здоров'ю чи майну споживачів;

в) невиконання господарюючими суб'єктами приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів.

Рішення про тимчасове припинення діяльності господарюючого суб'єкта приймається на підставі акта перевірки і оформляється приписом державного органу у справах захисту прав споживачів. Копія цього припису надсилається господарюючому суб'єкту або вручається його представникові, а також надсилається власнику господарюючого суб'єкта або уповноваженому ним органові, який здійснює управління майном господарюючого суб'єкта.

Тимчасове припинення діяльності господарюючого суб'єкта передбачає зупинення на певний час (до усунення виявлених недоліків) роботи структурних підрозділів (секцій, відділів, складів, цехів тощо), пов'язаної з обслуговуванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів. У разі неможливості здійснити це - тимчасово припиняється діяльність суб'єкта в цілому.