3.2 Зміст та форма цивільно-правового договору

Відповідно до ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Залежно від юридичного значення всі договірні умови поділяються на:

1. Істотні.

2. Звичайні.

3. Випадкові.

Виходячи зі змісту ст. 638 ЦК істотні умови договору можна поділити на чотири групи:

1) умови про предмет договору (предметом договору можуть бути речі, гроші, цінні папери, майнові права тощо);

2) умови, що визначені законом як істотні;

3) умови, що є необхідними для договорів даного виду;

4) умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Звичайними називаються умови, передбачені нормативними актами, вони не вимагають погодження сторін тому, що автоматично вступають в силу з моменту укладення договору.

Наприклад, якщо при укладенні договору майнового найму сторони не домовилися про те хто повинен виконувати поточний ремонт речі то автоматично вступають в юридичну силу умови передбачені ст. 776 ЦК.

Відповідно до даної статті поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Випадкові умови включаються до договору на розсуд сторін. На відміну від звичайних умов, які передбачені безпосередньо законом, випадкові умови мають юридичну силу тільки тоді коли вони включені безпосередньо сторонами у договір.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Дуже часто до умов цивільно-правових договорів включаються умови про строк договору і ціну.

Відповідно до ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Форма договору регламентується цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти в письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.