3. Правове регулювання багатосторонньої співпраці України в галузі туризму

Багатостороння співпраця в галузі туризму передбачає діяльність окремих держав, а також регіональних і міжнародних організацій спрямовану на координацію дій із розвитку міжнародного туризму.

Формами багатосторонньої співпраці України в галузі туризму є участь нашої держави у регіональних і міжнародних організаціях, міжнародних конференціях та нарадах-форумах, а також нормотворча діяльність таких організацій, конференцій та нарад.

3.1 Регіональні і міжнародні організації які координують міжнародну співпрацю в галузі туризму

Регіональні і міжнародні організації які координують міжнародну співпрацю в галузі туризму поділяються на урядові та неурядові організації.

До основних урядових міжнародних організацій які координують міжнародну співпрацю в галузі туризму відносяться:

1) Організація Об’єднаннях націй (ООН) та її спеціалізовані установи;

2) Всесвітня туристична організація (ВТО; World Tourist Organization - UNWTO).

До неурядових міжнародних організацій які координують міжнародну співпрацю в галузі туризму відносяться:

1) Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств, до якої входять національні асоціації туристичних агентств різних країн;

2) Міжнародна федерація туроператорів, що об’єднує асоціації туроператорів і окремі туроператорські фірми різних країн;

3) Всесвітня асоціація туристичних агентств (WATA), у якій співпрацюють туристичні агентства різних країн за встановленою нормою представництва;

4) Міжнародна готельна асоціація, яка об’єднує підприємців готельного бізнесу різних країн з метою розвитку їх співробітництва в питаннях поліпшення якості послуг;

5) Міжнародна асоціація повітряного транспорту, яка об’єднує авіатранспортні підприємства (авіакомпанії, авіа порти та ін.), які обслуговують основні міжнародні і внутрішні лінії;

6) Міжнародна асоціація конгресового бізнесу до якої входять туристичні фірми і підприємства різних країн, які обслуговують учасників міжнародних і національних конгресів, конференцій, симпозіумів;

7) Міжнародне бюро з соціального туризму, яке об’єднує туристичні організації профспілкових об’єднань різних країн з метою розширення співпраці в розвитку соціального туризму;

8) Міжнародне бюро молодіжного туризму, яке об’єднує туристичні фірми і організації різних країн, що займаються молодіжним туризмом, з метою налагодження більш тісної співпраці.

До регіональних урядових організацій які координують співпрацю в галузі туризму відноситься Рада з туризму співдружності незалежних держав (СНД), утворена на підставі рішення голів урядів СНД.

До неурядових регіональних організацій які координують співпрацю в галузі туризму відносяться:

1) Американське товариство туристичних агентств (ASTA);

2) Європейська туристична комісія (ETC);

3) Асоціація туристичних агентств країн Тихоокеанського регіону (PATA);

4) Конфедерація туристичних організацій країн Латинської Америки (COTAL).

3.2 Нормотворча діяльність оон і її спеціалізованих установ в галузі розвитку міжнародного туризму

Міжнародний туризм як одна з найважливіших форм міжнародної співпраці став об’єктом пильної уваги Організації Об’єднаних націй і її спеціалізованих установ.

Основними нормативними актами ООН, що регулюють розвиток міжнародного туризму є:

1) Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 року. Стаття 24 Декларації наголошує, що кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки.

2) Міжнародний пакт про економічні, соціальні ц культурні права, прийнятий 16 грудня 1966 року. У статті 6 Пакту визначено, що країни зобов’язуються забезпечувати кожній людині право на відпочинок, вільний час, розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки.

3) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 6 грудня 1966 року. Стаття 12 Пакту визначає, що кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

В структуру ООН входять основні і допоміжні органи, які займаються питаннями міжнародного туризму.

До основних органів відносяться:

- Генеральна асамблея ООН;

- Економічна і соціальна рада ООН;

- Секретаріат ООН.

Допоміжними органами є: регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки.

Регулювання деяких відносин, пов’язаних з міжнародним туризмом здійснюють спеціалізовані установи ООН. До них відносяться:

1) Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка розробляє і здійснює проекти зі збереження світової культурно-історичної спадщини і розвитку туризму, проводить велику роботу з охорони та відновлення історичних місць і пам’ятників, а також з підготовки кадрів, запровадження технічних стандартів, обміну інформацією.

2) Міжнародна організація праці (МОП), яка займається проблемами умов праці, професійного навчання, соціального забезпечення, практики наймання на роботу і взаємин між службовцями і роботодавцями, зокрема в галузі туризму.

3) Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка надає допомогу туристичним адміністраціям окремих країн у розробці проектів з використання в туризмі лісів, водних ресурсів, національних парків, інших природних об’єктів.

4) Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), яка регулює у галузі туризму міжнародні санітарні норми, спрямовані на боротьбу з поширенням інфекційних захворювань і гарантування максимальної безпеки та здоров’я міжнародних туристів і мандрівників.

5) Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка сприяє туризму шляхом розробки певних заходів, що спрощують необхідні формальності при організації пасажирських авіаперевезень, особливо на міжнародних лініях.

6) Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який бере участь у фінансуванні великих туристичних проектів і співпрацює з багатьма установами ООН з проблем міжнародного туризму.