7.3 Судовий розгляд спору між споживачем туристичних послуг і суб’єктом туристичної діяльності

Процес судового розгляду спору між споживачем туристичних послуг і суб’єктом туристичної діяльності, який надає такі послуги регулюється Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК).

Відповідно до ст. 107 ЦПК усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Тобто справи про захист прав споживачів розглядаються загальними місцевими судами.

ЦПК передбачає, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням (ст. 109).

Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 109 ЦПК).

Стаття 79 ЦПК передбачає види судових витрат у цивільному процесі, які складаються із судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Вимоги до позовів, що подаються у цивільному судочинстві визначаються ЦПК. Так відповідно до ст. 118 ЦПК позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу (із застосуванням автоматизованої системи документообігу), та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (вимоги, за якими може бути видано судовий наказ), може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Форма і зміст позовної заяви встановлюється статтею 119 ЦПК. Відповідно до цієї статті позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до ст. 120 ЦПК позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до ст. 122 ЦПК суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК.

За результатами розгляду позовної заяви суд ухвалює вмотивоване рішення.

Відповідно до ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у формі: ухвали, рішення або постанови.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках, передбачених статтями 389-6 (Ухвала суду у справі про оскарження рішення третейського суду) та 389-11 (Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або про відмову у його видачі) ЦПК, - постановленням ухвали.

Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.