Спостереження за хворими вимірювання температури тіла

Навчальна мета: уміти виміряти температуру тіла за допомо­гою медичного термометра в пахвовій ямці та пахвинній складці; виміряти температуру в ротовій порожнині; виміряти температу­ру в прямій кишці; визначити підвищення температури тіла за допомогою термометра "Термотест"; записати показники темпе­ратури тіла графічно в температурному листку; продезінфікувати медичний термометр.

Виховна мета: уміти правильно оцінити показник температу­ри тіла як важливий діагностичний і прогностичний критерій ста­ну хворого.

Початковий обсяг знань: усвідомлювати діагностичне значен­ня вимірювання температури тіла; час, коли здійснюють вимірю­вання температури тіла; ступені підвищення температури тіла; фі­зіологічні коливання температури тіла.

Оснащення:

1) медичний термометр;

2) термометр "Термотест";

3) температурний листок;

4) ниркоподібний лоток;

5) 1% розчин хлораміну;

6) 3% розчин хлораміну.

Діагностичне значення вимірювання температури тіла. Тем­пература тіла — важливий діагностичний і прогностичний крите­рій стану хворого, оскільки підвищення температури тіла в бага­тьох випадках свідчить про розвиток захворювання, про особли­вості його перебігу та реакцію організму хворого на патологічний процес.

Час, коли здійснюється вимірювання температури тіла. Тем­пературу тіла вимірюють медичним термометром 2 рази на добу: вранці натще з 6.00 до 8.00 та з 16.00 до 18.00 (до вечері). У цей час спостерігається максимальне коливання добової температури.

Проводити термометрію після приймання їжі не бажано, оскіль­ки її показники будуть дещо вищими.

Іноді, за призначенням лікаря, у разі таких захворювань, як сепсис, ревматизм, туберкульоз, окремим хворим температуру ті­ла вимірюють кожні 2—3 год.

Фізіологічні коливання температури тіла протягом дня між ранковими та вечірніми показниками становлять у середньому 0,3-0,5 °С.

У людей похилого та старечого віку температура тіла може бути дещо нижчою, ніж у людей середнього віку.

У ранньому дитячому віці спостерігається нестійка темпера­тура тіла з великими коливаннями протягом дня.

Температура тіла в пахвовій ямці в нормі становить 36—37 °С, вона на 0,5—0,8 °С нижча, ніж температура слизових оболонок.

Можливі також різні показники температури тіла при вимі­рюванні в лівій і правій пахвових ямках.

Послідовність дій під час виконання процедур

Вимірювання температури тіла в пахвовій ямці та пахвинній складці

1. Перевірте рівень ртуті в термометрі. Якщо ртуть не опусти­лася до поділки 34 °С, струсіть кілька разів термометр і знову пе­ревірте, чи вся ртуть опустилась у резервуар.

2. Запропонуйте хворому підняти руку. Якщо шкіра під пах­вою волога, витріть її рушником, оскільки вологість охолоджує ртуть і показники термометра будуть дещо нижчими.

3. У глибину пахвової ямки помістіть кінець термометра з ре­зервуаром ртуті й запропонуйте хворому притиснути зігнуту в лік­тьовому суглобі руку до тіла і тримати термометр 8—10 хв. Під час вимірювання температури тіла хворий лежить або сидить. Ослабленим і хворим, які перебувають у непритомному стані, підніміть руку, поставте термометр і під час вимірювання підтри­муйте руку в потрібному положенні.

4. Результати занесіть у температурний листок, а термометр продезінфікуйте.

5. Дітям раннього віку вимірюйте температуру в пахвинній складці. Для цього термометр помістіть у пахвинну складку, а но­гу дитини дещо зігніть у кульшовому суглобі так, щоб термометр заховався в утвореній складці шкіри.

Вимірювання температури в ротовій порожнині

1. Резервуар термометра помістіть під язик хворого і попро­сіть його губами притримувати корпус термометра.

2. Через 5 хв визначіть показник термометра, а дані занесіть у температурний листок.

Вимірювання температури в прямій кишці

1. Хворого покладіть на бік.

2. Резервуар термометра змажте вазеліном.

3. Уведіть резервуар термометра за сфінктер відхідника.

4. Через 5 хв визначте показник термометра і дані занесіть у температурний листок.

Визначення підвищення температури тіла за допомогою тер­мометра "Термотест"

1. Для визначення температури тіла полімерну пластинку при­кладіть до чола, за температури 36—37 °С на пластинці зеленим кольором засвітиться "N" (норма), а за температури понад 37 °С — буква "F" (febris — гарячка).

2. Конкретну цифру підвищення температури тіла визначте медичним термометром. Цей метод використовують для швидко­го виявлення людей з підвищеною температурою тіла у великому колективі.

Запис показників температури тіла в температурний листок

1. Зазначте в температурному листку дані: прізвище, ім'я та по батькові хворого, № карти стаціонарного хворого, № палати.

2. Зазначте дату.

3. Після кожного вимірювання температури тіла нанесіть крап­ку на вертикалі, що відповідає даті, часу вимірювання (ранок або вечір) і показнику температури тіла. Пам'ятайте, що одна поділка шкали "Т" дорівнює показникові 0,2 °С.

4. З'єднайте крапки лініями, починаючи зі шкали "Т", і таким чином отримаєте температурну криву.

Дезінфекція медичних термометрів

1. Після використання термометрів замочіть їх у 1% розчині хлораміну на ЗО хв або в 3% розчині пероксиду водню на 80 хв, потім промийте водою та протріть насухо.

2. Після вимірювання температури в прямій кишці медичний термометр замочіть у 3% розчині хлораміну на 1 год, за необхід­ності знежирте, промийте водою й висушіть серветкою.