Догляд за шкірою тяжкохворих. Профілактика пролежнів

Навчальна мета: уміти здійснити догляд за шкірою тяжкохво­рих; виконати заходи для профілактики пролежнів; обробити про­лежні та накласти пов'язку.

Виховна мета: усвідомити значення загального оздоровчого до­гляду за шкірою для організму тяжкохворого.

Початковий рівень знань: знати основні функції шкіри; зна­чення утримання шкіри в належному гігієнічному стані, особливо під час захворювань; причини виникнення пролежнів; ділянки найбільш частого виникнення пролежнів; ознаки пролежнів.

Оснащення:

1) вода тепла;

2) мило туалетне;

3) серветка полотняна;

4) рушник;

5) клейонка;

6) таз;

7) чиста постільна білизна;

8) чиста натільна білизна;

9) стерильний перев'язувальний матеріал;

10) 5% розчин калію перманганату;

11) 10% розчин камфорного спирту;

12) 1% розчин саліцилового спирту;

13) 40% розчин етилового спирту;

14) слабкий розчин оцту (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води);

15) 1% спиртовий розчин діамантового зеленого;

16) 1—10% синтоміцинова емульсія;

17) 10% стрептоцидова емульсія;

18) мазь Вишневського;

19) гумові рукавички.

Основні функції шкіри. Шкіра виконує ряд важливих функцій. Вона бере участь у процесі дихання, регуляції температури тіла, обміні речовин. Шкіра захищає організм від впливу шкідливих чинників навколишнього середовища, а також є важливим орга­ном чуття — шкірним аналізатором.

Значення утримання шкіри в належному гігієнічному стані, особливо під час захворювань. Головною умовою нормальної жит­тєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних за­лоз, змішані з часточками епідермісу та пилом, постійно відкла­даються на її поверхні та перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів. Забрудненість шкіри призводить до роз­множення мікробів, у тому числі й хвороботворних. Шкіра фізіо­логічних складок додатково забруднюється секретом апокринних залоз, шкіра промежини — виділеннями сечостатевих органів і кишечнику. За наявності хвороби утримання шкіри в чистоті на­буває особливого значення.

Причини виникнення пролежнів. Пролежні (змертвіння, нек­роз) — це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, під­шкірної жирової клітковини й навіть окістя, що розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та іннервації.

Установлено 3 основні чинники, які призводять до утворення пролежнів: тиск, зміщувальна сила і тертя.

Тиск. Під дією власної маси тіла відбувається здавлювання тканин, внаслідок чого розвивається ішемія і в кінцевому резуль­таті загибель тканин.

Зміщувальна сила. Непрямий тиск також може призвести до механічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тка­нин може відбутися тоді, коли пацієнт "з'їжджає" на постелі вниз або підтягується до узголів'я. Мікроциркуляція в таких тканинах порушується і тканина гине від кисневої недостатності. У більш серйозних випадках можливе розривання лімфатичних судин і м'язових волокон, внаслідок чого через 1—2 тиж утворюються гли­бокі пролежні.

Тертя. Спричинює відшарування рогового шару шкіри й призво­дить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Впливають на розвиток пролежнів глибокі порушення обмін­них процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі порушення мозкового кровообігу, тяжкі травми головного, спин­ного мозку). Але в багатьох випадках до утворення пролежнів призводить поганий догляд за хворим, зокрема за шкірними по­кривами, а також несвоєчасна зміна білизни, недостатня актив­ність пацієнта.

Ділянки найчастішого виникнення пролежнів. Коли хворий ле­жить на спині, пролежні утворюються переважно в ділянці поти­лиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п'яток. Якщо він лежить на боці чи на животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілок.

Може розвинутись змертвіння не тільки м'яких тканин, але й хрящів і кісток. Потім приєднується інфекція, яка може призвести до сепсису і смерті хворого. Важливо вміти виявити осіб, в яких є схильність до утворення пролежнів, і своєчасно вжити заходів для запобігання розвитку пролежнів.

Таблиця 6. Оцінка стану хворого за шкалою Norton

Фізич­ний стан	Бали	Психіч­ний стан	Бали	Актив­ність	Бали	Рухо­мість	Бали	Нетри­мання сечі, калу	Бали
Добрий	4	Активний	4	Ходячий	4	Повна	4	Немає	4
Задовіль­ний	3	Апатич­ний	3	Ходить з допомо­гою	3	Трохи	3	Іноді	3
Поганий	2	Сплута­ність	2	Сидячий	2	Дуже об­межена	2	Сечі	2
Дуже по­ганий	1	Ступор	1	Лежачий	1	Нерухо­мий	1	Сечі, калу	1

За 4-бальною шкалою Norton оцінюють стан пацієнта за 5 кри­теріями. Оцінка дає можливість визначити схильність хворого до розвитку пролежнів (табл. 6).

Пацієнтів з оцінкою 14 балів і нижче відносять до категорії підвищеного ризику і щодо них слід здійснювати комплекс про­філактичних заходів.

Пролежні класифікують залежно від ступеня пошкодження.

І ступінь. Шкірний покрив не порушений. Спостерігається стійка гіперемія, яка не минає після закінчення впливу тиску.

II ступінь. Неглибокі поверхневі порушення цілості шкірних покривів, які поширюються на підшкірну жирову клітковину. Збе­рігається стійка гіперемія. Відбувається відшарування епідермісу.

III ступінь. Повне руйнування шкірного покриву до м'язового шару з проникненням у м'яз.

IV ступінь. Пошкодження всіх м'язів тканин, утворення порож­нин з проникненням в них підлеглих тканин (сухожилки, кістки).

Лікування. Пролежні І ступеня лікують консервативно. Про­цес реепітелізації відбувається, якщо некротизується тільки епі­дерміс. У разі пролежнів II ступеня видаляють змертвілий шар, III і IV ступеня — вдаються до хірургічного втручання з наступ­ною дезінфекцією і видаленням змертвілих тканин. Як прави­ло, пролежні інфікуються мікроорганізмами, які присутні в нормі на шкірі і в кишках. Найбільш ефективним методом зменшення кількості бактерій в рані є зрошення її великою кількістю ізото­нічного розчину натрію хлориду. За наявності неприємного за­паху рекомендують накладати на рану пов'язки з активованим вугіллям або дезодорантами, до складу яких входить хлорофіл.

Після видалення відшарованої некротизованої маси застосо­вують мазі для ферментативного очищення ран (іруксол). Для покращання обмінних процесів внутрішньом'язово або внутріш­ньовенно вводять солкосерил. Для прискорення регенерації тка­нин місцево застосовують солкосерил у вигляді желе до утворен­ня грануляцій, потім мазь — до кінцевої епітелізації.

Послідовність дій під час виконання процедур

Догляд за шкірою тяжкохворих

1. Поясніть хворому суть процедури і отримайте його згоду, надягніть гумові рукавички.

2. У разі потреби підстеліть під хворого клейонку.

3. Полотняну серветку змочіть теплою водою з оцтом, віді­жміть і протріть шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідни-ці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскуйте в чистій воді.

4. Особливу увагу зверніть на складки шкіри, місця посилено­го потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника.

5. Обмивання шкіри здійснюйте послідовно й одразу ж ретель­но протирайте її чистим сухим рушником, щоб хворий не засту­дився. За необхідності можете використати мило, 40% розчин ети­лового спирту, одеколон.

6. За наявності попрілостей протріть їх обережно м'яким тампо­ном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушіть шкіру, промокаючи її серветкою, і припудріть дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змащува­ти 1% розчином діамантового зеленого, а потім припудрювати. Часткове оброблення шкіри тяжкохворим здійснюйте щоденно вранці та ввечері.

Профілактика пролежнів

1. Змінюйте положення хворого кожні 2 год, щоразу переві­ряючи стан ділянки шкіри, на яку діє тиск.

2. Стежте за білизною хворого. Білизна повинна бути чистою, сухою, без складок і крихт.

3. Надайте хворому такого положення, щоб маса тіла була рів­номірно розподілена, тобто, щоб на кожну частину тіла діяв рів­номірний тиск. Для цього слід використати спеціальні пристосу­вання і ліжка з надувними матрацами, протипролежневі установ­ки або звичайні подушки. Під головний кінець підкладіть плоско

одну подушку, другу подушку під кутом 45° покладіть на першу. З боків під руки також покладіть подушки. Під кисті рук і під но­ги підкладіть маленькі подушечки.

4. Під ділянки можливого утворення пролежнів підкладіть ба­вовняну торбинку, наповнену просом.

5. Двічі на день обробляйте шкіру.

6. Стежте за регулярністю випорожнень хворого, запобігайте і лікуйте нетримання сечі і калу.

7. Забезпечте збалансоване харчування хворого. їжа повинна містити вітаміни групи В і С, азот, сірку, фосфор і кальцій, які позитивно впливають на кровообіг.

8. Розвивайте у хворого навички самодопомоги, заохочуйте його до самостійних дій, використовуючи перекладини над ліж­ком або поручні, щоб хворий міг самостійно змінювати положен­ня в ліжку, а за можливості підніматись і вставати.

9. Навчіть родичів і людей, які доглядають за хворим, елемен­тів правильного догляду.

10. Місця можливого утворення пролежнів протирайте там­поном або серветкою, змоченою одним із наведених розчинів: 10% розчин камфорного спирту, 1% розчин саліцилового спирту, 40% розчин етилового спирту, слабкий розчин оцтової кислоти (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води).

11. Зніміть гумові рукавички, вимийте і висушіть руки. Оброблення та лікування пролежнів

1. Початкові пролежні в стадії мацерації обмийте холодною перевареною водою з милом, висушіть, протріть 70% розчином етилового спирту і припудріть тальком.

2. У разі почервоніння шкіри періодично розтирайте її сухим рушником для поліпшення кровообігу та змажте 5% розчином ка­лію перманганату.

3. Пухирі змажте 1% розчином діамантового зеленого, потім накладіть суху асептичну пов'язку.

4. У випадку некрозу змертвілі тканини видаляють, рану за­кривають стерильною серветкою, змоченою розчином фураци-ліну 1:5000. У міру очищення рани накладають мазеві пов'язки (10% синтоміцинова мазь, 10% стрептоцидова мазь, мазь Вишнев-ського).

Запам'ятайте! У таких хворих занесення інфекції може при­звести до сепсису і стати причиною смерті. Виникнення пролеж­нів у хворих є незаперечним свідченням поганого догляду.

Догляд ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ

Навчальна мета: уміти обробити ротову порожнину тяжко­хворому; обробити ротову порожнину тяжкохворому, який пере­буває в непритомному стані; здійснити оброблення зубних проте­зів; здійснити оброблення ротової порожнини в разі виникнення стоматиту; запобігти виникненню запалення привушної слинної залози.

Виховна мета: усвідомити значення туалету ротової порожни­ни в тяжкохворих для профілактики ускладнень.

Початковий рівень знань: знати, яке значення має догляд за ротовою порожниною.

Оснащення:

1) лоток ниркоподібний;

2) ватні або марлеві тампони, гумові рукавички;

3) марлеві серветки;

4) затискувач;

5) гумовий балон;

6) шпатель;

7) язикоутримувач;

8) розчин калію перманганату 1:10 000;

9) 2% розчин натрію гідрокарбонату;

10) звіробійна або обліпихова олія;

11) зніміть гумові рукавички, вимийте та висушіть руки.

Значення догляду за ротовою порожниною. Самоочищення ро­тової порожнини відбувається під час пережовування перш за все твердої та напівтвердої їжі. У тяжкохворих самоочищення рото­вої порожнини порушується. Крім цього, через слизову оболонку ротової порожнини виділяються продукти порушеного обміну ре­човин. Все це сприяє забрудненню слизової оболонки і призво­дить до ще більш інтенсивного розмноження мікроорганізмів. За­пальні та гнилісні процеси в ротовій порожнині супроводжують­ся неприємним запахом.

Відсутність належного догляду за ротовою порожниною тяж­кохворих може призвести до виникнення стоматиту (запалення слизової оболонки ротової порожнини) або паротиту (запалення привушної залози).

Послідовність дій під час виконання процедур

Туалет ротової порожнини тяжкохворого, який перебуває у свідомому стані

1. Допоможіть тяжкохворому вимити руки.

2. Подайте йому лоток.

3. Забезпечте його одним із розчинів для оброблення ротової порожнини та ватними або марлевими тампонами.

4. Зволоженим тампоном хворий сам протирає собі зуби, по­тім прополіскує ротову порожнину.

Туалет ротової порожнини тяжкохворого, який перебуває в не­притомному стані

1. Опустіть підголівник ліжка, приберіть подушку. Надайте хворому горизонтального положення, щоб промивні води не аспі-рували в дихальні шляхи.

2. Під голову підстеліть клейонку, зверху пелюшку, складену в кілька шарів.

3. Голову хворого краще повернути ліворуч.

4. Під кутик рота підставте лоток.

5. Шпателем відведіть щоку.

6. Зволоженим марлевим або ватним тампоном на затискува­чі обробіть зуби зверху вниз із зовнішнього та бажано з внутріш­нього боку.

7. Якщо є нальот на язику, за допомогою язикоутримувача або зволоженої марлевої серветки частково витягніть язик й про­тріть тампоном, змоченим неподразнювальним 'антисептичним роз­чином.

8. Ополосніть ротову порожнину теплим розчином за допо­могою гумового балона чи шприца.

9. Просушіть ясна та губи сухим тампоном.

10. За наявності сухості в роті слизову оболонку та язик об­робіть звіробійною або обліпиховою олією. Також можна викори­стати 10% розчин бури в гліцерині, рослинну олію або вершкове масло. Тяжкохворим обробляйте ротову порожнину 2 рази на добу.

Запам'ятайте! 1. Якщо у хворого є знімні зубні протези, перед обробленням ротової порожнини їх треба зняти.

2. Під час протирання верхніх корінних зубів шпателем треба відвести щоку, щоб не занести інфекцію у вивідну протоку при­вушної слинної залози. З цієї причини слизову оболонку щоки протирати не бажано.

Оброблення зубних протезів

1. Вийміть у тяжкохворого знімні зубні протези.

2. Ретельно промийте їх під струменем води з милом.

3. Тримайте їх у сухій скляній баночці, яку прикривайте мар­левою серветкою.

4. Перед тим як надіти тяжкохворому зубні протези, знову про­мийте їх водою.

Оброблення ротової порожнини у разі стоматиту

1. Зробіть аплікацію — накладіть стерильну марлеву сервет­ку, змочену розчином фурациліну 1:5000 або відваром ромашки, на 3—5 хв. Процедуру повторюйте кілька разів на добу.

2. Періодично ополіскуйте ротову порожнину 2% розчином натрію гідрокарбонату або 0,9% розчином натрію хлориду.

Профілактика запалення привушної слинної залози: запропо­нуйте тяжкохворому жувати суху цитринову шкірочку, сухарі або жувальну гумку.

ДОГЛЯД ЗА ОЧИМА

Навчальна мета: уміти обробити очі за наявності виділень, а також промити очі дезінфекційним розчином за допомогою ван­ночки.

Виховна мета: усвідомити значення дотримання правил асеп­тики під час догляду за очима.

Початковий обсяг знань: знати, які існують показання до оброб­лення очей.

Оснащення:

1) стерильна очна піпетка;

2) стерильний гумовий балон;

3) стерильні ватні або марлеві тампони, гумові рукавички;

4) стерильна очна ванночка;

5) розчин фурациліну (1:5000);

6) розчин калію перманганату (1:10 000);

7) 2% розчин борної кислоти;

8) стерильний 0,9% розчин натрію хлориду.

Показання до оброблення очей: наявність виділень, які склею­ють вії та повіки. Промивання очей здійснюють для дезінфек­ції слізного мішка в разі його запалення для видалення слизу, гною.

Послідовність дій під час виконання процедур

Протирання вій і повік

1. Надягніть гумові рукавички, обробіть їх 70% розчином ети­лового спирту, руками візьміть ватний або марлевий стериль­ний тампон, змочіть його одним з наведених антисептичних роз­чинів і накладіть на очі.

2. Через 1—2 хв після розм'якшення кірки іншим стерильним, зволоженим антисептичним розчином тампоном протріть повіки очей у напрямку від зовнішнього до внутрішнього кута.

Запам'ятайте! Для кожного ока необхідно використовувати окремі стерильні тампони, щоб запобігти перенесенню інфекції з одного ока на друге.

Промивання очей за допомогою ванночки

1. Обробіть свої руки в гумових рукавичках дезінфекційним розчином.

2. У стерильну ванночку налийте антисептичний розчин.

3. Запропонуйте хворому взяти ванночку за ніжку, нахили­тись над нею так, щоб повіки знаходились у ванночці, й притис­нути її до шкіри, потім підняти голову, притримуючи ванночку руками (рідина при цьому не повинна витікати з неї).

4. Попросіть хворого часто поморгати протягом 1 хв, потім, нахилившись уперед, поставити ванночку на стіл.

5. У разі потреби повторіть процедуру, замінивши розчин у ванночці на свіжий.

Аналогічно проведіть лікувальні очні процедури. Якщо немає очної ванночки, можете промити очі за допомогою піпетки, під­ставивши ниркоподібний лоток, у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього.

6. Продезінфікуйте використане приладдя.

7. Зніміть гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.

ДОГЛЯД ЗА ВУХАМИ

Навчальна мета: уміти прочистити вуха тяжкохворому в разі гноєтечі або виділення крові зі слухових ходів.

Виховна мета: усвідомити значення догляду за вухами в тяж­кохворих у випадку нагноєння чи кровотечі.

Початковий рівень знань: знати, яке значення має туалет зов­нішніх слухових ходів.

Оснащення:

1) зонд з гвинтовою нарізкою;

2) гумовий балон або шприц;

3) теплий 3% розчин пероксиду водню або 2% розчин борної кислоти;

4) марлеві турунди;

5) марлеві або ватні тампони, гумові рукавички;

6) пелюшка.

Значення туалету зовнішніх слухових ходів. Наявність гною в слуховому ході спричинює подразнення й запалення там шкіри.

При переломі основи черепа з вух може виділятися кров. Кров у слуховому ході є добрим поживним середовищем для мікро­організмів.

У разі перелому основи черепа мікроби висхідним шляхом можуть потрапити в головний мозок і призвести до його запален­ня (енцефаліт). Тому за наявності гною або кров'яних виділень у слуховому ході слід своєчасно й систематично здійснювати його очищення.

Послідовність дій під час виконання процедур

Туалет слухових ходів тяжкохворого в разі гноетечі або виді­лення крові

1. Голову тяжкохворого поверніть на бік, надягніть гумові ру­кавички.

2. Вушну раковину знизу та з боків обкладіть пелюшкою.

3. Злегка відтягніть вушну раковину вверх і назад і за до­помогою гумового балона або шприца влийте декілька мілілітрів теплого 3% розчину пероксиду водню.

4. Ватним тампоном або серветкою просушіть вушну раковину.

5. Знезараженими руками на кінець тонкого зонда з гвинто­вою нарізкою намотайте стерильну гігроскопічну вату.

6. Лівою рукою відтягніть вушну раковину трохи назад і вверх, а правою обережно введіть зонд з намотаною ватою у зовнішній слуховий хід і легким обертанням очистіть його.

7. За відсутності зонда для очищення зовнішнього слухового ходу використайте марлеву турундочку. Для її виготовлення візь­міть смужку марлі завширшки 3 см і завдовжки 10 см. Заверніть краї смужки по довжині і туго скрутіть її, потім складіть удвоє і ще раз скрутіть. Таким чином отримаєте джгутик, за допомогою якого обертальними рухами прочистіть зовнішній слуховий хід.

У такий самий спосіб ви можете видалити із слухових ходів вушну сірку.

Запам'ятайте! Користуватися зондом треба обережно, щоб не пошкодити барабанну перетинку. З цих саме міркувань не можна користуватися іншими предметами (сірниками, пінцетами та ін.).