Послідовність дій під час виконання процедури

Методика введення газовідвідної трубки

1. Надягніть гумові рукавички.

2. Підстеліть клейонку під таз хворого.

3. Покладіть хворого на лівий бік. Ноги його повинні бути підведені до живота.

Якщо хворого не можна повертати на бік, процедуру прове­діть у положенні хворого лежачи на спині із зігнутими у колінах і дещо розведеними ногами.

4. Заокруглений кінець трубки змажте вазеліном.

5. Розведіть сідниці і, не поспішаючи, обертальними рухами введіть трубку в товсту кишку на глибину 20—30 см.

6. Залиште трубку в кишках не більше ніж на 2 год, щоб уни­кнути пролежнів. Протягом доби процедуру можна повторити кі­лька разів.

7. Витягніть трубку, шкіру навколо відхідника протріть сер­веткою, у разі потреби промийте теплою водою, висушіть і змаж­те вазеліном або припудріть присипкою.

8. Продезінфікуйте гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.

Дезінфекція газовідвідної трубки

1. Після використання газовідвідну трубку замочіть у 3% роз­чині хлораміну на 1 год.

2. Промийте трубку мийним розчином, канал трубки промий­те під тиском.

3. Промийте проточною водою.

4. Прокип'ятіть у дистильованій воді протягом ЗО хв.

ДІЄТА № 4 Показання до застосування: гострий гастрит, гострий коліт, хронічний ентероколіт, що загострився, дизентерія в гострий період, що супроводжується проносами.

Мета призначення: значне механічне, хімічне та термічне оберігання тонкої та товстої кишок.

Виключаються: продукти, що подразнюють кишки, послаблю­сь їхню перистальтику та бродильні процеси в них: свіже молоко, вершки, сметана, ягоди, фрукти, соки з них, овочі, багаті на рослин­ну клітковину (капуста, буряк, морква, щавель), макаронні вироби.

Обмежуються: цукор, варення, вершкове масло.

Режим харчування: дроблене харчування 5—7 разів на день. Про­типоказана холодна, а також надто гаряча їжа. Необхідну кількість рідини хворий одержує за рахунок гарячого чаю, відвару шипшини (до 1,5 л).

Рекомендовані продукти харчування та страви: сухарі з білого хліба, супи на знежиреному м'ясному або рибному бульйоні з дода­ванням слизистих відварів (рисового, вівсяного), слизисті каші (ри­сова, гречана, вівсяна, манна), парові та рибні тюфтелі, котлети, ва­рені яйця, киселі, відвар шипшини, чорниці, смородини.

ДІЄТА № 4б Показання до застосування: хронічний ентероколіт (особливо у поєднанні з хронічним гастритом) у період спаду гострих запальних явищ.

Виключаються та обмежуються: ті самі продукти, що і при дієті №4.

Рекомендовані продукти харчування та страви: перелік про­дуктів і страв подібний до такого, що й у дієті № 4, але дають більше мясних та рибних страв, сиру, а також знежирені кисломолочні про­дукти, печені яблука, компот із сухофруктів, некруто зварені яйця.

Кишечное кровотечение является тяжелым осложнени­ем многих заболеваний органов пищеварения, своевремен­ная диагностика которого имеет важное практическое зна­чение.

Причины: различные заболевания кишечника — опухоли, геморрой, неспецифический язвенный колит, дизентерия и т. д..

При обильной и быстрой кровопотере наблюдаются общие признаки, характерные для острого внутреннего кровотечения любого происхождения: резкое побледнение кожи, частый слабого наполнения пульс, падение артериального давления, одышка, слабость, головокру­жение, шум в ушах, обморочное состояние.

Внешний вид испражнений при кишечном кровотече­нии различен в зависимости от места расположения источника кровотечения и быстроты продвижения крови по кишечнику. Следует помнить, что появление у больного дегтеобраз­ного кала (кал черного цвета, имеющий жидковатую или мазеобразную консистенцию) свидетельствует о кровотече­нии из верхних отделов пищеварительного тракта (язвен­ная болезнь желудка, рак желудка и т.д.), так как красного цвета гемоглобин за время движения крови по кишечнику успевает превратиться в гематин черного цвета.

Неизмененная алая кровь в кале указывает не на желудочное кровотечение, а на кишечное, причем при опухолях толстой кишки кровь чаще бывает равномерно перемешанной с калом или располагается в виде прожилок, тогда как при гемор­рое отмечается примесь неизмененной крови в конце акта дефекации или же в виде следов крови на туалет­ной бумаге.