Послідовність дій під час виконання процедур

Підготовка хворого

4. Проведіть психологічну підготовку хворого.

5. Надягніть фартух, гумові рукавички й поставте хворому очисну клізму за 1 год до виконання медикаментозної клізми (див. "Застосування очисної клізми").

Методика виконання медикаментозної клізми (мікроклізми)

1. Після дії очисної клізми хворого покладіть на лівий бік з підведеними до живота ногами на край топчана, накритого кле­йонкою.

2. Газовідвідну трубку змажте вазеліном.

3. Розведіть сідниці, поступово введіть у пряму кишку газо­відвідну трубку на глибину 12-15 см.

4. Приладнайте до трубки грушоподібний гумовий балон або шприц Жане з теплою лікувальною рідиною і повільно, під неве­ликим тиском уведіть розчин у пряму кишку.

5. Перегніть і стисніть зовнішній кінець трубки, щоб запобіг­ти витіканню з неї рідини, від'єднайте шприц або балон, наберіть трохи повітря, знову з'єднайте з газовідвідною трубкою й про­штовхніть у кишку рідину, яка залишилася в трубці.

6. Вийміть газовідвідну трубку.

7. Поясніть хворому, щоб він полежав не менш як 1 год.

Методика виконання медикаментозної клізми з уведенням 1—2 л рідини

1. Після дії очисної клізми хворого покладіть на правий бік або на спину з краю топчана, накритого клейонкою.

2. Тонку газовідвідну трубку змажте вазеліном і введіть у товс­ту кишку на глибину до 20 см.

3. Гумову трубку кухля Есмарха заповніть рідиною, закрийте кран і через перехідник з'єднайте з газовідвідною трубкою.

4. Відрегулюйте частоту крапель, вона повинна становити 60—80 за 1 хв.

5. На гумову трубку поряд із сідницями хворого покладіть грілку з теплою водою, а зверху накрийте її складеною в декілька шарів ковдрою.

6. Оскільки ця процедура триває кілька годин, накрийте хво­рого ковдрою.

Для ректального введення великої кількості рідини можна ви­користати систему для введення інфузійних розчинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної ректально на гли­бину 15—17 см газовідвідної трубки.

Запам'ятайте!

1. Протипоказаннями до всіх видів клізм є:

а) гострі запальні процеси в ділянці відхідника;

б) злоякісні пухлини прямої кишки в стадії розпаду;

в) шлунково-кишкові кровотечі;

г) гострий живіт.

2. Ставити клізму необхідно дуже ретельно. Потрібно врахо­вувати показання та вид клізми.

3. Не можна виконувати цю повсякденну процедуру стан­дартно.

4. Ставлячи клізму, треба стежити за загальним станом хво­рого й особисто перевірити результат дії клізми.

5. Необхідно створити оптимальні умови для пацієнта, зручні умови для себе й дотримувати гігієнічних правил.

ВИКОРИСТАННЯ СИФОННОЇ КЛІЗМИ

Оснащення:

5. товстий гумовий або поліетиленовий зонд;

6. скляний перехідник;

7. трубка гумова завдовжки до 1 м і діаметром 1 см;

8. лійка скляна або пластмасова ємкістю 1—1,5 л;

9. 10—12 л теплої перевареної води або блідо-рожевого роз­чину калію перманганату, або 2% розчину натрію гідрокарбонату;

10. таз або відро для промивних вод;

11. кухоль;

12. клейонка;

13. фартух із пластикату;

14. гумові рукавички;

15. вазелін;

16. кушетка.

Механізм дії сифонної клізми. Сифонний метод промивання ки­шок заснований на використанні принципу сполучних посудин. Одною з них є кишки, а другою — лійка на зовнішньому кінці гу­мової трубки. Сифонна клізма не лише механічно вимиває кал, во­на справляє подразнювальну дію на стінки кишок, активізуючи пе­ристальтику.

Показання до використання сифонної клізми

1. Відсутність ефекту від очисної та послаблювальних клізм і вжи­вання проносних засобів.

2. Непрохідність товстої кишки.

3. Необхідність виведення з кишок отруйних речовин, що потра­пили через рот або які виді­ляються в кишки через слизову оболонку.

Протипоказання:

1. Гнійні або виразкові ураження відхідника або прямої і сигмо­подібної кишок.

2. Перитоніт.

3. Гострий апендицит.

4. Шлунково-кишкова кровотеча.

5. Випадання прямої кишки.

6. Виражені больові відчуття в животі під час проведення про­цедури.