8.1.5. Водозабірні споруди руслового типу.

Характерною особливістю водозабірних споруд руслового типу є винесення точки приймання води в річище. Водоприймальники такого типу застосовують при відносно похилому березі, коли немає достатніх глибин, при можливості забруднення води або при слабких грунтах біля берега.

Схему руслового водозабору наведено на мал.8.7. Береговий колодязь розділений на окремі секції (за кількістю всмоктувальних ліній). Кожна секція розділена перегородкою на дві камери: приймальну, куди вводять самопливні труби із заслінками на кінцях, і всмоктувальну, де розміщено всмоктувальні труби насосів. У прорізі перегородки між камерами встановлюють сітку 3 з вічками від 2х2 до 5x5 мм. Водозабірні споруди більших розмірів обладнують обертовими сітками з безперервним промиванням.

Мал. 8.7. Загальна схема руслового водозабору

1— оголовок; 2 — самопливні лінії; 3 —плоскі сітки; 4— насосна станція; 5 —всмоктувальні труби; 6 — береговий колодязь.

Мал. 8.8. Занурений оголовок найпростішого типу:

1— бруси 15х20 см; 2 — каміння; З — болти; 4 — сталеві кріплення.

Незанурені оголовки мають форму опор мостів з кригорізами, їхні верхівки виступають над найвищим рівнем води.

Різновидом водозабірників руслового типу є криб. Конструктивно його роблять подібно до берегового водоприймальника і влаштовують у річищі. Водоприймальники-криби розміщують на деякій відстані від берега, де водойма глибша і менш забруднена вода.

Мал. 8.9. Незатоплюваний оголовок-криб.

1— вікно; 2 — підіймальний кран; З — напрямні швелери; 4 — грубі грати; 5 — самопливна галерея; 6 — засипка із шлаку (16 см); 7 —стіна; 8 - грубі грати нижніх водоприймальних вікон; 9 — залізобетонна самопливна галерея; 10— бетон; 11— крига; 12— найнижчий горизонт льодоставу; 13— найнижчий горизонт льодоходу; 14 —найвищий горизонт льодоходу.

Продуктивність таких водоприймальників дуже велика. Зважаючи на розміщення крибу (мал.8. 9) в глибоких місцях, треба надавати його будівельним елементам великих розмірів і ваги для протидії спливанню. Вода у криб надходить через вхідні вікна, які мають грубі грати і розташовані в кілька поверхів по периметру споруди. З крибу вода спрямовується до берегового колодязя самопливними трубами або тунелем під дном ріки. Іноді в крибі влаштовують насосні станції.

Самопливні лінії річищних водозабірників виконують із сталевих, залізобетонних чи азбестоцементних труб або у вигляді залізобетонних галерей (не менше двох). Швидкість руху в лініях необхідно приймати не менш як 0,7—0,9 м/сек для запобігання їх засмічуваності. Очищують самопливні лінії від відкладень прямим або зворотним промиванням водою.

8.1.6. Водозабірні споруди берегового типу.

Берегові водоприймальники роблять в тих випадках, коли глибоке біля берега джерело водопостачання має круті і міцні береги. Такі водоприймальники можуть бути суміщені з насосною станцією або відокремлені. Конструктивно (мал.8.10) береговий водозабірник виконаний подібно до берегового колодязя руслових водозабірників. Вода із джерела надходить у колодязь через приймальні вікна, перекриті ґратами, розташованими на різних відмітках, щоб можна було забирати воду з різних рівнів залежно від пори року. Верхні отвори служать для забирання верхніх порівняно чистих шарів води під час повеней. Береговий колодязь розділений на секції для забезпечення безперебійного приймання води в разі ремонту або аварії. Верхня частина водоприймального колодязя має виступати над високим рівнем води не менш як на 0,5 м. Над колодязем споруджують павільйон, з якого керують устаткуванням для промивання сіток.

Мал. 8.10. Береговий водозабірник роздільного типу

1 — вхідне вікно; 2 — приймальне відділення; 3 — всмоктувальне відділення; 4 — всмоктувальний трубопровід; 5 — сітки; 6 — ежектор;. 7 — галерея всмоктувальних трубопроводів; 8 — дрібний пісок; 9 — пісок середньозернистий; 10 — пісок крупнозернистий.

Мал. 8.11. Схеми берегової водозабірної споруди з насосною

станцією.

1— водоприймальне відділення; 2 — насосний зал; 3 — водоприймальні сітки; 4 — горизонтальний відцентровий насос; 5 — вертикальний відцентровий насос.

На мал.8.11 показано схему берегового водозабірника суміщеного типу. При щільних грунтах водоприймальна частина і насосне приміщення можуть бути розташовані на різних рівнях (мал. 8.11, а). Якщо ґрунтові умови можуть спричинити нерівномірне осідання водоприймальної і насосної частин споруд, водозабірник роблять за схемами, показаними на рис. 8.11б, в).