8.1.3. Загальні відомості про поверхневі джерела.

Поверхневі джерела водопостачання — це здебільшого ріки, бо вони є проточними водоймами і при належній охороні їх від забруднень мають добру якість води. Поверхневі води, що їх використовують для господарсько-питного водопостачання, як правило, очищають і знезаражують.

Джерела водопостачання добирають з урахуванням гігієнічних, технічних і економічних факторів. Для промислових споживачів бактеріальна чистота води не має такого значення, як для господарсько-питного водопостачання. Винятком є виробництва, які споживають на технічні потреби воду питної якості. Проте велике значення має хімічний склад води, жорсткість її, кольоровість, вміст заліза та інших домішок, що впливають на довговічність устаткування і технологію деяких виробництв. Тому необхідність очищення води в таких випадках визначається видом виробництва, його технологією і якістю води джерела.

Джерелами водопостачання для промислових підприємств зазвичай є великі ріки, озера, водоймища і моря. Великі озера відзначаються відносною постійністю якості води, особливо у віддаленій від берега зоні. Фізичні і біологічні процеси, які відбуваються в озерах, залежать від площі водного дзеркала, глибини і місцевих умов. Мілкі озера добре прогріваються сонцем, внаслідок чого в них бурхливо розвивається рослинність, що, відмираючи, забруднює воду. Інтенсивність випаровування вологи з поверхні дзеркала води позначається на концентрації солей. Хімічний склад озерної води залежить від живлячих озера вод. Температура вод поверхневих джерел різко змінюється протягом року.

В ряді випадків на ріках із швидкою течією утворюється глибинна крига (донна крига ї шуга). Глибинна крига утворюється внаслідок зіткнення переохолодженого шару води з твердою поверхнею дна ріки на ділянках порожистих та з швидкою течією. При зіткненні переохолодженої води усередині потоку з твердими частинками (центрами кристалізації), які перебувають у завислому стані, утворюється губчаста крижана крихка маса — шуга. Шуга, легко прилипаючи до твердих предметів, часто забиває вхідні отвори водопровідних споруд і може вивести їх із ладу.

8.1.4. Водоприймальні споруди для забирання води з поверхневих джерел.

Як поверхневі джерела для водопостачання найчастіше використовуються ріки. Водозабірні споруди на них проектують таким чином, щоб вони забезпечували безперебійне постачання споживача водою в різні пори року, а розташування і форма їх якнайменше стискували річище і не впливали на потік води. Для захисту водозабірних споруд від глибинної криги і шуги вживають таких заходів: розташовують водозабірні споруди в місцях, де не утворюється шуга (шугозатори); зменшують швидкість протікання води через водоприймальні отвори; обігрівають грати водоприймальних отворів; влаштовують плавучі заводі і короби, що огороджують водоприймальні отвори; споруджують водоприймальні ковші.

Грати водоприймальних отворів можна очищати спеціальними скребковими механізмами або промивати їх зворотним струменем води.

Водозабірні споруди розташовують вище від населеного пункту за течією ріки на ділянках із стійким річищем і достатніми глибинами. Доцільно вибирати місце водозабору на увігнутому березі. Щоб запобігти розмиванню річища, береги ріки біля водозабірника закріплюють. Конструкцію водозабірників із відкритих джерел вибирають залежно від гідрологічних, геологічних, ґрунтових та інших умов.

За конструкцією водоприймальні споруди можуть бути: руслові, берегові, суміщені або роздільні з насосною станцією; ковшові; інфільтраційні та підруслові; пересувні, плавучі і спеціальні. Залежно від джерел водопостачання (ріка, море, озеро, водоймище), на яких влаштовують водоприймальні споруди, їх конструкції можуть змінюватися. У зв'язку з цим водоприймальні споруди поділяють на річкові, морські, озерні та во-доймищні.