4.2.2. Автоматичне водопостачання промислових будівель (спринклерні установки).

Спринклерні установки застосовують для приміщень з підвищеною пожежною небезпекою (сцени театрів, склади і ін.).

Установка (мал. 4.3) складається із спринклерів (розбризкувачів), розподільних і магістральних трубопроводів, контрольно-сигнального клапана, головної заслінки, основного і автоматичного водоживильників. Контрольно-сигнальні клапани і головні заслінки слід розміщувати в теплих приміщеннях. При виникненні пожежі і підвищенні внаслідок цього температури повітря в приміщенні, що захищається, спрацьовують спринклери. В результаті падіння тиску в трубах спрацьовує контрольно-сигнальний клапан (КСК), включаючи сигнал і відкриваючи доступ воді від водоживильників.

Мал. 4.3. Схема спринклерної установки

1 — спринклери (розбризкувачі); 2 — розподільні трубопроводи; 3 — головний живильний трубопровід: 4 — контрольно-сигнальний клапан; 5 — головна заслінка; 6 — магістральний трубопровід; 7 — насосна установка (основний водоживильник); 8 — водонапірний бак (автоматичний водоживильник); 9 — аварійне підключення; 10 —

водомірний вузол; 11 — міська магістраль водопроводу.

Спочатку (протягом 5-10 хвилин) вода витратою 10 л/с поступає з бака (автоматичного водоживильника), а потім включається основний водоживильник (наприклад, насосна установка) з подачею води.

Спринклер (мал. 4.4) складається з бронзового корпусу, що має конічне різьблення, рамки (дуги) з розеткою, діафрагми з отвором діаметром 8, 10 або 12,7мм, закритим скляною півсферичною пробкою (клапаном), і замку у вигляді трьох мідних або латунних пластин, сполучених між собою легкоплавким сплавом. Температура плавлення сплаву 72, 93, 141 або 182° С. При підвищенні температури в приміщенні (в результаті пожежі) замок розплавляється, пластини відокремлюються і скляний клапан падає, відкриваючи отвір в діафрагмі. Витікаючи через отвір під значним напором, вода, потрапляючи на розетку, розбризкується. Площа поверхні, зрошуваної одним спринклером, складає 9—12 м². Спринклерні установки можуть складатися з декількох секцій з числом спринклерів в кожній не більш 800 і загальним об'ємом мережі труб секції не більш 2 м³.

Системи автоматичних установок із спринклерним устаткуванням бувають водяні, повітряні і легко-водяні. Водяні системи влаштовують в теплих приміщеннях з температурою вище 4°С, повітряні і легко-водні системи — в неопалювальних приміщеннях, що знаходяться в районах з тривалістю опалювального сезону відповідно більш і менше 240 днів. У водяних системах спринклери встановлюють розетками вниз, а в повітряних і повітряно-водяних — розетками вгору. У всіх системах спринклери розміщують перпендикулярно поверхні, що захищається, на відстані не більш 3 м один від одного.

Розрахункову витрату води визначають з урахуванням числа встановлених спринклерів і діаметру отворів діафрагм. При цьому мається на увазі, що від основного одоживильника вода подається на установку з витратою від 30 до 50 л/с залежно від об'єму будівлі.

Гідравлічний розрахунок трубопроводів до спринклерів виклнують на випадок подачі води від основного водоживильника з перевіркою подачі її від автоматичного водоживильника. Швидкість руху води в трубах не повинна перевищувати 10 м/с. Об'єм водонапірного бака (відкритого або пневматичного) повинен бути не менше 3 м³ при автоматичному включенні насосів основного водоживильника і розрахунковій витраті води більше 35 л/с. Висота розташування водонапірного бака визначається з умови забезпечення у диктуючого спринклера (найвіддаленішого від бака) робочого напору не менше 5 м.

Мал. 4.4. Спринклер.

1 — пластини замку; 2 — скляний клапан; 3— діафрагма; 4 — головка з конічним різьбленням; 5 — рамка; 6— розетка.