4.5. Концепція психоенергетичної цілісності особистості
Під час свого становлення як особистості індивід є об'єктом соціального впливу і суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об'єктивної дійсності й самого себе. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, у неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб'єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. У неї виникає здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання, вона вступає у "суб'єкт-суб'єктні" стосунки з іншими людьми.
Отже, під особистістю розуміємо конкретну людину, яка:
• належить до певного суспільства й соціальної групи;
• усвідомлює своє ставлення до навколишнього середовища, народу і до самої себе;
• займається певною діяльністю;
• вирізняється своєрідними особливостями поведінки й діяльності;
• володіє тільки їй притаманною системою психічних і соціопсихічних властивостей та якостей.
Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням рис та особливостей. Саме вони створюють її індивідуальність — поєднання психологічних особливостей людини, котрі утворюють її своєрідність і неповторність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність виявляється в рисах характеру, темпераменті, звичках, переважаючих інтересах як пізнавальних процесів, у здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Так само, як поняття індивід і особистість не є тотожними, особистість та індивідуальність також не тотожні, хоча й утворюють єдність. Індивідуальність забезпечує властивий тільки конкретній особистості стиль взаємозв'язків із навколишньою дійсністю. Індивідуальною є кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.
Індивідуальність особистості окремо виявляється в неповторному вияві утворень її інтелектуальної, емоційної та вольової сфери чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Проте цього ще недостатньо, щоб адекватно відобразити структуру особистості, оскільки залишається не з'ясованим співвідношення біологічного й соціального в психічному розвиткові індивіда. Щодо зв'язків біологічного й психічного, то важко сформулювати універсальний принцип, який би був правильним для всіх випадків. Ці зв'язки багатопланові й багатогранні.
Ще більш різноманітне та багатопланове відношення психічного й соціального. Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних чинників, які постають як зовнішнє психічне. Однак тріада біологічне-психічне-соціальне по-різному діє в структурі особистості та співвідноситься на різних ступенях її розвитку, у різній діяльності і за різних обставин.
Психічна структура особистості складається з таких підструктур: а) біопсихічної; б) ментально-психічної; в) інтраіндивідуальної; г) соціо-психічної; д) свідомість-самосвідомість (рис. 4.2).
Рис. 4.2.Психічна структура особистості.
Відмінні ознаки особистості:
• свідомість;
• самосвідомість;
• саморегулювання, тобто процес управління своєю поведінкою й діяльністю;
• активність, що виявляється в конкретній діяльності; але діяльність може мати й антигромадський характер, тоді таку людину називають асоціальною особистістю;
• особливості перебігу психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, увага);
• індивідуальність;
• соціальний статус, тобто становище особистості в системі міжособистісних відносин, яке визначає її права, обов'язки, привілеї. Статус особистості задається наявною системою суспільних відносин і об'єктивно визначається місцем особистості в соціальній структурі. Він б її об'єктивною характеристикою, але може усвідомлюватись адекватно чи неадекватно, активно чи пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись.
ПОЗИЦІЯ особистості характеризує суб'єктивний - активний, діяльний бік становища особистості у структурі суспільства. У складних за своєю природою суспільних відносинах кожна особистість може займати кілька позицій, що відрізняються одна від одної своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками;
• соціальна роль — спосіб поведінки особистості залежно від її статусу або позиції у суспільстві, конкретному колективі чи соціальній групі. За визначенням І.С. Кона, роль особистості — це соціальна функція, нормативно схвалений спосіб поведінки, якої очікують від кожного, хто займає цю позицію. Ці очікування визначають загальні контури соціальної ролі й не залежать від свідомості та поведінки конкретного індивіда. Вони подані йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов'язковим;
• ранг - це престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.
• самовизначення, тобто усвідомлення власних інтересів, свого місця в житті та суспільстві, а також своїх можливостей, потреб, цілей і цінностей тощо;
• самовираження - вияв здібностей, сутнісних сил, особистісних властивостей, якостей та особливостей;
• самоствердження - закріплення у свідомості навколишніх своєї значущості, вагомості; реалізація власних цілей через подолання перепон.
Контрольні питання:
• Що розуміють під поняттям "людина"?
• У чому сутність людської психіки?
• У чому виявляється багаторівневість психіки?
• Що таке несвідомий рівень людської психіки?
• Як функціонує підсвідомий рівень людської психіки?
• Які ознаки людської свідомості?
• Що таке надсвідомий рівень людської психіки?
• У чому полягає багатосистемність психіки?
• Які властивості людської психіки?
• Що таке психічне?
• Яка різниця між зовнішнім і внутрішнім психічним? Яким чином вони взаємодіють?
" Що розуміють під психоенергією та психоенергетичним потенціалом? Що таке механізми психіки?
• У чому полягає психоенергетична концепція особистості?
• Яка психічна структура особистості в цій концепції?
Література:
Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - M.: Наука, 1980. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990.
Бессознательное. Природа, функции, методы исследования: В 3-х томах. - Т. 1. -Тбилиси, 1978.
Варій М.Й. Соціальна психіка нації : Наукова монографія. - Львів: Сполом, 2002.
Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог.
спеціальностей. - Львів: Край, 2005.
Винницький O.P. Мозок і парапсихологія: Монографія. - К.: Поліграфкнига, 1996.
Вичев В. Мораль и социальная психика. - M.: Прогресс, 1978.
Грофф С. За пределами мозга. - М.: Изд-во Моск. трансперсонального центра, 1993.
Донченко Е.А. Социэтальная психика. - К.: Наукова думка, 1994.
Загальна психологія: Підруч. для студ. вщ. навч. закладів / За заг. ред. акад.
С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.
Загальна психологія: Навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.-К.: А.Г.Н., 2002.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., Политиздат, 1975.
Марищук В.Л. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. - М.:
Политиздат, 1989.
Основи психології/ За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. Петровский ВА Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов на Дону; Феникс, 1996.
Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред, В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003. Тайны сознания и бессознательного: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. - Минск: Харвест, 1988.
Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990.
Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Пер. с англ. -СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004.
Фройд 3. Психология бессознательного. - М.: Прогресс, 1990. Фромм Э. Душа человека. - М.: Республика, 1992. Хардинг М.Э. Психическая энергия. - М.: Рафа-бук; К.: Ваклер, 2002. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. - М.р 1993.
Ярослав Іванович Цурковський (1905 - 1995). До 100-річчя від дня народження / Упор. О.М.Лозинського, З.С.Багнюк та ін. - 2-ге вид., доп. - Львів: Вид-во Університету "Львівський Ставропігіон", 2005.