Болонська академія живопису
На рубежі 16 - 17 століть у зв'язку з загальними культурними змінами та як реакція на маньєризм складається академічний напрям в живописі. Його принципи були закладені в одній з перших художніх шкіл Італії, в так званій Болонській академії. Засновниками її були брати Карраччі: Лодовіко, Агостіно і Аннібале, які прагнули до широкого використання ренесансної спадщини, закликаючи поряд з цим до вивчення натури. Однак натура, з їхньої точки зору, повинна була перероблятися і облагораживаться відповідно до ідеалів і канонів краси, які вони бачили в мистецтві Високого Відродження. Їх «Академія спрямованих на істинний шлях» була відкрита в 1585 році і стала прообразом пізніших художніх академій. Це була велика майстерня, в якій викладали не тільки практичні, але і теоретичні предмети: перспективу, анатомію, історію, міфологію, малювання з античних зліпків і живопис. Замість цехового вишколу в окремих художників учень отримував можливість навчатися основам теорії і практики за єдиною розробленою педагогічною системою, що закріплює художній досвід минулого. Однак при всьому позитивному значенні, яке мала академічна система навчання в області малюнка, основ перспективи та інших предметів майстерності, вона підходила до вивчення художньої спадщини з ідеалістичних позицій, стверджуючи досягнуті раніше результати неперевершеним ідеалом. Принцип вивчення натури, дійсності поступово був витіснений еклектичним наслідуванням ренесансним художникам, встановленням штампів і норм, що гальмують поступальний розвиток мистецтва, зверненого до життя.
Аннібале Карраччі. Найбільш талановитим з братів Карраччі був Аннібале (1560-1609), автор ряду вівтарних образів і картин на міфологічні сюжети. Спільно з братами він розписав палаццо Фарнезе в Римі (1597-1604). Цикл фресок на теми любові богів прикрашає склепіння галереї і частину стін. Великі плафонні композиції і оточуючий їх фриз, складений з прямокутних панно і круглих медальйонів, між якими розташовані сидячі атланти, утворюють складну, закінчену систему декору. У розташуванні фресок Карраччі виходив з принципів, застосованих Мікеланджело в Сікстинській капелі, проте їх образи втрачають ту значущість і глибину, які були властиві великих майстрам Відродження. Введення пишних обрамлень, що імітують скульптуру, і гонитва за ілюзорною просторово призводять до панування принципів декоративності.
Академія братів Карраччі знайшла велике число прихильників і послідовників, в числі яких були Гвідо Рені (1575 -1642), який очолив після Карраччі болонську школу, і Гверчино (Франческо Барбьері, 1591-1666), що отримав сильний вплив Караваджо. Принципи Академії поширилися далеко за межами Болоньї та Риму.