Франческо Борроміні

Борроміні Франческо Кастеллі (Borromini Francesco Castelli) (1599-1667)

Найбільш радикальний представник раннього бароко.

Син каменотеса, сам навчався на каменотеса в Мілані. З 1619 працював в Римі разом з Карло Мадерна в соборі Святого Петра. Навчався в Мілані, працював в основному в Римі. Будівлі Борроміні відрізняються характерними для архітектури зрілого бароко неспокійною динамікою і примхливою мальовничістю, форми ніби перетікають одна в іншу, застосовуються криволінійні обриси, загострені силуети увінчують будівлі.

Церква Сан-Карло алле Куатро Фонтані. Борроміні

Борроміні завоював визнання спорудою невеликої францисканської церкви Сан-Карло алле Куатро Фонтані (Святого Карло біля чотирьох фонтанів) в Римі (1638-1667).

Маленька церква привернула увагу всього Риму, слава про неї швидко поширилася по всій Європі. Можливо, незручне розташування церкви – на перехресті двох вулиць – змусила архітектора прийняти незвичайне рішення – в одній будівлі він з'єднав модулі, які до нього ніхто не поєднував – 3 модуля, які зазвичай монгли бути використані тільки в трьох різних будівлях:

- Хвилеподібна нижня зона,

- Середня за традиційним планом грецького хреста,

- Увінчує споруду рідко застосовуваний раніше овальний купол.

Ця складна комбінація об'єднується складними вплетеними ритмами. Зовнішній вигляд церкви організований Борроміні з розрахунком на створення враження підвищеної мальовничості. Фасад розчленований на два яруси, кожен з яких наділений ордером. Основна частина фасаду являє собою ніби декоративну аплікацію, накладену на поверхню стіни. Карнизи мають складно вигнуту, хвилеподібну форму. Гладкі поверхні відсутні зовсім. Створені ніші зі скульптурою, чотири скульптурні групи з фонтанами, що визначили назву церкви.

Внутрішній простір церкви за розмірами не більше, ніж одна колона собору Св. Петра. Церковна нава нагадує обрисами плану два дзвони, що примикають один до одного своїми основами. Така форма дозволила надати всім внутрішнім стінам хвилеподібність і увінчати будівлю овальним куполом. Між зовнішніми та внутрішніми габаритами церкви – велика розбіжність, лише частково функціонально використана. Сміливі ілюзійні ефекти, досягаються завдяки ретельно розрахованому освітленню, завдяки якому розширено внутрішній простір церкви. Розцвічений всіма кольорами веселки купол немов відривається від своєї основи. Неяскраве освітлення дивним чином узгоджується з вишуканими вигинами стін. Здається, що щільна, важка маса каменю постійно змінюється прямо на очах – це улюблений майстрами бароко мотив перетворення матерії.

Серед інших творів архітектора церква Сант-Иво алла Сапиенца, присвячена Святому Іво Бретонському, патрону ордену Єзуїтів та покровителю юристів, реставрація інтер'єру базиліки Сан-Джованні ін Латерано, фасад церкви Сант-Аньезе на Пьяцца Навона (1652-1657), дзвіниця церкви Сант-Андреа делле Фратто (1665) та деякі інші.

Четы́ре фонта́на (итал. Quattro Fontane) — группа из четырёх позднеренессансных фонтанов, расположенная в Риме на пересечении улиц Четырёх фонтанов (итал. Via delle Quattro Fontane) и Квиринале (итал. Via del Quirinale).

Созданы по решению папы Сикста V и размещены на перекрёстке в 1588—1593 годах. Фигуры фонтанов представляют символические изображения реки Тибр (символ Рима), реки Арно (символ Флоренции), а также богиню Диану — символ непорочности и богиню Юнону, символизирующую женскую силу. Фонтаны Арно, Тибра и Юноны созданы скульптором Доменико Фонтана, а фонтан Дианы был спроектирован художником и архитектором Пьетро да Кортона.

С перекрёстка открывается вид сразу на три обелиска: у церквей Санта-Мария-Маджоре, Тринита-деи-Монти и на Квиринале. Рядом с фонтанами расположена получившая от них название позднебарочная церковь Сан-Карло-алле-Куаттро-Фонтане (итал. San Carlo alle Quattro Fontane) архитектора Франческо Борромини