Філософія неправа

9Ія неправа (несвободи). Гегель про категорія неправа. Іеправа: обман і злочин. Перше та друге неправа. -чні наслідки неправа. Неправа і справедливість. Неправа і як засіб зняття неправа. - Проблема неправа в історії ї права. — Неправова держава як форма несвободи. Радянське » як ідея {реальність. Ознаки радянського неправа.

неправа (несвободи). Гегель про категорія неправа. неправа; обман і злочин. Перше та друге неправа. Проблема особливо актуальна в умовах українського сьогодення. Наше тільки но вийшло із надр тоталітарної дійсності і, зрозуміло, несе в собі чимало пережитків тієї доби. Зокрема, сфера неправа у Ф«ині доволі живуча і подолати це свавілля, в якому утопає нині їнське суспільство, не просто і для цього повинні скластися відповідні ови і економічні, і соціальні, і політичні, і соціокультурні. навцю для успішної фахової діяльності необхідно знати, що таке , як ствердився інститут неправа, які різновиди неправа існують, особливості прояву його у різних національних культурах тощо - це " "оже віднайти шляхи і засоби подолання його.

самперед, визначимо поняття неправа. Гегель у "Філософії права" ає його так: "Неправо - це особлива воля, відмінна від всезагальної, ступає у спогляданні і велінні свавільно і випадково, цілком но тому, що є в собі право" [1 : 136]. Г. Єллінек наголошував, що И противне (протилежне) праву, створене волею, що протистоїть /являється неправим" [2:64]. Під правом Г. Єллінек розумів умови 'ення суспільства, етичний мінімум, що вимагається від членів ьства для того, щоб суспільство впорядковано існувало [2:48]. Тегель підкреслював, що перехід від права до неправа грунтується на у, що право » собі як всезагальна воля, і право в його існуванні, яке і ивою волею, покладають себе як різні, якісно відмінні. Право як в вол» містить в собі своє заперечення - це і є неправо. В неправі, слював Гегель, - явище рухається до видимості. Що це таке? - Це буття, не відповідне сутності права, порожня відокремленість і адання сутності. Правом буде зняття цієї видимості. Коли особлива, мішня воля знімає себе, тоді відбувається відновлення права. еправо - це видимість сутності, що покладає на себе як самостійне, шжував Гегель. еправо існує у різних формах. Гегель такими формами неправавважає обман і злочин. Різщщя між злочином і обманом полягає в тому, що в обмані, у формі його здійснення ще присутнє визнання права, у злочині цього не спостерігається. В злочині особа не хоче права і навіть не вдається до видимості його, в той час, коли в обмані ця видимість створюється. . . • . • < •..;••

Особливий різновлд неправа у Регеля - це неупереджене неправо. В цьому випадку спостерігається ситуація видіння неправа мені, нам як права. Навпаки, упереджене неправо ,- це піднесення мною «справа іншому як права, створення мною для іншого видимості права. В обмані і злочині це якраз і спостерігається.

Гегель виділяє два ступені (рівні) неправа. На першому неправо заперечує лише окремішну волю, а не всезагальну, тобто право загалом -тут до всезагального права шана зберігається, це - найнезначніше неправо. Кожний хоче права і добивається лише того, щоб з ним чинили відповідно до права. Його неправо в тому, що, він вважає правом те, чого він хоче [1:140].

На другому ступені (рівні) неправа відносяться з повагою до особливої волі, а не до всезагального права. "Істинне неправо являє собою злочин, в якому не поважають ні право в собі, ні право, яким воно мені видається" [1:141]. Таким "істинним неправом" є злочин.

Психологічні наслідки неправа. Неправо і справедливість. Неправо і покарання як засіб зняття непраяа. Осмислюючи цю тему, варто звернути увагу на ідею Г. Єллінека про психологічні наслідки неправа (неправди). Мислитель наголошував, що "лише неправді властиві ті специфічні психологічні наслідки, які вона може викликати". Ці психологічні наслідки зводять до наступного: 1) це — викликане порушенням недоторканості чи пошкодженням майна психічне роздратування, яке прагне перейти в дію проти винного; 2) це - прагнення задовольнити свої егоїстичні потяги за чужий рахунок людьми, ненормально організованими етично; потужна сила прикладу, що грає безконечно важливу роль в індивідуальному і соціальному житті людини виявляється в області неправди зі страшною енергією; 3) наступний наслідок неправди - це почуття невпевненості, яке вона породжує; 4) неправда зменшує повагу до норм, і, внаслідок цього, ослаблюється їх психічний вплив. 1 не тільки вплив порушеної норми слабне, але й права загалом, бо "неправда руйнує те, що повинно вважатися непорушним; вона показує, що те, що повинно було б бути, не обов'язкове [2:64-67]. Неправо - це "хвороба волі", стверджував Г. Єллінек. Неправо діюча воля - це така воля, яка володіє здатністю викликати шляхом порушення недоторканості правового блага ненормальний соціально-психічний стан.

122

нестача того мінімуму альтруїзму, який ми називаємо умовою права. Хвора неправа воля намагається весь час [|ся за рахунок всезагального порядку.

І аспектом проблеми неправа є співвідношення неправа та швості. Тут доцільно знову звернутися до Гегеля, який ців„,що в злочині, який є різновидом неправа, на перший план ^.завжди висувається суб'єктивна, психологічно-страждальницька т .«чинку, моральна сторона дії, а порушення права, 4ОЇ справедливості чомусь відходить на другий план. Так р|Ьвннво бути, бо в праві сутнісними рисами є формальна рівність, Іідна загальнозначима свобода та справедливість. Отже, те, що ми *о„неправоі4і має бути порушенням^ руйнацією саме оцих ознак, і звичайно, не можна нехтувати і суб'єктивно-психологічними егель підкреслював, що "існування порушення (права- авт.) [Особливою волею злочинця. Поразка цієї волі в якості наявно ї-с,, отже,-зняття злочину, (...) і є відновленням права" [1:146]. " злочинної волі здійснюється покаранням, арамню властива антиномічність: воно є і благом, і злом с;но: благом, бо суспільство убезпечує себе від злочинця; злом -покарання є, наприклад, позбавленням воді, то зрозуміло, що дцсвободи повноцінного громадянина суспільство, навряд^ чи буде Ці., Дроте покарання треба розглядати і оцінювати не лише з позиції що»» тут важливішим є інше, а саме, як писав Гегель: "вся справа в справедливості", "покарання" е собі і для себе є вим." [1:146]. Далі мислитель підкреслював наступний момент: якого зазнає злочинець, не тільки справедливе в собі - в ї<дйраведливого воно є разом з тим суща в собі воля, наявне буття |ад*бто злочинця - авт.) свободи, його право - але є також неправо, ^ в самому злочинцеві, тобто в його наявне сущій волі, в його ж у його вчинкові, як вчинкові розумної істоти втілено, що ао асезагальне, що ним встановлюється закон, який злочинець у визнав для себе, під який, він, отже, може бути підведеним ЕІ&юе право [1:147-148]. Злочин - це діяння розумної і вільної істоти. |ня має визначений кількісний і якісний об'єм. Покарання як зняття має виводитись із нього, воно є відплатою, "порушенням ?ння" (Гегель) і має, повинно мати такий же кількісний і якісний [3]. Зла в суспільстві не повинно бути більше, ніж добра, їх треба яся зрівноважити. Якщо суспільство не дбає про це, то воно тим руйнує засади інституту права, скочується в суцільне свавілля. *ин "як сама в собі нікчемна воля, тим самим містить в собі своє знищення", - писав Гегель [1:149] - ним є покарання. Тут хотілося б ще раз наголосити на тому, що покарання не є суб'єктивною волею, проявом окремішими волі - такий прояв є помстою. Покарання як відплата за порушення права є проявом загальної волі, воно означає "лише звернення самої форми злочину проти себе" [1:151 ].

Підкреслимо, що зняття злочину* тобто покарання і його Наслідки, є справедливістю по своєму змісту, поекільки воно є відплатою. Справедливість має бути не з помсти (так вона може набути дуже суб'єктивного змісту), вонамає бути караючою, дорівнювати кількості і якості неправа. ї ;

Отже, неправо - це особлива воля, що демонструє свавілля і йаою окремішність від всезагальної волі і всезагального права. На жаль, сучасні українські правознавці цією категорією не користуються, зй невеликим