§ 3. Склад та структура Верховної Ради України

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України, Верховна Рада Укра­їни складається із 450 народних депутатів України (її конституційний склад). Український парламент є однопалатним. Це пов'язано із уні­тарним характером держави та конституційними традиціями, які скла­лись у вітчизняному державотворенні.

Для забезпечення належної діяльності в складі парламенту утво­рюються депутатські об'єднання та робочі органи, призначаються відповідні посадові особи. У загальному вигляді структура Верховної Ради України виглядає таким чином:

Голова Верховної Ради України; Перший заступник та заступник

Голови;

комітети Верховної Ради України;

депутатські фракції;

коаліція депутатських фракцій;

Погоджувальна рада депутатських фракцій у Верховній Раді Укра­їни;

робочі органи ad hoc': тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України; Апарат Верховної Ради України; Інститут законодавства Верховної Ради України; видавництво Верховної Ради України.

Очолює парламент Голова Верховної Ради, який обирається із числа народних депутатів України. Рішення по обранню приймається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Основними завдан­нями Голови Верховної Ради України, відповідно до ч. 2 ст. 88 Консти­туції, є:

1) ведення засідань Верховної Ради України;

2) організація роботи Верховної Ради України та координація ді- яльності її органів;

3) підписання актів, прийнятих Верховною Радою України;

4) представництво Верховної Ради України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організація роботи апарату Верховної Ради України. Значення посади Голови парламенту в механізмі державної влади

певним чином посилилося після проведення конституційної реформи. Відтепер саме на Голову Верховної Ради в разі дострокового при­пинення повноважень Президента України покладається виконання його обов'язків на період до обрання і вступу на пост нового Пре­зидента.

Запровадження пропорційної виборчої системи при виборах на­родних депутатів України, «коаліційного» способу формування Кабі­нету Міністрів та встановлення так званого «партійно-імперативного» мандату вимагає від парламентаріїв необхідності об'єднання в депу­татські фракції.

Депутатські фракції формуються на партійній основі народними де­путатами, обраними за списками політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімаль­на кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше 15 народних депутатів України. Депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до роз­гляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення

¹ Тобто створені для досягнення конкретної мети і такі, що мають тимчасовий характер.

органів Верховної Ради. При цьому народний депутат може входити до складу лише депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку по­літичних партій), за виборчим списком якої його обрано.

Після проведення конституційної реформи передбачається виключ­но «коаліційний» спосіб формування Кабінету Міністрів України. При цьому існування коаліції депутатських фракцій є умовою функціону­вання самого парламенту (п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції).

Відповідно до ч. 6-8 ст. 83 Конституції, таке об'єднання, як коалі­ція депутатських фракцій, утворюється у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції має входити більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутат­ських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Основними завдання коаліції є внесення пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також Прем'єр-міністру України — щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України (окрім кандидатури Міністра оборони та Міністра закордонних справ).

До прийняття Конституції України 1996 року у складі парламенту існував такий його робочий орган, як Президія. Нині завдання підго­товки та попереднього розгляду організаційних питань діяльності парламенту виконує Погоджувальна рада депутатських фракцій.

Згідно зі ст. 68 Регламенту Верховної Ради, до складу Погоджу­вальної ради входять Голова Верховної Ради України, перший заступ­ник і заступник Голови Верховної Ради України, голови депутатських фракцій з правом ухвального голосу та голови комітетів з правом до­радчого голосу.

Погоджувальна рада здійснює свою діяльність за такими напрямка­ми: узгоджує проект плану законопроектної роботи і рекомендує його Верховній Раді для затвердження; розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, роз­кладу пленарних засідань і тижневого порядку денного пленарних за­сідань; погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого заступ­ника, заступника голови та секретаря комітету; вносить Голові Верховної

Ради України пропозицію щодо скликання позачергового пленарною засідання Верховної Ради і дати його проведення на вимогу трьох депу­татських фракцій чи п'яти комітетів; розглядає питання про вжиття за­ходів щодо забезпечення присутності народних депутатів на пленарних засіданнях; вносить пропозиції щодо проведення парламентських слу­хань; розглядає інші пропозиції з організації роботи Верховної Ради.

Основними робочими органами парламенту є його комітети. Основ­ними завданнями комітетів є законопроектна робота, підготовка і по­передній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради, та виконання контрольних функцій (ч. 1 ст. 89 Конституції). Правовий статус комітетів окрім Конституції України визначається також Законом України «Про комітети Верховної Ради України» та Регламентом Вер­ховної Ради України. Комітети створюються з числа народних депута­тів України. Народний депутат може входити лише до складу одного комітету.

Верховна Рада країни визначає перелік комітетів, предмети їх відання, кількісний та персональний склад, обирає голів, перших за­ступників, заступників голів та секретарів комітетів. Як правило, ко­мітети утворюються за галузевою ознакою: з питань правової політи­ки; з питань правосуддя; з питань державного будівництва, регіональ­ної політики та місцевого самоврядування; з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; з питань боротьби з органі­зованою злочинністю і корупцією; з питань національної безпеки і оборони; з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональ­них відносин; у закордонних справах; з питань європейської інтеграції; з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України; з питань бюджету; з питань фінансів і бан­ківської діяльності; з питань економічної політики; з питань промис­лової і регуляторної політики та підприємництва; з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства; з питань транспорту і зв'язку; з питань аграрної політики та земельних відносин; з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; з питань науки і осві­ти; з питань охорони здоров'я; з питань культури і духовності; з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму; з питань свободи слова та інформації; з питань соціальної політики та праці; у справах пенсі­онерів, ветеранів та інвалідів.

Одним із основних напрямків діяльності комітетів є законопроектна функція, яка полягає в: розробці проектів законів, інших актів Верхов­ної Ради України; попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених суб'єктами законодавчої Ініціативи на розгляд Верховної Ради України; доопрацюванні за до­рученням Верховної Ради України окремих законопроектів за наслід­ками розгляду їх у першому та наступних читаннях (за винятком при­йнятих Верховною Радою України актів у цілому); попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо проектів загально­державних програм економічного, науково-технічного, соціального, І національно-культурного розвитку, охорони і довкілля, а також надан­ні згоди на обов'язковість чи денонсацію міжнародних договорів України; узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли до зако­нопроектів; внесенні пропозицій щодо перспективного планування

законопроектної роботи.

За результатами розгляду питань комітети приймають акти у фор­мі рішень (з організаційних питань), висновків та рекомендацій (щодо контрольної діяльності комітетів; щодо осіб, які пропонуються для обрання, призначення, надання згоди на призначення чи звільнення Верховною Радою України; щодо результатів слухань у комітетах).

Парламентом можуть утворюватися тимчасові робочі органи у формі тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій (ст. 89 Конституції). Тимчасові спеціальні комісії створюються для підготовки і попереднього розгляду питань, які належать до компе­тенції Верховної Ради України. Так, зокрема, 26 грудня 2002 р. була утворена Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Кон­ституції України, яка була визначена як головний робочий орган по доопрацюванню проектів законів України про внесення змін до

Конституції України.

Тимчасові слідчі комісії утворюються з метою проведення розслі­дування з питань, які становлять суспільний інтерес. Ця організаційно-правова форма парламентського контролю може бути використана як спосіб контролю парламентської меншості за діяльністю органів ви­конавчої влади та інших суб'єктів права: для утворення тимчасової слідчої комісії необхідно лише, щоб за це проголосувало 150 народних депутатів.

Наприклад, парламентом V скликання була утворена Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань перевірки ефективно-

сті функціонування спеціальних економічних зон та територій пріори­тетного розвитку в Україні (постанова від 21 грудня 2006 р. № 513-У).

Специфічним різновидом слідчої комісії є спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої включаються спеціальний прокурор та спеціальний слідчий і основним завданням якої є проведення розслі­дування в ході здійснення процедури імпічменту Президенту України (ч. З ст. 111 Конституції).

Для організаційно-правового, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України, її робочих органів, посадових осіб та народних депутатів України діє апарат Вер­ховної Ради України.

Апарат складається із таких структурних підрозділів: керівництво апарату; Секретаріат Голови Верховної Ради України; Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України; Секретаріат за­ступника Голови Верховної Ради України; секретаріати комітетів, де­путатських фракцій; Головне науково-експертне управління; Головне юридичне управління; Головне управління документального забезпе­чення; Головне організаційне управління; Інформаційне управління; Управління комп'ютеризованих систем; Управління по зв'язках з міс­цевими органами влади і органами місцевого самоврядування; Управ­ління забезпечення міжпарламентських зв'язків; Управління кадрів; Відділ зв'язків з органами правосуддя; Відділ контролю; Відділ з пи­тань звернень громадян; Перший відділ; Сектор мобілізаційної роботи; Управління справами.

Окремими структурними підрозділами парламенту, які не входять до складу його апарату, є Інститут законодавства Верховної Ради України та Видавництво Верховної Ради України. Офіційними ви­даннями Верховної Ради є газета «Голос України» та журнал «Відо­мості Верховної Ради України», у яких публікуються акти, прийняті парламентом.