§ 1. Утворення української національної державності (1991—1995 рр.)

періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про реєстрацію. Преса видається українською або іншою мовою. Засоби масової інформації вільні, тому забороняється створення і фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Держава гарантує еко­номічну самостійність і забезпечує економічну підтримку діяльнос­ті друкованих засобів Інформації. Громадяни, юридичні особи, дер­жавні органи, а також їхні законні представники мають право вимагати від редакцій друкованих засобів масової інформації опуб­лікування або спростування поширених про них відомостей, які не відповідають дійсності або принижують їхню честь та гідність. Це положення закону спрямоване на забезпечення гарантування честі й гідності різних суб'єктів державно-правових відносин.

Ступінь реалізації прав і свобод громадянином значною мірою визначається тим, в якій обстановці вони здійснюються — в нор­мальній чи надзвичайній. Безперечно, може виникнути така ситуа­ція, коли держава вимушена вводити надзвичайний стан. У червні 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про надзвичайний стан». Згідно з ним, надзвичайний стан — це передбачений Консти­туцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово припускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб і покладає на них додаткові обов'язки. Такий правовий режим вводиться за умови виникнення стихійного лиха, аварій і катаст­роф, епідемій, епізоотій, які загрожують життю й здоров'ю насе­лення.

Умовою введення надзвичайного стану могли бути й соціальні чинники: масові порушення правопорядку, які супроводжуються насильством над громадянами, що обмежує їхні права і свободи; блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, які загрожують безпеці громадян і порушують нормальну діяльність органів державної влади й управління, місце­вого самоврядування; спроба захоплення державної влади або змі­ни конституційного ладу України насильницьким шляхом; посяган­ня на територіальну цілісність України, яке загрожує зміною її кордонів; необхідність поновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади. Надзвичайний стан вводиться тільки у разі наявності реальної загрози безпеці громадян або конс­титуційному ладу, усунення якої іншими засобами неможливо.

Надзвичайний стан вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або ука-

527

Розділ 9. Розбудова Української держави

зом Президента, який підлягає затвердженню Верховною Радою. На всій території України надзвичайний стан може бути введений на строк не більше ЗО діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях. Верховна Рада може продовжити дію надзвичайного стану не біль­ше ніж на ЗО діб.

На період надзвичайного стану згідно із законом можуть вживатися такі заходи: установлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування по території, де введено надзвичайний стан; обмеження руху транспортних засобів та їх огляд; посилення охорони громадського порядку й об'єктів, які за­безпечують життєдіяльність населення і народного господарства; заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонст­рацій, спортивних та інших масових заходів; заборона страйків. Крім цього, можуть вживатися і такі заходи, як введення комен­дантської години, припинення діяльності політичних партій і гро­мадських організацій, перевірка документів, особистий огляд, огляд багажу та ін.

Протягом періоду, що вивчається, в Україні відбувався інтен­сивний процес формування й удосконалення інститутів влади, пра­воохоронних органів, інших атрибутів суверенної держави. Актив­ною і різноманітною була законотворча діяльність Верховної Ради України. За чотири роки з 1990 по 1995 рр. було прийнято 402 зако­ни і 1108 постанов1, хоча, безперечно, вирішити за короткий термін всі питання, які вимагали законодавчого врегулювання, було немо­жливо. При цьому слід мати на увазі, що згідно з Постановою Вер­ховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасо­вої чинності на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», закони колишнього СРСР діяли на території України, в тій частині, в якій вони не суперечили Конституції і законам України.

Формування державності безпосередньо пов'язане зі станов­ленням парламентаризму на демократичних засадах. Важливе зна­чення для діяльності українського парламенту мало прийняття Верховною Радою 17 листопада 1992 р. .Закону «Про статус народ­ного депутата України». Згідно із Законом народні депутати є пов­новажними та відповідальними представниками українського наро­ду у Верховній Раді України. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верховної Ради України. їхні повноваження починаються з дня відкриття першої

1 Виступ І. Плюща на заключному пленарному засіданні дев'ятої сесії Верховної Ра­ди // Голос України. — 1994. ■—• 11 лют. . . ■ ■ ;

528